22. Психологічне забезпечення сімейного консультування

Сімейне консультування ставить своєю метою вивчення разом з консультантом запиту або проблеми члена (членів) родини для зміни рольової взаємодії в родині й забезпечення можливостей особистісного росту.

Принципова відмінність психологічного консультування від психотерапії укладається у відмові від концепції хвороби, в акценті на аналізі ситуації й аспектів рольової взаємодії в родині, на пошуку особистісного ресурсу суб'єктів консультування й на обговоренні способів дозволу ситуації - «віяла рішень».

Різноманіття прийомів і методів сімейного консультування обумовлено різними теоретичними концепціями, серед яких ведучими в цей час є когнитивно-поведінкова психотерапія, один з варіантів якої - раціонально-емотивна терапія, системний напрямок і емпіричне .

Принципи й правила сімейного консультування:

1.Установлення рапорту (контакту) і приєднання консультанта до пацієнтів.

2.Збір інформації про проблему клієнта з використанням прийомів позначка-моделювання й терапевтичних метафор.

3.Обговорення психотерапевтичного контракту. Ця частина проведення консультування зізнається багатьма фахівцями однієї з найважливіших. Обговорюється розподіл відповідальності: консультант звичайно відповідає за умови безпеки консультації, за технологію доступу до дозволу проблем клієнта, а клієнт відповідає за власну активність, щирість, бажання здійснити зміни свого рольового поводження й т.д. Потім учасники консультування обговорюють тривалість роботи (у середньому загальний час консультування - 3-6 г) і тривалість одного сеансу. Також варто обговорити періодичність зустрічей. У практиці сімейного консультування звичайно спочатку - 1 сесія в тиждень, а потім - 1 раз в 2-3 тижні.

Важливою стороною в консультуванні є обговорення умов оплати або надання клієнтові інформації про те, скільки вона може коштувати, якщо консультування здійснюється в муніципальній бюджетній установі. Таке обговорення сприяє посиленню мотивації клієнтів до терапевтичних змін. Нарешті, важливо обмовити можливі санкції за порушення сторонами умов контракту.

4. Уточнення проблеми клієнта з метою максимальної її субєктивізації й тестування ресурсів родини в цілому й кожному її члені окремо.

5. Проведення властиво консультування. Необхідно зміцнити віру клієнтів в успішність і безпеку процедури консультування за допомогою затверджень такого втримування

Можливе використання прийомів візуалізації: клієнти, перебуваючи в трансі (а цьому сприяє «точне проходження по маршруті проблеми заявника»), створюють образ нової ситуації й фіксують виникаючі при цьому відчуття.

6. «Екологічна перевірка»: консультант пропонує членам родини представити себе в подібній ситуації через 5-10 років і досліджувати свій стан.

7. Наближаючись до завершення консультування, консультант уживає зусилля по «страхуванню результату». Це пов'язане з тим, що іноді клієнти мають потребу в деяких діях, що сприяють знаходженню ними впевненості, коли освоюють нові шаблони поводження. Вони можуть одержати від консультанта яке-небудь домашнє завдання, запрошення на повторну консультацію через якийсь час для обговорення отриманих результатів.

У ряді випадків необхідно зробити процедуру «від'єднання». Вона може відбутися автоматично при порівнянні клієнтами заявленої мети й знайденого результату, але в ряді випадків консультант змушений стимулювати від'єднання.

23. Психологічна корекція сімейних криз

Основні напрямки психологічної корекції молодій родині визначаються полем психологічних проблем конкретної подружньої пари, що прийшла на прийом до психолога.

Найбільш частими причинами обігу молодого подружжя в психологічну консультацію є труднощі у встановленні границь родини, виробленню сімейних норм і правил, розподілі сімейних ролей і обов'язків, сексуальні дисгармонії.

Психологічна корекція подружнім парам у розподілі сімейних ролей і обов'язків

Етапи консультативної роботи з молодою родиною по проблемі розподілу сімейних ролей і обов'язків:

1. Збір конкретних скарг подружжя.

