- •Криміналістична документалістика, її місце у системі криміналістики та структура.
- •Документ як об’єкт криміналістичного дослідження. Криміналістична класифікація документів.
- •Види та способи підробки документів. Суть та елементи повної та часткової матеріальної підробки документів.
- •Способи видалення штрихів та реквізитів документа (підчистка, витравлювання, змивання) як способи часткової підробки документів: їх ознаки та способи виявлення.
- •Способи внесення необхідних змін без попереднього видалення первісного змісту як способи часткової підробки документів: ознаки та способи виявлення.
- •Монтаж як спосіб часткової підробки документів: види, ознаки, способи виявлення.
- •Ознаки технічної підробки підпису і способи її виявлення.
- •Ознаки підробки печаток і штампів. Способи їх виявлення.
- •Ознаки і способи виявлення підробки машинописного тексту.
- •Поняття писемного мовлення (письмової мови) та письмово-мовних навичок особи. Загальні та окремі ознаки письмової мови.
- •Поняття криміналістичного письмовомовного (авторознавчого, судово-лінгвістичного) дослідження документів, його завдання та обєкти.
- •Підготовка матеріалів для призначення авторознавчої експертизи. Види порівняльних зразків письмової мови та вимоги до них.
- •Поняття почерку в криміналістиці, його властивості та ознаки. Формування і зміна навиків почерку.
- •Наукові основи криміналістичного дослідження письма (письмової мови та почерку).
- •Загальні і окремі ознаки почерку, їх класифікація та ідентифікаційне значення.
- •Методика встановлення тексту спалених документів, відтворення (прочитання) слабковидих і невидимих документів.
- •Поняття криміналістичного ототожнення особи за зовнішніми ознаками, його значення і завдання.
- •Характеристика та співвідношення властивостей і ознак зовнішності людини.
- •Наукові основи та передумови застосування габітології в криміналістиці.
- •Способи і засоби збирання інформації про зовнішність людини з метою пошуку та встановлення особи.
- •За видом і рівнем організації вони поділяються на:
- •Залежно від методу фіксації можуть бути отримані об'єктивні або суб'єктивні відображення зовнішнього вигляду:
- •Класифікація ознак зовнішності людини та її елементів.
- •За часом виникнення й прояву на:
- •За причиною виникнення на:
- •За характером утворення на:
- •За характером прояву на:
- •Кожна анатомічна ознака зовнішності або її елемент, що становлять собою матеріальну структуру, яка використовується в ототожненні людини, ще може поділятись або характеризуватися за:
- •Правила описання людини за методом «словесного портрета».
- •Анатомічні (морфологічні) ознаки зовнішності людини. Система та види.
- •Загальнофізичні, демографічні та антропологічні ознаки. Їх характеристика та система.
- •Функціональні властивості (ознаки) зовнішності людини та їх криміналістичне значення.
- •Суб'єктивні портрети як моделі мисленних образів розшукуваних осіб. Поняття, види.
- •Суб'єктивні портрети як моделі мисленних образів розшукуваних осіб. Технічні засоби і тактичні прийоми їх побудови. Процес виготовлення різновидів суб'єктивних портретів.
- •Реконструкція обличчя за черепом як спосіб опосередкованого використання мисленного образу про зовнішність особи.
- •Судово-експертне дослідження ознак зовнішності людини. Види завдань і питання, які можуть бути вирішені експертним шляхом.
- •Генотипоскопічне дослідження у кримінальному судочинстві: методика, об'єкти, можливості.
- •Використання інформації про зовнішність людини з метою пошуку та встановлення особи.
- •Види, завдання та можливості судово-портретних експертиз.
- •Види та зміст стадій судово-портретної експертизи.
- •Поняття, значення та система криміналістичної реєстрації.
- •Зародження та генезис методики кримінальної реєстрації.
- •Наукові основи криміналістичної реєстрації.
- •Суб'єкти та юридичні підстави реєстрації окремих категорій осіб.
- •Класифікація криміналістичних обліків.
- •Оперативно-довідкові криміналістичні обліки. Характеристика та їх можливості.
