- •1. Предмет, принципи, періодизація та методологія ідпзк.
- •2. Форми соціальної організації в первісному суспільстві.
- •3. Генезис держави і права на Стародавньому Сході.
- •4. Давньосхідна деспотія: державно-правова характеристика.
- •5. Загальна характеристика права Стародавнього Сходу.
- •6. Соціально-правове становище населення Вавилонії за Законами Хаммурапі.
- •7. Злочин та покарання за законами Хаммурапі.
- •8. Майнові відносини за законами Хаммурапі.
- •9. Право Стародавньої Індії - Закони Ману.
- •10. Шлюбно-сімейне право за Законами Ману.
- •11. Система варн за Законами Ману.
- •12. Державний та суспільний лад Стародавньої Індії.
- •13. Державний та суспільний лад Стародавнього Єгипту.
- •14. Афінська республіка: державний та суспільний лад.
- •15. Спарта: державний та суспільний лад.
- •16. Утворення Римської держави. Царський період.
- •17. Державний та суспільний лад Римської держави в період республіки.
- •18. Римська держава в період принципату.
- •19. Римська держава в період доміиату.
- •20. Джерела римського права.
- •21. Правовий статус осіб в римському праві (статус свободи, громадянства, сім'я).
- •22. Реформи Солона та Клісфена в Афінах.
- •23. Приватна власність за Законами хп таблиць.
- •24. Шлюбно-сімейне право за Законами хіі таблиць.
- •25. Злочин і покарання за Законами XII таблиць.
- •26. Судочинство в Стародавньому Римі.
- •27. Рецепція римського права.
- •28. Систематизація римського права.
- •29. Етапи розвитку західноєвропейських держав в Середні віки.
- •30. Королівство франків: державний та суспільний лад.
- •31. Станово-представницька монархія у Франції.
- •32. Станово-представницька монархія в Німеччині.
- •33. Особливості абсолютизму в Англії.
- •34. Сеньйоріальна монархія в країнах Західної Європи.
- •35. Станово-представницька монархія в Англії.
- •36. Абсолютна монархія у Франції.
- •37. Абсолютна монархія в Німеччині.
- •38. Загальна характеристика феодального права в країнах Західної Європи.
- •39. Джерела феодального права.
- •40. Салічна правда: право власності.
- •41. Салічна правда: злочин та покарання.
- •42. Салічна правда: судовий процес.
- •43. Ранньофеодальна монархія в країнах Західної Європи.
- •44. Велика Хартія вольностеи 1215 р. В Англії.
- •45. Міське право середньовічної Західної Європи.
- •46. Канонічне право в країнах Західної Європи в Середні віки.
- •47. "Кароліна": кримінальне право та кримінальний процес.
- •48. Арабський халіфат: Суспільний та державний лад.
- •49. 3Агальна характеристика мусульманського права.
- •50. Джерела мусульманського права.
- •51. Джерела феодального права Англії.
- •52. "Загальне право": генезис та еволюція.
- •53. "Право справедливості": генезис та еволюція.
- •54. Середньовічна Японія: державний та суспільний лад.
- •55. Середньовічний Китай: державний та суспільний лад.
- •56. Англійська буржуазна революція: причини, рушійні сили, основні етапи, наслідки.
- •57. Законодавство періоду Англійської буржуазної революції.
- •59. "Славна революція" 1688 р. В Англії. "Біль про права" 1689 р.
- •60. "Акт про престолонаступництво". Еволюція державного ладу Англії в Новий та Новітній час.
- •61. Реформи виборчої системи та виборчого права Англії в XIX ст.
- •62.Британська колоніальна імперія.
- •63.Французька колоніальна імперія.
- •64. Падіння світової колоніальної системи та утворення незалежних держав.
- •65. Війна за незалежність сша. Декларація незалежності 1776 р.
- •4 Липня 1776 р. Третій континентальний конгрес прийняв Декларацію незалежності.
- •67. Конституція сша 1787 р.
- •68. "Біль про права" 1791 р.
