5. Ситуаційні дослідження

Ситуаційні (або ситуалогічні) дослідження сформувалися в 70-ті роки XX ст. [3; 8] і успішно проводяться в рамках кримі­налістичної експертизи (визначення взаємного положення транс­портних засобів, положення того, хто стріляв, і потерпілого, вста­новлення можливості пострілу без натискування на спусковий га­чок за певних умов [1].

Це дослідження охоплює подію з різних сторін (час, місце, структура, спосіб вчинення, злочину, засоби, які використовував злочинець). Для цього потрібні спеціальні знання з певних галузей науки. Не викликає сумніву правомірність цих досліджень. Слід відрізняти діяльність експерта в судовій експертизі від слідчої дії,

137

Лекція 9

Види експертного дослідження

що пов'язана з вивченням механізму злочину. Різниця в тому, що в експертизі застосовують спеціальні знання тієї чи іншої предметної судової науки, а під час проведення слідчої дії в цій ситуації розби­рається безпосередньо слідчий, іноді за участі спеціаліста.

Однак на практиці існує тенденція, коли як результати ком­плексного дослідження видаються дані аналізу висновків інших експертиз, відомі дані з матеріалів справи тощо. Такі дії експерта слід розглядати як перевищення його повноважень і перетворення його на учасника «доказування і своєрідного наукового суддю», який суперечить закону й теорії доказів і може завдати шкоди встановленню істини [8, с. 156].

На практиці спостерігаються і такі випадки, коли експерт на власний розсуд запрошує консультанта для вирішення того чи іншого питання. При цьому не надсилаються повідомлення органу, який призначив експертизу, для винесення спеціальної постанови, а запрошений консультант не підписує висновку експерта і взагалі його діяльність не відбивається у висновку. Така практика супере­чить процесуальному законодавству, бо питання щодо залучення спеціалістів для офіційної діяльності можуть вирішувати лише органи, що призначили експертизу. У спеціальній літературі зазна­чається, що яке б, навіть незначне, дослідження не проводила запрошена особа, вона є експертом, тому результати її дослідження мають бути оформлені висновком. Будь-який інший шлях залучен­ня експерта до участі в кримінальному процесі не дає необхідних гарантій, пов'язаних із проведенням експертизи.

Г. Л. Грановський розглядає ситуацію як систему, що представ­лена багатьма об'єктами (елементами системи), котрі мають певні якості з фіксованими між ними відношеннями. Він вважає, що потрібно створити певну наукову класифікацію, яка поєднає всі об'єкти в елементи і підструктури і дасть їм найменування, що зро­бить її доступною для практичної діяльності судового експерта [3]. Так, матеріальну обстановку він розглядає як систему з її внутрішньою і зовнішньою структурами. Стосовно навколишнього середовища ця обстановка не несе ознак злочину. Матеріальну об­становку розглядають і в системно-структурному відношенні, що складається з елементів, які входять до неї. Це ціла картина, яка не­се необхідну інформацію у вигляді, наприклад, окремих слідів.

138

Ю. І. Ільченко писав: «Слід у широкому розумінні слова є деякою зміною структури матеріальної обстановки, що виникає в результаті події злочину і тим самим слугує своєрідною характе¹ ристикою як механізму злочину, так і злочинних діянь вченого. Структура матеріальної обстановки повинна вивчатися ціле­спрямовано для одержання інформації, що дає змогу встановити механізм події, що відбулася, закономірності виникнення слідів».

Експерт дає висновок про наявність чи відсутність причинного зв'язку, про причину або наслідок. Методика експертного дослідження причинного зв'язку визначається характером завдан­ня, поставленого перед експертом.

Усі ситуативні питання поділяють на 7 груп:

1. чи є причинний зв'язок між А і Б;

2. яка причина явища Б;

3. які наслідки явища А;

1. чи є в причинах А, наслідках Б або в причинному зв'язку між А і Б певні названі якості (ознаки);

4. яке явище — А чи Б відбулося раніше;

5. чи була можливість запобігти наслідкам;

6. чи мав обвинувачений можливість передбачити ці наслідки

[8].

Спірним є положення, що експерт може встановлювати екс­пертним дослідженням причинний зв'язок (А. Я. Паліашвілі, А. А. Іванов, 3. І. Соколовський): не попередній, а закінчений, і чи підлягає він оцінці слідчим або судом.

