81. Липнева монархія у Франції. Хартія 1830 р.

ЛИПНЕВА МОНАРХІЯ - назва державного ладу у Франції, що встановився після Липневої революції 1830 р. У ході революції династія Бурбонів була усунена від влади. Король Карл X зрікся престолу й утік з країни. 7 серпня королем Франції було проголошено Людовіка Філіппа І герцога Орлеанського. Замість Хартії 1814 р. прийнято більш лібе­ральну Хартію 1830 р. У період Л.м. зросла роль парламенту, внаслідок зниження майнового та вікового цензів збільшилася кількість виборців. було введено місцеве самоврядування. Державний апарат та збройні си­ли були очищені від дворян — прихильників режиму легітимної монар­хи. Фактично влада перейшла до рук великої буржуазії. Розпочався її "золотий час". Л.м. проіснувала до лютневої революції 1848 р.

ХАРТІЯ 1830 р. акт, прийнятий королем Франції після липневого повстання, внаслідок якого до влади прийшов Людовік Філіпп І, герцог Орлеанський, (див. Липнева монархія у Франції). Хартія 1830 р. була дещо зміненою Хартією 1814 р. У Хартії 1830 р. не було згадки про те, що вона дарується підданим монархом. Було скасовано цензуру. Палати парламенту набували право законодавчої ініціативи, вводилася відпові­дальність міністрів перед парламентом, знижуваіися майновий і віковий цензи активного та пасивного виборчого права. Король втрачав право видавати ордонанси, що мають силу закону й призначати спадкове зван­ня пера. Хартія 1830 р. діяла до встановлення у Франції у 1848 р. Другої республіки.

82. Друга республіка у Франції. Конституція 1848 р.

У Франції поширилися республіканські рухи. У 1848 р. в Парижі вибухнула революція. Король Луї-Філіп зрікся престолу. 25 лютого 1848 р. Франція була проголошена республікою. Це була, так звана, Друга республіка. Цього ж року республіканський лад було закріплено конституцією.

Конституція Другої республіки була прийнята Четвертого листопада 1848 року.

Основний Закон містив численні «соціальні» дек­ларації. Франція проголошувалася Республікою, принципами якої були свобода, рівність, братерство, а основами — сім'я, праця, влас ність, громадський порядок. Конституція обіцяла недоторканність особи, житла.

Система державних органів, за Конституцією, базувалася на прин­ципі розподілу влади. Законодавча влада доручалася Національним зборам, до складу яких входило сімсот п'ятдесят депутатів. Виборче право було прямим і загальним з таємним голосуванням. Виборцями могли бути всі чоловіки старші двадцяти одного року. Майновий ценз було скасовано. Національні збори обиралися на три роки. Ре­альної сили і авторитету вони не мали.

Центральне місце в державі Конституція відводила незалежно­му від парламенту президенту. Відповідно до статті 43 «французь­кий народ передає виконавчу владу одній особі — президенту», який обирався загальним голосуванням на чотири роки. Президент отри­мав дуже широкі повноваження: право внесення законопроектів, пра­во вето, право помилування і т.д. Він призначав і звільняв міністрів, а за порадою останніх — дипломатів, префектів, суддів, прокурорів, роздавав офіцерські посади. Йому фактично були підпорядковані збройні сили. Однак президент не міг бути переобраним відразу на другий строк, не мав права розпускати Національні збори. Проте він безконтрольно розпоряджався сильним поліцейсько-бюрократичним апаратом, йому підкорялася армія.

У країні була утворена також Державна рада, члени якої призна­чалися Національними зборами на шість років. До її компетенції на­лежав попередній розгляд законопроектів. У той же час Конституція залишила недоторканною всю стару організацію управління, суд, му­ніципалітети.

Президентом Другої республіки став небіж Наполеона Бонапарта Луї Наполеон. Йому не давали спокою лаври його славнозвісного дядька.