- •Криміналістична документалістика, її місце у системі криміналістики та структура.
- •Документ як об’єкт криміналістичного дослідження. Криміналістична класифікація документів.
- •Види та способи підробки документів. Суть та елементи повної та часткової матеріальної підробки документів.
- •Способи видалення штрихів та реквізитів документа (підчистка, витравлювання, змивання) як способи часткової підробки документів: їх ознаки та способи виявлення.
- •Способи внесення необхідних змін без попереднього видалення первісного змісту як способи часткової підробки документів: ознаки та способи виявлення.
- •Монтаж як спосіб часткової підробки документів: види, ознаки, способи виявлення.
- •Ознаки технічної підробки підпису і способи її виявлення.
- •Ознаки підробки печаток і штампів. Способи їх виявлення.
- •Ознаки і способи виявлення підробки машинописного тексту.
- •Поняття писемного мовлення (письмової мови) та письмово-мовних навичок особи. Загальні та окремі ознаки письмової мови.
- •Поняття криміналістичного письмовомовного (авторознавчого, судово-лінгвістичного) дослідження документів, його завдання та обєкти.
- •Підготовка матеріалів для призначення авторознавчої експертизи. Види порівняльних зразків письмової мови та вимоги до них.
- •Поняття почерку в криміналістиці, його властивості та ознаки. Формування і зміна навиків почерку.
- •Наукові основи криміналістичного дослідження письма (письмової мови та почерку).
- •Загальні і окремі ознаки почерку, їх класифікація та ідентифікаційне значення.
- •Методика встановлення тексту спалених документів, відтворення (прочитання) слабковидих і невидимих документів.
- •Поняття криміналістичного ототожнення особи за зовнішніми ознаками, його значення і завдання.
- •Характеристика та співвідношення властивостей і ознак зовнішності людини.
- •Наукові основи та передумови застосування габітології в криміналістиці.
- •Способи і засоби збирання інформації про зовнішність людини з метою пошуку та встановлення особи.
- •За видом і рівнем організації вони поділяються на:
- •Залежно від методу фіксації можуть бути отримані об'єктивні або суб'єктивні відображення зовнішнього вигляду:
- •Класифікація ознак зовнішності людини та її елементів.
- •За часом виникнення й прояву на:
- •За причиною виникнення на:
- •За характером утворення на:
- •За характером прояву на:
- •Кожна анатомічна ознака зовнішності або її елемент, що становлять собою матеріальну структуру, яка використовується в ототожненні людини, ще може поділятись або характеризуватися за:
- •Правила описання людини за методом «словесного портрета».
- •Анатомічні (морфологічні) ознаки зовнішності людини. Система та види.
- •Загальнофізичні, демографічні та антропологічні ознаки. Їх характеристика та система.
- •Функціональні властивості (ознаки) зовнішності людини та їх криміналістичне значення.
- •Суб'єктивні портрети як моделі мисленних образів розшукуваних осіб. Поняття, види.
- •Суб'єктивні портрети як моделі мисленних образів розшукуваних осіб. Технічні засоби і тактичні прийоми їх побудови. Процес виготовлення різновидів суб'єктивних портретів.
- •Реконструкція обличчя за черепом як спосіб опосередкованого використання мисленного образу про зовнішність особи.
- •Судово-експертне дослідження ознак зовнішності людини. Види завдань і питання, які можуть бути вирішені експертним шляхом.
- •Генотипоскопічне дослідження у кримінальному судочинстві: методика, об'єкти, можливості.
- •Використання інформації про зовнішність людини з метою пошуку та встановлення особи.
- •Види, завдання та можливості судово-портретних експертиз.
- •Види та зміст стадій судово-портретної експертизи.
- •Поняття, значення та система криміналістичної реєстрації.
- •Зародження та генезис методики кримінальної реєстрації.
- •Наукові основи криміналістичної реєстрації.
- •Суб'єкти та юридичні підстави реєстрації окремих категорій осіб.
- •Класифікація криміналістичних обліків.
- •Оперативно-довідкові криміналістичні обліки. Характеристика та їх можливості.
- •Криміналістично-пошукові обліки: поняття, об'єкти, порядок постановлення на облік, їх призначення та можливості.
- •Довідково-допоміжні (інформаційно-довідкові) криміналістичні обліки: поняття, обєкти, їх призначення та можливості.
- •Види та характеристика криміналістичних обліків, здійснюваних Головним інформаційним бюро мвс України.
- •Види та характеристика криміналістичних обліків, здійснюваних дндекц мвс України.
- •Види та характеристика криміналістичних обліків, здійснюваних ндекц мвс України.
- •Види та характеристика криміналістичних обліків, здійснюваних у міських, районних, транспортних органах мвс України.
- •Суть, об'єкти та правила ведення алфавітного криміналістичного обліку.
- •Суть, об'єкти та правила ведення дактилоскопічного криміналістичного обліку.
- •Правила виведення та криміналістичне значення головної дактилоскопічної формули.
