41. Основи організації роботи практичного психолога в соціальній сфері

Для успішної діяльності практичного психолога важливо створити умови. Насамперед, організувати робоче місце й забезпечити психолога інструментарієм - практичними матеріалами

Організація роботи психолога повинна бути такою, щоб ні її процес, ні її результати не наносили збитку його здоров'ю, стану або соціальному стану.

Для ефективної роботи психологові потрібний окремий кабінет і приміщення для групових занять. Розміри кабінету (60 кв. м) дозволили розділити його на кілька секторів:

• прийому й консультативної допомоги (робітник стіл, стільці, комп'ютер);

• зберігання документації (документації по плануванню діяльність, документації, що відбиває підсумки психодіагностичних досліджень);

• зберігання різних матеріалів (альбоми, фарби, пластилін і т.д.);

• проведення корекційно-розвиваючих занять (столи, стільці);

діагностико-розвиваючий (фонд психодіагностичних методик, стимульний матеріал);

• організаційно-методичний (література, програми, розробки);

• релаксації, психоемоційного розвантаження й ТСО (м'який куточок: диван і два крісла, відеодвійка, магнітофон, відео й аудіо касети, диски);

• артерапії (правила роботи в групі, роботи учасників);

• недирективної терапії, центр піску й води;

• ароматерапії;

• корекційно-розвиваючої допомоги — ігротерапії;

Такий кабінет сприяє підвищенню ефективності роботи, допомагає створити обстановку довірчого спілкування, психологічного комфорту для всіх категорій психологічного супроводу.

42. Проведення психологічного аналізу змісту, процесів та результатів діяльності практичного психолога в соціальній сфері

Професійна діяльність психолога - це робота із внутрішнім миром людини, з людською особистістю. А цей об'єкт роботи вимагає дотримання особливих принципів і правил етики. Психологія має у своєму розпорядженні такі інструменти, користування якими вимагає особливої обережності. Розглянемо найбільш важливі принципи професійної етики психолога.

1) Принцип професійної компетентності. Психологові важливо знати свої права й обов'язки, можливості й обмеження. Він повинен чітко усвідомлювати свої професійні можливості й діяти тільки в межах рівня професійної підготовленості. Для організації цілісної й компетентної психологічної допомоги він повинен уміти встановлювати контакти й проводити спільну роботу з колегами й представниками суміжних спеціальностей - психіатрами, лікарями-психотерапевтами, психоневрологами.

При рішенні психологічних завдань психолог опирається на аналіз літературних даних і практичного досвіду по поставленому питанню. Результати дослідження формулюються в термінах і поняттях, прийнятих у психологічній науці й практичній психології. Висновки повинні ґрунтуватися на первинних матеріалах, коректній їхній обробці, інтерпретації й позитивному висновку компетентних колег.

Психолог формулює висновки й рекомендації замовникові, повідомляє психологічну інформацію клієнтові в адекватній формі й на зрозумілому для нього мові. При цьому він прагне уникати професійного жаргону й надмірного вживання спеціальних термінів.

2) Принципи ненанесення збитку людині. Психолог здійснює свою діяльність виходячи насамперед з інтересів замовника. Однак при цьому варто дотримуватися принципу ненанесення збитку будь-якій людині, так чи інакше включеному в дослідження або практичну роботу. Важливо мати на увазі необоротність багатьох психічних процесів.

Якщо клієнт (випробуваний) хворий, то застосування методів дослідження або практичної психологічної роботи припустимо тільки з дозволу лікаря або за згодою інших осіб, що представляють інтереси клієнта. Виконувати психотерапевтичну роботу із хворим психолог може тільки узгоджено з лікарем і при наявності спеціалізації по медичній психології.

3) Принцип об'єктивності. Психолог не повинен допускати упередженого відношення до будь-якої людини. Необхідно займати об'єктивну позицію, що не залежить від суб'єктивної думки або вимог третіх осіб. Неприпустиме формулювання висновків і виконання психологічної роботи на основі суб'єктивного враження від випробуваного, його юридичного або соціального стану, позитивного або негативного відношення замовника до випробуваного. Для цього психолог повинен застосовувати методики, адекватні цілям і умовам проведеного дослідження, віку, статі, утворенню, стану випробуваного.

4) Принцип поваги клієнта. Психолог повинен поважати достоїнство випробуваного, клієнта й проявляти чесність у спілкуванні з ним. У процесі психологічної роботи психолог повинен прагнути до підтримки в клієнтів почуття симпатії й довіри, задоволення від спілкування із психологом.

