21. Проблеми становлення особистості у навчально-виховному процесі:індивідуально-диференційна та вікова специфіка

Дошкільне дитинство:

Проблеми спілкування. Однією з типових причин так званої дитячої впертості може бути незнання вихователями вікової специфіки сприйняття світу. Інший варіант упертості може проявлятися у протестових реакціях дитини на будь-які вимоги дорослих.

Оптимальним підходом до трирічних "впертюхів" уба¬чається створення для них умов, за яких вони б відчували, що їхня самостійність приймається й цінується. Тому замість безпосередніх вказівок попереднього періоду варто застосову¬вати такі прийоми організації співпраці, за яких діти могли би приймати власні правильні рішення і отримувати схвален¬ня за це.

Дитячі острахи. Наявність страхів у дошкільника не завж¬ди є показником психологічного неблагополуччя. В основі більшості острахів у дошкільному віці лежить афективяо-загострєне сприйняття загрози для життя як один із проявів інстинкту самозбереження. Діти, які бояться, більш обережні й передбачливі, більш емоційні та вразливі. Відсутність острахів — скоріше виняток, ніж правило, і може свідчити про серйозні мозкові порушення дитини або про алкоголізм батьків.

Таким чином, наявність відповідних вікових острахів — це показник і передумова повноцінного розвитку емоційної сфе¬ри особистості.

Формування соціально спрямованої поведінки. Ця проблема є однією з провідних у вихованні дошкільників. Вміння розуміти інших людей, піклуватися про них, регулювати спалахи гніву має вистукати основним здобутком дошкільного дитинства.

Формування психологічної готовності дитини до навчання

Проблема підготовки дитини до школи — предмет постійної уваги психологів. Від її успішного розвязання зале¬жать адаптації дитини до шкільного життя, оволодіння нею нав¬чальною діяльністю, врешті-решт формування особистості

Молодий шкільний вік

Шостий—сьомий роки життя дитини характеризу¬ються назріванням протиріччя між зростаючими інтелекту¬альними можливостями і "дитячими" видами діяльності. Це протиріччя поширюється і на особистісну сферу. Дошкільник прагне стверджуватись у таких видах діяльності, які підляга¬ють суспільній оцінці. У дитини з'являється сензитивність до морально-психологічних норм і правил поведінки, готовність до оволодіння засобами систематичного навчання.

Причиною навчальних труднощів молодших школярів часто виявляються їхні природні вікові властивості, точніше неврахування останніх у навчально-виховному процесі. Розглянемо кілька найбільш поширених проблем такого типу. Досить часто спричиняє шкільну неуспішність недостатній розвиток довільності пізнавальних процесів: діти не можуть зо¬середитись, часто відволікаються, проявляють неорганізо¬ваність, невитриманість. Уміння довільно управляти своїми пізнавальними процесами є новоутворенням шостого— сьомого років життя дитини, але достатній рівень довільної саморегуляції наявний далеко не в усіх першокласників.

Підлітковий вік: зміна форм організації навчальної діяльності

При переході дітей із початкової школи в середню перед практикуючим психологом постає широке й різнобічне коло завдань. Психологічні проблеми цього періоду можуть бути пов'язані як з об'єктивними змінами в організації нав¬чально-виховної діяльності у старших класах, так і з осо-бистісними процесами, характерними для підліткового віку.

Старший шкільний вік. Реальними життєвими проблемами юнаків у цьому віці є взаєморозуміння (з товаришами, батьками, вчителями, німим собою); проблеми майбутнього (куди піти вчитися и її ля школи, як жити далі і т. ін.); проблеми самовиявлення, інмовираження, творчості; проблеми, пов'язані з психосексуальними інтересами, коханням; проблеми усвідомлення влас¬ної індивідуальності та її неповторних рис; проблеми формування установки на самостійну побудову власного життя; проблеми незбігу ідеалу й буденності.

Рання молодість: проблеми смислоутворення, подальше професійне й життєве самовизначення. Проблема професійного самовизначення майже завжди поєднується з проблемою більш глобальної життєвої перспек¬тиви. Це не лише створення сім'ї, працевлаштування, квар¬тирне питання. Це й суто глибинні, внутрішні проблеми са¬мопізнання, самореалізації, самотворення.