Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпоры обш 2.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
695 Кб
Скачать
☆

5. Загальна характеристика права Стародавнього Сходу.

Правові системи Стародавнього Сходу мали свої особливості. В той же час вони типологічно схожі (причини ті ж самі, що й у схожості держав). Перші зафіксовані на письмі пам’ятки права (Закони Ману, Закони Хаммурапі) схожі за своїми техніко-юридичними характеристиками. А саме: 1.) попри існування писаного права широко застосовувався звичай. Він лише закріплювався державою. Тому право містило багато елементів архаїчного (первісного права): принцип таліону – покарання відповідно до заподіяної шкоди (око за око, зуб за зуб), кровна помста, принцип колективної відповідальності общини, сім’ї за правопорушення одного з членів; 2.) закони не були універсальними та всеохоплюючими, тобто їх характерною рисою була казуальність; 3.) закони містили правила морального та релігійного характеру; 4.) законодавчі збірки відзначалися слабкою систематизацією. 5.) право було становим, тобто враховувалося соціальне становище особи, що відповідно впливало на визначення вини та виду покарання; 6.) право було диспозитивним, тобто особа могла вільно розпоряджатися своїми правами. Судочинство розпочиналося лише у випадку подачі позову потерпілої сторони й могло бути припинено за бажанням сторін; 7.) у праві була відсутня чітка розмежованість між приватноправовими порушеннями (деліктом) та злочином; 8.) давньосхідне право усіляко обмежувало розвиток інституту приватної власності.

Для права Стародавнього Сходу харктерне не тільки видання окремих законів, а й розробка цілих збірників права. До них можна віднести такі пам’ятки правової думки як кодекс Сеті І (у Єгипті ХІУ ст. до н. е.), кодекс Бокхоріса (УІІІ ст. до н. е.), Закони Ур-Наму (у Месопотамії ХХІ ст. до н. е.), Книга законів-Фацзін, розроблену китайським чиновником Лі Куйєм у ІУ ст. до н. е. та інші. Найвидатнішою пам’яткою права стародавнього Сходу вважаються Закони царя Хаммурапі.

6. Соціально-правове становище населення Вавилонії за Законами Хаммурапі.

У Стародавньому Вавилоні вільне населення поділялося на дві категорії: авілум (люди­на, син людини) і мушкенум (дрібний люд). Своїм правовим стано­вищем авілум стояв вище мушкенума. Особа, життя, здоров'я, честь, сім'я авілума охоронялися більш суворо. Так, якщо авілум виб'є око авілуму або зламає йому кістку, то винний відповідав за принципом таліону — «рівне за рівне», тобто «око за око». Коли ж він так само скалічить мушкенума, то покарання мало обмежитися штрафом. Особливий правовий статус отримував не тільки сам авілум, але й члени його сім'ї, наприклад, якщо авілум вдарить вагітну жінку, доч­ку авілума, і ця жінка помре, то належить вбити його власну дочку. Але коли такий випадок траплявся з дочкою мушкенума, то досить було заплатити за її смерть 1/2 міни (приблизно 250 г) срібла. Різни­ця між цими групами полягала, як вважають деякі дослідники, в тому, що авілум — це повноправні общинники, а мушкенум — люди, які стояли поза общиною і були пов'язані з царським або хра­мовим господарством.

Окремий стан суспільства становили раби. Найрозповсюдженішим джерелом рабів був військовий полон. До рабів ставилися мов до худоби: їх таврували, відрізали їм вуха, карали на розсуд господаря, аж до смертної кари включно. Рабів при­носили в жертву, примушували виконувати найважчу, брудну робо­ту. Вони у величезній кількості гинули на будівництві пірамід, храмів і палаців, в каменоломнях, їх продавали, дарували, закладали, пере­давали в спадщину, обмінювали і т.д.

У Вавилоні деякі категорії рабів (раби палацу або раби мушкенума) мали право одру­жуватися навіть на вільних дівчатах, мати дім, рухоме майно.. За Законами царя Хаммурапі, коли вмирав раб, який оженився на вільній дівчині, все, що вони разом з дружи ною набули з того часу, як оселилися разом (дім, рухоме майно), слід було розділити на дві частини: половину одержував господар рабів, а половину — дружина померлого раба для своїх дітей.

У Вавилоні на людину, яка вивела за міську браму чужого раба, схо­вала утікачів — раба або рабиню, — чекала страта. Цирульнику, який видалив рабу його тавро, відрізали пальці. За Законами Хаммурапі, якщо раб скаже хазяїну: «Ти не мій пан», йому слід було відрізати вухо.

Закони Хаммурапі окреслюють досить строкату картину професійного поділу суспільства. Існували такі категорії населення як воїни, торгові агенти, жерці (жриці), лікарі.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]