- •Криміналістична документалістика, її місце у системі криміналістики та структура.
- •Документ як об’єкт криміналістичного дослідження. Криміналістична класифікація документів.
- •Види та способи підробки документів. Суть та елементи повної та часткової матеріальної підробки документів.
- •Способи видалення штрихів та реквізитів документа (підчистка, витравлювання, змивання) як способи часткової підробки документів: їх ознаки та способи виявлення.
- •Способи внесення необхідних змін без попереднього видалення первісного змісту як способи часткової підробки документів: ознаки та способи виявлення.
- •Монтаж як спосіб часткової підробки документів: види, ознаки, способи виявлення.
- •Ознаки технічної підробки підпису і способи її виявлення.
- •Ознаки підробки печаток і штампів. Способи їх виявлення.
- •Ознаки і способи виявлення підробки машинописного тексту.
- •Поняття писемного мовлення (письмової мови) та письмово-мовних навичок особи. Загальні та окремі ознаки письмової мови.
- •Поняття криміналістичного письмовомовного (авторознавчого, судово-лінгвістичного) дослідження документів, його завдання та обєкти.
- •Підготовка матеріалів для призначення авторознавчої експертизи. Види порівняльних зразків письмової мови та вимоги до них.
- •Поняття почерку в криміналістиці, його властивості та ознаки. Формування і зміна навиків почерку.
- •Наукові основи криміналістичного дослідження письма (письмової мови та почерку).
- •Загальні і окремі ознаки почерку, їх класифікація та ідентифікаційне значення.
- •Методика встановлення тексту спалених документів, відтворення (прочитання) слабковидих і невидимих документів.
- •Поняття криміналістичного ототожнення особи за зовнішніми ознаками, його значення і завдання.
- •Характеристика та співвідношення властивостей і ознак зовнішності людини.
- •Наукові основи та передумови застосування габітології в криміналістиці.
- •Способи і засоби збирання інформації про зовнішність людини з метою пошуку та встановлення особи.
- •За видом і рівнем організації вони поділяються на:
- •Залежно від методу фіксації можуть бути отримані об'єктивні або суб'єктивні відображення зовнішнього вигляду:
- •Класифікація ознак зовнішності людини та її елементів.
- •За часом виникнення й прояву на:
- •За причиною виникнення на:
- •За характером утворення на:
- •За характером прояву на:
- •Кожна анатомічна ознака зовнішності або її елемент, що становлять собою матеріальну структуру, яка використовується в ототожненні людини, ще може поділятись або характеризуватися за:
- •Правила описання людини за методом «словесного портрета».
- •Анатомічні (морфологічні) ознаки зовнішності людини. Система та види.
- •Загальнофізичні, демографічні та антропологічні ознаки. Їх характеристика та система.
- •Функціональні властивості (ознаки) зовнішності людини та їх криміналістичне значення.
- •Суб'єктивні портрети як моделі мисленних образів розшукуваних осіб. Поняття, види.
- •Суб'єктивні портрети як моделі мисленних образів розшукуваних осіб. Технічні засоби і тактичні прийоми їх побудови. Процес виготовлення різновидів суб'єктивних портретів.
- •Реконструкція обличчя за черепом як спосіб опосередкованого використання мисленного образу про зовнішність особи.
- •Судово-експертне дослідження ознак зовнішності людини. Види завдань і питання, які можуть бути вирішені експертним шляхом.
- •Генотипоскопічне дослідження у кримінальному судочинстві: методика, об'єкти, можливості.
- •Використання інформації про зовнішність людини з метою пошуку та встановлення особи.
- •Види, завдання та можливості судово-портретних експертиз.
- •Види та зміст стадій судово-портретної експертизи.
- •Поняття, значення та система криміналістичної реєстрації.
- •Зародження та генезис методики кримінальної реєстрації.
- •Наукові основи криміналістичної реєстрації.
- •Суб'єкти та юридичні підстави реєстрації окремих категорій осіб.
- •Класифікація криміналістичних обліків.
- •Оперативно-довідкові криміналістичні обліки. Характеристика та їх можливості.
- •Криміналістично-пошукові обліки: поняття, об'єкти, порядок постановлення на облік, їх призначення та можливості.
- •Довідково-допоміжні (інформаційно-довідкові) криміналістичні обліки: поняття, обєкти, їх призначення та можливості.
- •Види та характеристика криміналістичних обліків, здійснюваних Головним інформаційним бюро мвс України.
- •Види та характеристика криміналістичних обліків, здійснюваних дндекц мвс України.
- •Види та характеристика криміналістичних обліків, здійснюваних ндекц мвс України.
- •Види та характеристика криміналістичних обліків, здійснюваних у міських, районних, транспортних органах мвс України.