Психолог повинен уникати провокувати конфронтаційні відносини клієнтів.

5) Дотримання професійної конфіденційності.

Психолог повинен зберігати конфіденційність психодіагностичних методик. Це означає, що професійні методики не повинні попадати в руки непрофесіоналів. Секрети, що обумовлюють їхня придатність, повинні зберігатися в таємниці. Справа професійної честі психолога - перешкоджати спробам некоректного й неетичного застосування психодіагностичних методик.

Психолог повинен попередньо погодити із замовником список осіб, що одержують доступ до матеріалів, що характеризують випробуваного, місце й умови їхнього зберігання, мети їхнього використання.

Важливо чітке розмежування в поданні психологічної інформації замовникові, клієнтові й користувачеві. Необхідно ретельно зважувати доцільність передачі замовникові тих або інших відомостей, отриманих у процесі дослідження. Для психолога неприпустиме розголошення даних психологічного обстеження за межами погоджених із замовником і випробуваним умов. Відомості, отримані від клієнта на основі довірчих відносин, не можуть бути передані без його згоди ні в які суспільні, державні організації, приватним особам. Особливо це важливо в тих випадках, коли анонімність результатів була застережена в процесі обстеження й гарантована випробуваному, а також тоді, коли відомості можуть завдати шкоди репутації випробуваного. Це -професійна таємниця психолога. Особливо ретельно необхідно стежити за тим, щоб конфіденційні відомості, отримані в ході психологічного дослідження, не стали відомі некомпетентним особам, а також не використовувалися в явному виді в публікаціях і лекціях. У деяких випадках в інтересах випробуваного або організації результати психологічного обстеження можуть бути надані в розпорядження офіційних осіб. При цьому важливо попередньо довести до відома об цьому самого випробуваного й одержати від офіційних органів гарантію нерозповсюдження повідомлюваної інформації.

У той же час психолог повинен орієнтуватися на принцип необхідності й достатності надаваної інформації, тобто надавати тільки ту інформацію, що необхідна й достатня для рішення завдань організації й особистості. Однак і тут психолог повинен бути впевнений, що його інформація буде використана зацікавленими особами для досягнення гуманних цілей, а не для іншої, хоча б і дуже важливої, мети.

У середовищі професійних психологів і соціологів звичайно прийнято вважати, що обов'язок строго зберігати професійну таємницю втрачає свою чинність, якщо є згода випробуваного на її розголошення. Однак варто підкреслити, що й у цьому випадку психолог повинен по можливості не розголошувати відомості, якщо вони можуть нашкодити випробуваному. Усвідомити міру шкоди - професійний борг психолога.

При проведенні масових психологічних обстежень психолог доводить їхні результати до відомості замовника. При цьому психолог повинен виключити випадкове або навмисне повідомлення випробуваному результатів його дослідження, які можуть його травмувати.

Відомості про випробуваний у жодному разі не повинні підлягати відкритому обговоренню, передачі або повідомленню за межами тих форм, які рекомендовані психологом. Окремі дані масового обстеження в узагальненому виді можуть бути повідомлені й всі учасники обстеження.

Деякі відомості загального характеру можуть повідомлятися й випробуваним. Випробувані часто цікавляться своїми психологічними особливостями, просять психолога, щоб він розповів про результати діагностичної роботи. У цьому випадку психолог може надати деяку частину інформації. Але робити це треба обов'язково в індивідуальному порядку. Відомості повинні ставитися до питань самопізнання, саморозвитку й підносити в тактовній формі. Розвиваючи ідею Г. Лессинга, можна сказати: "Клієнтові потрібно говорити правду, одну тільки правду, але не всю правду..."

У зв'язку з усвідомленням важливості етичної регуляції психологічної практики в останні двадцять років психологами багатьох країн розробляються етичні норми професійної психологічної діяльності. Так, в 1981 році Американською психологічною асоціацією були офіційно прийняті "Етичні стандарти психологів" - своєрідний кодекс професійної етики. В 1985 році Британське психологічне суспільство прийняло "Кодекс поводження" для психологів. Питання етичного забезпечення дослідницької й практичної діяльності активно розробляються й в інших європейських країнах. У нашій країні також активно обговорюються проблеми професійної етики психологів і розробляються документи, які могли б регламентувати етичну сторону в їхній діяльності.