- •Криміналістично-пошукові обліки: поняття, об'єкти, порядок постановлення на облік, їх призначення та можливості.
- •Довідково-допоміжні (інформаційно-довідкові) криміналістичні обліки: поняття, обєкти, їх призначення та можливості.
- •Види та характеристика криміналістичних обліків, здійснюваних Головним інформаційним бюро мвс України.
- •Види та характеристика криміналістичних обліків, здійснюваних дндекц мвс України.
- •Види та характеристика криміналістичних обліків, здійснюваних ндекц мвс України.
- •Види та характеристика криміналістичних обліків, здійснюваних у міських, районних, транспортних органах мвс України.
- •Суть, об'єкти та правила ведення алфавітного криміналістичного обліку.
- •Суть, об'єкти та правила ведення дактилоскопічного криміналістичного обліку.
- •Правила виведення та криміналістичне значення головної дактилоскопічної формули.
- •Правила виведення та криміналістичне значення головної дактилоскопічної формули.
Поняття почерку в криміналістиці, його властивості та ознаки. Формування і зміна навиків почерку.
Почерк - система автоматизованих рухів, які використовуються для виконання письма. Почерк залежить від рівня розвитку особи і закріплення в неї письмово-рухових навичок. Найбільшу стабільність має сформований почерк, який частіше за все є наявним у особи 25-річного віку.
Ідентифікаційними властивостями почерку є його індивідуальність (виражається в наявності ознак, які рідко зустрічаються) і відносна сталість (основні ознаки почерку не зазнають істотних змін протягом ідентифікаційного періоду).
Загальні ознаки характеризують почерк як систему рухів. До них належать:
1) виробленість почерку
2) складність почерку — простий, спрощений, ускладнений і стилізований;
3) нахил почерку — буває прямим, правонахильним, лівонахильним, косим і змішаним;
4) розмір почерку — визначається висотою малих літер: великий (5 мм і більше), середній (від 2 до 5 мм), дрібний (не перевищує 2 мм);
5) розгін почерку
6) зв’язність почерку
7) натиск почерку
8) переважаюча форма і напрямок рухів — форма рухів буває прямолінійна і криволінійна; вирізняють округлий (ліво- і правоокружний) та кутастий почерк.
Окремі знаки - відображаються у способах написання літер і зв'язкових штрихів між ними, а також у розташуванні знаків та їхніх елементів між собою; крім того, це також специфічні відхилення в написанні від типових прописів конкретної мови. До них належать:
1) форма траєкторії рухів при виконанні письмових знаків та їх елементів (дуго-, круго-, петлеподібна);
2) напрямок рухів (зліва направо, зправа наліво, право- чи лівоокружний тощо);
3) протяжність рухів;
4) спосіб початку (з крапки, завитка, петлі) та закінчення руху;
5) вид з’єднання елементів у літері (примикаючий, інтервальний тощо);
6) кількість рухів;
7) послідовність рухів;
8) розміщення точки перетину рухів щодо лінії рядка або інших елементів знака;
9) складність рухів;
10) розлади почерку – наслідки хворобливих процесів чи захворювань.
Формування почерку
Процес вироблення павичок почерку, як зазначав фізіолог Павлов, має умовно-рефлекторну природу.
Внаслідок тренування у людини виробляється динамічний стереотип, завдяки якому вона починає виконувати букви автоматично, на відміну від початкового стану навчання, коли витрачається багато зусиль на контроль за написанням букв, цифр.
Зміна навиків почерку
Маскування почерку — це виконання тексту зі спотворюванням загальних та індивідуальних ознак почерку. Найчастіше зміні піддаються загальні ознаки — нахил, розмір, з'єднаність. Окремі ознаки важко піддаються зміні (наприклад, практично неможливо писати, роблячи кругові рухи за годинниковою стрілкою).
Імітація — виконання письмового тексту з копіюванням і можливим дотриманням загальних і окремих ознак оригіналу почерку особи. За такого способу підробки втрачається темп письма і текст стає схожим на намальований.
Стилізоване письмо — виконання тексту друкованими літерами чи лівою рукою.