- •69. Громадянська війна 1861-1865 рр. В сша та її наслідки.
- •70. Загальна характеристика права сша в Новий та Новітній час.
- •71 ."Новий курс" Рузвельта в сша.
- •73. "Декларація прав людини та громадянина" 1789р.
- •74. Конституція Франції 1791 р.
- •75. Французький цивільний кодекс 1804 р.: історія створення, джерела,структура.
- •76. Французький цивільний кодекс 1804 р.: громадянство, правоздатність, шлюбно-сімейні відносини.
- •77. Французький цивільний кодекс 1804 р.: право власності та зобов'язальне право.
- •78. Французький кримінальний кодекс 1810 р.
- •79. Еволюція французької державності у 1794 - 1814 рр.
- •80. Реставрація монархії Бурбонів у Франції 1814 р. Хартія 1814 р.
- •81. Липнева монархія у Франції. Хартія 1830 р.
- •82. Друга республіка у Франції. Конституція 1848 р.
- •83. Третя республіка у Франції. Конституційні акти 1875 р. У Франції.
- •84. Четверта республіка у Франції. Конституція 1946 р.
- •85. П'ята республіка у Франції. Конституція 1958 р.
- •86. Франція в період від Третьої до Четвертої республік.
- •87. Виникнення та розвиток англо-американської правової системи.
- •88. Виникнення та розвиток континентальної правової системи.
- •89. Німеччина в XIX ст.: Рейнський союз, Німецький союз, Північнонімецький союз.
- •90. Право Німеччини у середні віки.
- •91. Державний лад Німеччини за конституцією 1871 р.
- •92. Листопадова революція в Німеччині. Веймарська конституція 1919 р.
- •93. Встановлення нацистської диктатури в Німеччині.
- •94. Німецьке цивільне уложення 1900 р.
- •95. Ідеологія, правова доктрина та механізм нацистської диктатури.
- •96. Утворення фрн. Боннська конституція 1949 р.
- •97. Об'єднання Німеччини у 1990 р.
- •98. Революція Мейдзі та реформи 1870-1880-х рр. В Японії.
- •99. Конституція Японії 1889 р.
- •100. Конституція Японії 1946 р.
- •101. Сіньхайська революція 1911-1912 р. Та її наслідки.
- •102. Утворення Китайської Народної Республіки. Конституція 1954 р.
- •103. Особливості буржуазної революції у Німеччині.
- •104. Право Франції у Середні віки.
- •105. Право середньовічної Німеччини.
77. Французький цивільний кодекс 1804 р.: право власності та зобов'язальне право.
Провідним інститутом речового права було право власності. Революція утворила нові класи власників: буржуазію та селянство, які були основою нового режиму. Тому найвідчутніші перетворення відбулися у праві власності. На зміст статей, що регулювали право власності найбільший вплив справило римське право та революційне законодавство. Право власника ніким і нічим не обмежувалося, тобто мало абсолютний характер. Ф.Ц.к. не дає визначення права власності, але перераховує основні права власника - володіння і користування речами. їх можна здійснювати у будь-який спосіб, якщо законом не передбачено обмеження. В жодному кодексі світу примат власності не набув такого розвитку як в Ф.Ц.к., що свідчить про його суто буржуазну спрямованість. Кодекс визначив три види власності залежно від суб'єкта права: індивідуальна, державна та общинно-комунальна. Було введено новий поділ на рухоме та нерухоме майно. Особливу увагу законодавці приділили нерухомому майну, що засвідчувало недостатню розвинутість тогочасного промислового капіталу. У Кодексі детально регламентувалися права власника земельної ділянки, заповіту землі, порядок поділу нерухомості між спадкоємцями тощо. Крім права власності, у Ф.Ц.к. наведено й інші речові права: право на чужі речі (узурфрукт, право застави, сервітут тощо), володіння, держання'. Протягом XIX ст. положення щодо права власності не зазнали суттєвих змін. Доволі детально визначалося в Кодексі зобов'язальне право. Воно відзначалося значним індивідуалізмом і надавало широкі повноваження приватним особам, обмежити які практично ніхто не міг. Ф.Ц.к. не дає загального поняття зобов'язання, але чітко вказує, що договір " це угода, за допомогою якої одна або декілька осіб зобов'язуються перед іншою особою або особами дати що-небудь, зробити що-небудь або не робити що-небудь". Кодекс передбачає 8 типових договорів: продаж, обмін, найм речей, роботи та послуги, товариства, позика, зберігання, заклад і вірогідний прибуток. Спираючись на принцип свободи договору, право надавало приватним особам можливість укладати будь-які правовідносини, що не суперечать законові. Передбачалися лише деякі заборони свободи договірних відносин. Це були передусім норми кримінального права. Важливим принципом договірного права було положення про неможливість скасування договору одноосібними діями. Крім договору, як джерела виникнення зобов'язань, закон визначав і завдавання збитків. Важливе місце в Кодексі належить положенням щодо купівлі-продажу.