- •Правила виведення та криміналістичне значення головної дактилоскопічної формули.
Методика встановлення тексту спалених документів, відтворення (прочитання) слабковидих і невидимих документів.
Виявлення записів на спалених документах має свої особливості. Вплив високих температур на матеріал документа змінює його властивості. Так, при температурі близько 500 °С папір стає крихким і при доторканні руйнується. При такому стані документів виявити записи неможливо.
Відновити записи в документах стає можливим за умови, що вони були піддані температурі не більш ніж 150—250 °С. З такими документами необхідно поводитись дуже обережно. Дрібні шматочки вилучаються за допомогою гумової груші.
Перед дослідженням спалений документ необхідно розправити, для чого документ рекомендується обробити водним розчином гліцерину (10—20 %) або водяною парою.
Для встановлення текстів спалених документів застосовується комплекс методів. У таких випадках ефективними виявляються огляд в косопадаючому світлі, огляд в ультрафіолетових променях, різні фотографічні методи дослідження, відбілювання поверхні документа перекисом водню.
Під дією різних природних факторів (вплив прямих сонячних променів, підвищена вологість повітря, атмосферні гази тощо) текст з часом може знебарвлюватися (так званий «згаслий» текст). Методи дослідження таких текстів були запропоновані ще Є. Ф. Буринським.
При дослідженні «згаслих» текстів застосовуються такі методи, як фотозйомка видимої та інфрачервоної люмінесценції, кольоророзрізнення, дифузно-копіювальний та адсорбційне-люмінесцентний методи. Слабковидимі штрихи можуть бути прочитані за допомогою світлофільтрів, які посилюють контрастність тексту. В лабораторних умовах застосовують опромінювання документа за допомогою лазера і спостереження люмінесценції за допомогою електронно-оптичного перетворювача.
Невидимі тексти можуть бути результатом тайнопису. Тайнопис - невидимі записи, виконані безбарвним розчином якоїсь речовини. У процесі тайнопису використовується «симпатичне» чорнило, прозорий або слабкозабарвлений розчин солей, невидимий на папері (наприклад, розчин хлористого кобальту), а у деяких випадках застосовують різноманітні органічні речовини, соки рослин (цибулі, лимона, капусти). Ознаками тайнопису можуть бути неоднорідність лиску на різних ділянках паперу, наявність нечітко виражених матових штрихів, збільшені проміжки між рядками, наявність значних ділянок аркуша без тексту.
Методами виявлення тайнопису є огляд документа в косопадаючих променях, прасування паперу праскою, запилення поверхні паперу порошками (сажею, графітом) або скурювання його парами соляної кислоти, аміаку, йоду. При огляді документа можуть бути використані ультрафіолетові освітлювачі. Органічні речовини можна виявити фотографуванням в ультрафіолетових променях. Під час лабораторних досліджень застосовують рентгенівське опромінення, хімічний аналіз і спеціальні методи виявлення невидимих текстів.
Поняття криміналістичного ототожнення особи за зовнішніми ознаками, його значення і завдання.
Габітоскопія — галузь криміналістичної техніки, що включає систему теоретичних положень про зовнішні ознаки людини та сукупність методів і науково-технічних засобів, які забезпечують збирання, дослідження і використання цих ознак для ототожнення особи. Науковою основою габітології є дані анатомії, антропології, біології. Термін "габітоскопія" у науковий обіг В. Снєтков.
Серед ознак зовнішності у криміналістиці належить розрізняти не тільки власне ознаки будови тіла людини, а й окремих його елементів (частин). Отже, криміналістична габітологія як розділ криміналістики охоплює:
власне габітологію - вчення про зовнішність та її елементи;
дактилоскопію (вчення про шкірні узори на пальцях рук і ніг);
дентоскопію (вчення про ознаки будови зубного апарату);
криміналістичну дермоскопію (вчення про шкірні покриви відкритої частини обличчя);
криміналістичну генотипоскопію (вчення про частки тканини людського організму, які містять хоча б один геном ДНК).
Завдання. Відомості про зовнішність особи використовують, як уже згадувалося, для розкриття й розслідування злочинів, зокрема у вирішенні таких завдань:
розшуку невстановлених осіб, що зникли з місця нерозкритого злочину, коли є інформація про їхню зовнішність (принаймні про деякі елементи зовнішності);
розшуку обвинувачених, що переховуються від слідства або суду, чи тих, що втекли з місць позбавлення волі;
розшуку безвісти зниклих;
ідентифікації живих осіб і померлих (загиблих) громадян тощо.
Ці завдання вирішуються проведенням оперативно-розшукових заходів, слідчих дій, веденням криміналістичних обліків, проведенням відповідних різновидів криміналістичних експертиз чи інших спеціальних досліджень.
Значення. Як бачимо, габітоскопія вивчає криміналістичне ототожнення людини за ознаками зовнішності, є галуззю криміналістичної техніки, що охоплює вивчення, систематизацію, оцінку ознак зовнішності з метою застосування прийомів і методів ідентифікації особи.