Незважаючи на деяку схожість діагностичної і ситуаційної екс­пертиз, кожна з них має свої особливості. Так, характерним для діагностичної експертизи є встановлення типових ознак того чи іншого об'єкта в цій ситуації. Ситуаційна експертиза встановлює комплекс різних ознак, об'єктів, окремих ситуацій, із яких скла­дається цілісна картина всієї досліджуваної події, встановлення ме­ханізму якої потребує застосування різних судових експертиз.

Ситуаційна експертиза має інтегральний характер, є переважно комплексною експертизою, яка передбачає залежно від вирішува­них ситуаційних завдань, проведення ідентифікаційних, класи­фікаційних, діагностичних видів досліджень. Вона потребує також глибокого теоретичного дослідження.

139

Лекція 9

Ситуаційна криміналістична експертиза використовує такі спеціальні знання, які дають змогу досліджувати всю матеріальну обстановку місця події в комплексі й вирішувати питання щодо способу вчинення злочину, способу дії осіб, які перебувають на місці злочину (кількість осіб, які засоби застосовувались, які фізичні ознаки злочину та ін.). Основою для таких суджень є ма­теріали кримінальної справи, матеріальна обстановка і результати інших експертиз.

Не всі вчені погоджуються з існуванням ситуаційної експерти­зи. Так, М. В. Салтевський та інші піддають сумніву можливість її існування і таким чином аргументують свої погляди.

Під час проведення ситуаційної експертизи експерт оцінює дані інших фахівців і моделює, наприклад, спосіб вчинення злочину, що видається неможливим, оскільки оцінка матеріалів справи є прерогативою слідчого, а не експерта. Тому ситуаційне досліджен­ня не можна вважати самостійним видом криміналістичної екс­пертизи, її предмет ще нечітко визначено, більшість дій експерта входить до компетенції слідчого, і лише частина їх здійснюється у процесі проведення традиційних видів судових експертиз.

Ми не поділяємо такого погляду і визначаємо право на існуван­ня ситуаційних досліджень.

Типізація експертних завдань, безумовно, приведе до необхід­ності розроблення типових комплексних завдань, в яких будуть враховуватися типові слідчі ситуації, що їх породжують.

140

Лекція 10

Експертна технологія

План

1. Поняття експертної технології та її складові.

2. Правила призначення судової експертизи.

3. Загальна характеристика методики судово-експертного до­ слідження та її стадій.

Література

1. Белкин Р. С. Курс криминалистики: В 3 т. — М.: Юристъ, 1979. — Т. 3:

Криминалистические средства, приемы и рекомендации. — 408 с.

2. Российская Е. Р., Усов А. И. Судебная компьютерно-техническая экс-

пертиза. — М.: Право и закон, 2001. — 416 с.

3. Шляхов А. Р. Судебная экспертиза. Организация и проведение. — М.:

Юрид. лит., 1979. - 168 с.

4. Аверьянова Т, В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Российская Е. Р. Кри-

миналистика: Учеб. для вузов / Под ред. Р. С. Белкина. — М.: НОР-МА-ИНФРА-М, 2001. - 971 с.

5. Бондарь М. Е. Роль методики исследования в теории и практике судеб-

ной экспертизы // Теорія і практика судової експертизи і криміна­лістики. - X.: Право, 2002. - Вип. 2. - С. 171-175.

6. Винберг А. И., Шляхов А. Р. Общая характеристика методов экспертно-

го исследования // Общее учение о методах судебной экспертизы: Сб. науч. тр. ВНИИСЭ. - М., 1977. - Вып. 28. - С. 16.

7. Шляхов А. Р. Структура экспертного исследования и гносеологическая

характеристика выводов эксперта-криминалиста // Тр. ВНИИСЭ. — М.: Изд-во ВНИИСЭ, 1972. - № 4. - С. 3-112.

8. Зинин А. М., Майлис Я. Я. Судебная экспертиза: Учеб. — М.: Право и

закон, 2002. - 318 с.

141

I

Лекція 10

Експертна технологія

9. Судебные экспертизы (возможности, подготовка материалов, назначе-

ние, оценка). - К.: РИО МВД УССР, 1981. - 412 с.

10. Белкин Р. С. Сущность экспериментального метода исследования в советском уголовном процессе и криминалистике. — М.: Изд-во ВИТ МВД РСФСР, 1961. - 102 с.

11. Щербаковский М. Г. Принципы создания судебно-экспертных техноло­ гий // Актуальні проблеми криміналістики: 36. праць. — X.: Гриф, 2003.

12. Комаринец Б. М. Судебно-баллистическая экспертиза. — М.: ВНИИСЭ, 1974. - Вып. 1.