78. Французький кримінальний кодекс 1810 р.
Перший проект К.к.Ф. було підготовлено у 1804 р., однак його затвердження не відбулося. У 1808 р. роботи над К.к.Ф. було відновлено. У лютому 1810 р. він був затверджений й набув чинності з 1 січня 1811 р. Складався з чотирьох книг (484 статті). Кодекс передбачав неухильне дотримання принципу формальної законності. Злочин, який не був передбачений законом на момент його здійснення, не підлягав покаранню. Це правило стало провідним в кримінальній доктрині Франції. Співучасть вважалася злочином й каралася нарівні (але без застосування смертної кари). Суб’єктом злочину вважалася будь-яка особа незалежно від соціальної, статевої або вікової приналежності. Для осіб, що не досягли 16 річного віку та від 70 років передбачалося пом’якшене покарання. В разі доведення необхідності самозахисту, особа, що скоїла злочин звільнялася від покарання. Кодекс містив принципово нову класифікацію злочинів. Важкими вважалися злочини проти суспільних інтересів: злочини проти зовнішньої безпеки держави (військова зрада, заколот тощо); злочини проти Конституції (порушення виборчих прав громадян, посадові злочини, порушення адміністративних та судових обов’язків); злочини проти публічного миру (карбування фальшивих грошей, підробка державної печатки, хабарництво тощо). Другу групу кримінальних злочинів становили злочини проти приватних інтересів: проти власності та проти особи. Особливу групу становили економічні злочини: розголошення комерційної таємниці, контрафакція творів мистецтва або предметів промислового виробництва. Покарання згідно з К.к.Ф поділялися на дві групи: за проступок (виправні) та за злочини (кримінальні). Кримінальні покарання були ганебні (обмеження в правоздатності, вигнання тощо) та болісні (смертна кара, каторга, депортація, ув’язнення). Тілесні покарання та каліцтво скасовувалися. Єдиною формою страти було відтинання голови. Застосовувалося воно в 30 передбачених Кодексом випадках. Каторжні роботи призначалися або довічно, або на термін від 5 до 20 років. Місцями депортації були віддалені колонії: Нова Каледонія, Гвіана, Мадагаскар. Вирок до депортації чи каторги автоматично призводив до втрати деяких прав (виборчих, юридичних, сімейних). Призначення ганебних покарань призводило до тимчасової втрати політичних та громадянських прав. До виправних покарань відносилися: утримання у виправному будинку терміном від 6 днів до 5 років, обмеження в деяких громадянських та політичних правах (бути присяжним, брати участь у виборах, носити зброю, бути опікуном тощо), штрафи. Як додаткове покарання Кодекс передбачав конфіскацію майна.
К.к.Ф., як і ніші кодекси прийняті у Франції на початку ХІХ ст., з одного боку закріплював демократичні зміни в суспільстві, що були породжені Великою французькою революцією, а з другого – відновлював спадковість в праві, порушену революцією та політичною нестабільністю.