- •Суть, об'єкти та правила ведення алфавітного криміналістичного обліку.
- •Суть, об'єкти та правила ведення дактилоскопічного криміналістичного обліку.
- •Правила виведення та криміналістичне значення головної дактилоскопічної формули.
- •Правила виведення та криміналістичне значення головної дактилоскопічної формули.
Зародження та генезис методики кримінальної реєстрації.
Методи реєстрації з метою боротьби проти злочинності застосовуються вже давно.
Для цього зазвичай використовувалися два способи:
таврування;
калічення.
Обидва ці способи виконували одночасно дві функції:
покарання;
впізнання.
(Це було характерним у II ст. до н. е.- давньоіндійські «закони Ману», вавилонські «закони Хаммурапі»).
Фізичні каліцтва вказували не тільки на характер вчиненого злочину, а й на кількість злочинів, тобто виступали «злочинним паспортом», своєрідною довідкою про минулі судимості.
Під час таврування на обличчі або іншій частині тіла випікали умовні знаки, букви або цілі слова (наприклад, у Росії -«вор», «кат»).
Тавро дещо спрощувало лови злочинця, якщо він учиняв новий злочин. Але встановити коли, де, за що його вже раніше судили, визначити особу злочинця за тавром було неможливо.
В Англії та Франції проводилися «ідентифікаційні паради», що полягали в неодноразових і систематичних оглядах наявних у тюрмах злочинців з тим, щоби впізнати серед них раніше судимих.
Початок формуванню криміналістичної реєстрації на науковому (рівні) підґрунті було зроблено в кінці XIX ст. запровадженням антропометричного (А. Бертільйон, Париж, 1882 р.) і дактилоскопічного (В. Гершель, Г. Фулдс, Ф. Гамільтон, 1887-1891 рр.) способів реєстрації злочинців.
На північно-східних землях України дактилоскопічну формулу обліку злочинців було запроваджено у Росії 1905 р. На західних землях - дещо раніше і водночас із запровадженням цієї форми в Австро-Угорщині.
Реєстрація називалася кримінальною саме через те, що реєстрували, початково тільки осіб, що засуджувалися за злочини.
Нині предмет кримінальної реєстрації є значно ширшим і налічує близько трьох десятків різноманітних обліків, які зазвичай називаються залежно від виду облікових об'єктів: прізвищний (алфавітний) облік відповідних груп осіб, дактилоскопічний облік тощо.
Наукові основи криміналістичної реєстрації.
Криміналістична реєстрація - це науково розроблені засади і правила функціонування системи обліків осіб, предметів та інших об'єктів і відомостей щодо них, які мають криміналістичне значення. Наукову основу кримінальної реєстрації складають положення про індивідуальність кожного об’єкта, відносну стійкість його ознак та можливість ідентифікації.
Учення про криміналістичну реєстрацію (кримінальну реєстрацію) за суттю ґрунтується на матеріалістичному розумінні навколишнього світу, на законах діалектики і теорії пізнання.
Однак особливе значення мають науково обґрунтовані засади положення про закономірності та причинову обумовленість (детермінованість) способів учинення злочинів, повторюваності засобів, методів і механізмів злочинних дій, а отже, і слідів злочину.
Базується криміналістична реєстрація на використанні теорії ідентифікації, судової фотографії, дактилоскопії, словесному портреті та інших наукових даних.
Суб'єкти та юридичні підстави реєстрації окремих категорій осіб.
Правовою основою кримінальної реєстрації виступають і закони України «Про міліцію» та «Про оперативно-розшукову діяльність».
Процедура збору облікових матеріалів детально регламентується підзаконними актами - наказами та інструкціями МВС України тощою
Юридичними підставами реєстрації окремих категорій осіб виступають:
постанова прокурора, слідчого чи особи, яка провадить дізнання про обрання щодо конкретної особи запобіжного заходу - взяття під варту, або постанова про притягнення як обвинуваченого;
вирок або ухвала суду;
постанова про оголошення розшуку обвинуваченого;
протокол затримання підозрюваного.
Згідно Інструкції з організації функціонування криміналістичних обліків експертної служби МВС, криміналістичні обліки експертної служби функціонують на трьох рівнях:
центральному - у Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України, у якому ведуться центральні колекції;
обласному - у науково-дослідних експертно-криміналістичних центрах при головних управліннях, управліннях МВС в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, на залізничному транспорті, де ведуться обласні колекції;
місцевому (місцевому кущовому) - у підрозділах з експертно-криміналістичного забезпечення роботи міських, районних, лінійних органів внутрішніх справ, де ведуться місцеві (місцеві кущові) колекції.