2. Виявлення подань про бажаний розподіл ролей і обов'язків у родині

3. Виявлення розходжень між членами родини, з'ясування подань партнерів про причини невідповідності поводження одного партнера очікуванням іншого, ступеня об'єктивності й адекватності претензій.

4. Висновок нового договору про розподіл сімейних обов'язків.

Психологічна корекція подружніх пар по проблемі встановлення границь родини й оптимального балансу близькості/віддаленості між чоловіками

При порушенні зовнішніх границь родини завданням консультанта є: надання допомоги дружинам в усвідомленні даного факту; виявлення відносини кожного з подружжя до факту порушення зовнішніх границь родини; визначення бажаної моделі відносин родини з оточенням; підтримка вибору подружжя.

При порушенні внутрішніх границь завданням консультанта є: виявлення типу порушення внутрішніх границь шляхом визначення психологічної дистанції між чоловіками; обговорення із чоловіками особливостей їхньої емоційної близькості; виявлення потреб подружжя в зміні їхніх відносин; визначення бажаної моделі відносин між чоловіками; пошук способів зміни відносин між чоловіками; надання необхідної підтримки дружинам у цьому процесі.

Психологічна корекція родини по переструктуруванню її зовнішніх границь: подтримка подружжя у вибудовуванні нових відносин з розширеними родинами;допомога дружинам у пошуках оптимальної частоти зустрічей з бабусями й дідусями; корекцію «украденого материнства» у випадку захоплення материнських функцій іншими членами родини.

Психологічна корекція подружніх пар по зміні психологічної близькості/дистанції в родині:виявлення подань подружжя про оптимальне функціонування родини в новому складі, пошук ресурсів для необхідних змін у системі (звертання до сімейної історії, до досвіду знайомих, книгам, кінофільмам); допомога в усвідомленні й прийнятті факту зміни балансу близькості-віддаленості в подружній парі у зв'язку з появою нового члена родини; підтримка подружжя у встановленні нових відносин близькості-віддаленості в родині; допомога в гармонізації сексуальних відносин.

Психологічна допомога, пов'язана з корекцією дитячо-батьківських відносин, може здійснюватися в індивідуальній і груповій формі й включати наступні напрямки роботи: підвищення соціально-психологічної компетентності батьків; навчання батьків навичкам спілкування, дозволу конфліктних ситуацій; узгодження вимог, пропонованих батьками дитині; корекція стилю батьківського виховання.

Психологічна корекція, спрямована на адаптацію до виходу на пенсію, включає кілька етапів:

1. Усвідомлення й прийняття факту виходу на пенсію.

2. Корекція подань про даний період як закінченні активного життя.

3. Пошук нових інтересів і планування життя на пенсії.

4. Допомога в усвідомленні ресурсів родини (нуклеарной і розширеної) для підвищення якості функціонування в пенсійний період.

24. Психологічна практика роботи з родиною. Психологічні практики в контексті родинного виховання

У джерел професійної психологічної допомоги родині коштують лікарі, насамперед психіатри й психотерапевти. У роботі з родиною вони опираються на теоретичні принципи й подання про особистість. Об'єктом психологічної допомоги родині є група людей, а не окремий людин. У деяких психологічних теоріях недостатньо чітко обкреслені теоретичні принципи консультування й психологічної підтримки родини.

Робота психолога в освітній установі (школа або дитячий садок) припускає взаємодію з батьками. Найчастіше батьки звертаються до психолога, якщо в них виникають які-небудь проблеми у взаєминах з дитиною. Бувають ситуації так званого «примусового» консультування, коли педагог або вихователь просять психолога попрацювати з батьками й настійно радять батькам прийти на консультацію до психолога. Це дві принципово різні ситуації - самостійний вибір батьків або відвідування психолога по настійному проханню кого-небудь. У першому випадку з батьками набагато легше встановити конструктивні стосунки й спробувати разом знайти вихід зі сформованої ситуації. У другому випадку можна виявити, що направили на консультацію (педагог, інший член родини) вирішують у такий спосіб свої проблеми й хочуть використовувати психолога як інструмент впливу. Психологові, видимо, варто показати, що він не зацікавлений насильно працювати з батьком. Можна пояснити йому суть і можливості консультування. У такому випадку можлива зміна мотивації й передумов для виникнення продуктивного контакту. Також спокійно треба ставитися до того, що такий батько залишиться лише формальним клієнтом або перестане відвідувати психолога.

