5. Методи загальної теорії судової експертології

Методологія загальної теорії судової експертизи включає як не­обхідні елементи методи і методики вирішення завдань судової ек­спертизи.

Методи експертизи — система логічних і (або) інструменталь­них операцій (способів і прийомів) отримання даних для вирішен­ня питання, поставленого перед експертом. Операції, що утворю­ють метод, є застосуванням знань закономірностей об'єктивної дійсності для отримання нових знань [7, с. 31].

. Методика експертизи — це система методів (прийомів, тех­нічних засобів), що застосовуються під час вивчення об'єктів судо­вої експертизи для встановлення фактів предмета певного роду, виду і підвиду судової експертизи.

Методи експертизи формуються на підставі:

• відповідних наукових методів;

• характеру якостей об'єкта експертизи;

• досвіду вирішення практичних завдань, зокрема експертиз [7.С.32].

25

Лекція 1

Загальна теорія судової експертології (концептуальні основи)

Наукова обґрунтованість експертних методів має неабияке зна­чення для їх практичного застосування.

Використання методів експертизи в судово-експертній діяль­ності визначається їх науковою обґрунтованістю, допустимістю до застосування (відповідність закону і принципам процесу встанов­лення істини під час розслідування), етичності і моральним кри­теріям суспільства, безпекою для експерта. \Методи експертного дослідження не повинні руйнувати або знищувати досліджуваний об'єкт, а залишати його в тому вигляді і стані, в якому останній надійшов на експертизу. Методи судової експертизи мусять бути рентабельними, тобто витрачені сили і засоби мають відповідати цінності отриманих результатів. Результати застосування методів повинні бути очевидними і наочними для всіх учасників судочин­ства. І Метод розробляється в тій галузі наукового знання, що є базовою для проведення експертизи одного або кількох видів, і створений з метою науково-практичних досліджень у цій науці. Такими є фізичні, хімічні і біологічні методи дослідження, що використовуються в цих науках, а після їхнього пристосування стають експертними методами.

Методи формуються як наслідок спеціальних наукових роз­роблень на основі базової науки в базових науково-дослідних інститутах, підрозділах академічних або навчальних закладів. Методи можуть також формуватися в експертній практиці. Наприклад, більшість методів, що застосовуються у криміналіс­тичних експертизах, були розроблені експертами-практиками. Пізніше вони проходили експертну діяльність.

Метод має свою структуру, в ньому виокремлюються три еле­менти: обґрунтовуюча (наукова база методу), операційна (опе­рації, прийоми), технічна (різні матеріальні засоби, прилади) час­тини. Інтеграція знань зумовлює не тільки інтеграцію наук, але й інтеграцію їх методів, що особливо виявляється під час проведен­ня експертиз. В експертній практиці існують випадки застосуван­ня комплексу методів дослідження під час проведення комплекс­них і комісійних експертиз.

Кожний експерт використовує різні методи. Наприклад, під час розслідування автотехнічних злочинів застосовуються різні мето­ди: криміналістичні (огляд місця події, окремих об'єктів, вилучен-

26

ня, фіксація і попереднє дослідження слідів), методи судово-ме­дичні (огляд потерпілих, трупів), автотехнічні методи (перевірка справності різних систем управління, гальмування, перевірка можливості водія запобігти наїзду на пішохода тощо).

У спеціальній криміналістичній літературі розроблені різні кла­сифікації методів дослідження (А. І. Вінберг, О. Р. Шляхов, Р. С. Бєлкін, Т. В. Авер'янова, О. Р. Россинська та ін.). Методи кла­сифікуються за різними підставами:

• ступенем загальності і субординації;

• цільовим призначенням і результатами;

• характером інформації, що отримується;

• стадіями експертного дослідження;

• галузями наук свого походження;

• етапами і стадіями реалізації методів.

Стосовно потреб експертної практики доцільною є класифікація за ступенем загальності і субординації, в якій виокремлюються кілька рівнів.

На першому рівні виокремлюється всезагальний діалектичний метод, який визначає останні рівні і всю структуру методів, є під­ставою їх розвитку. До нього входять такі формально-логічні кате­горії, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, індукція, де­дукція тощо, які широко використовуються в експертній практиці. Індукція — це спосіб пізнання від окремого до загального, де­дукція — побудова висновку від загального до окремого.

Основою індуктивного методу є повторюваність явищ дійснос­ті, їх якостей і ознак. Схожі ознаки об'єктів дають змогу дійти вис­новку, що ці ознаки приманні всім об'єктам певного класу.

Дедукція використовується для того, щоб отримати ту інфор­мацію, яка є ймовірною.

Синтез неможливий без аналізу, тобто без операцій розчлену­вання і виявлення окремих елементів цілого, що є об'єктом дослі­дження.

На другому рівні виокремлюється система загальнонаукових методів для вивчення конкретних об'єктів, явищ, предметів, фак­тів. Вони універсальні, бо застосовуються на основних стадіях дослідження, містяться у всіх видах експертиз. Це спостереження, вимірювання, опис, експеримент, моделювання. Останнім часом

27

Лекція 1

Загальна теорія судової експертології (концептуальні основи)

з'явилися кібернетичні методи, що засновані на використанні нових інформаційних технологій, які дають змогу здійснювати пошук і автоматичну обробку інформації та комп'ютерне моделю­вання. Математичні методи, пов'язані з розрахунками і матема­тичним моделюванням, вирішують лише частину завдань, які можуть розв'язувати кібернетичні методи.

На третьому рівні виокремлюють спеціальні методи судової експертології. Є три підходи до їх класифікації:

1. Окремі наукові методи (А. І. Вінберг, О. Р. Шляхов, 1977): інструментально-аналітичні й інші технічні методи, за допомогою яких вивчаються морфологічні і субстанціональні якості об'єктів дослідження. Серед них виділяють 12 класів: вимірювальні, мікро­скопічні, фотографічні, фізико-технічні, спектральні, рентгено­графічні, хроматографічні, електрохімічні, аналітично-хімічні, радіаційні, термографічні, електронно-обчислювальні.

У межах кожного класу вони поділяються на роди, види і під­види за цільовим призначенням і засобами реєстрації отримува­них якостей об'єктів тощо. До методів, подібних фотографічним, належать: електрофотографія, термографія, дифузно-копіювальні способи.

2. Монооб'єктні методи (Т. В. Авер'янова, 1991). Вони викори­ стовуються під час проведення експертиз одного роду, виду або кількох експертиз, близьких за характером застосування знань [13, с. 250].

3. Загальноекспертні методи (О. Р. Россинська, 1993). Це мето­ ди досліджування речових доказів, до яких відносяться: методи аналізу зображень, морфологічного аналізу, аналізу складу речо­ вих доказів, аналізу структури речових доказів, аналізу фізичних, хімічних та інших якостей. Такі методи створюються на основі пристосування методів, що існують в інших галузях знань, або створюються спеціально експертами на основі практики дослі­ дження конкретних об'єктів [12].