Робота з батьками (або з одним з них, частіше це мати) починається в ході докладної бесіди із приводу історії розвитку дитини, при обстеженні дитини й у процесі заключної бесіди за результатами обстеження. На всіх етапах необхідно створити довірчі, відверті відносини з батьками обстежуваної дитини. У їхній основі лежать повага й розуміння занепокоєння й тривоги, які випробовують батьки. Будь-який натяк на некомпетентність батьків, несхвалення або критика їхніх дій можуть привести до сильних захисних реакцій, порушенню контакту або відмові зустрічатися із психологом.

Під час першої зустрічі з батьками психологові необхідно зрозуміти мотиви обігу за консультацією, роз'яснити мети й завдання консультування.

Багато батьків недооцінюють обсяг і складність процесу консультування, тимчасових витрат, орієнтовані на одержання готового результату. Важливо також уникати невиправданих очікувань, які можуть привести до почуття незадоволеності.

Бесіда, проведена психологом за підсумками вивчення ситуації, спрямована на: 1) обговорення загального стану дитини, а також характеру, ступеня й причин виявлених труднощів; 2) спільну розробку системи конкретних мір допомоги або спеціальної корекційної, що розвиває або тренінгової роботи для дитини; 3) обговорення проблем батьків, їхні відносини до труднощів дитини; 4) планування наступних зустрічей (якщо буде потреба).

Виділимо основні стадії консультативного процесу:

Установлення довіри між психологом і батьками (батьком). На цьому етапі досягається обопільна довіра. Психолог уважно вислухує батька, проявляючи зацікавленість, емпатію, а також виражає підтримку в зрозумілій для педагога формі.

Дослідження й визначення проблеми. Батько описує ситуацію, причини її виникнення. Психолог задає питання уточнюючого характеру, інформує про результати обстеження дитини. Уточнення проблеми ведеться до того моменту, поки не буде досягнуто однакового її розуміння. Формулювання проблеми повинна бути ясної й конкретної.

Визначення варіантів рішення проблеми й планування діяльності по її рішенню. На цьому етапі позначаються можливості й обмеження батьків у рішенні, визначаються цілі, методи й конкретні шляхи дозволу проблеми. Особлива увага психолог обертає на формулювання цілей, які ставить перед собою батько.Цілі повинні бути реалістичними (тобто досяжними); конкретними (зовнішньому спостерігачеві повинне бути зрозуміло, у чому конкретно буде проявлятися бажаний результат); вимірними (по яких ознаках можна судити, що ціль досягнута); що перевіряються (повинне бути зрозуміло, є чи рух до цієї мети) і привабливими (щоб батько хотів їх досягти). Спеціально обговорюється питання про те, наскільки батьки вірять у себе й свої можливості і які їхні обмеження.

Аналіз і оцінка досягнутих результатів здійснюються на основі критеріїв, по яких батько може судити про рішення проблеми. У випадку якщо мети не досягнуті, можливе уточнення плану рішення проблеми або повернення на стадію дослідження й визначення.

Таким чином, основна мета психолога, що працює з батьками, - досягнення можливо більше глибокого й об'єктивного розуміння дитини. Тактика роботи з батьками припускає: докладне обговорення конкретних результатів, отриманих у ході обстеження дитини; інформування їх про хід корекційної або розвиваючої роботи, що проводить психолог; батькам корисно мати на руках психологічний висновок, написаний ясною, зрозумілою мовою, або самим записати висновки й рекомендації, тому що це допоможе їм обміркувати результати консультації, знайти конкретні міри допомоги, перевірити їхня правильність, спостерігаючи за змінами в поводженні дитини.