40. Знання, уміння та навички практичного психолога в соціальній роботі

Практичний психолог зобов'язаний мати наступні знання й навички:

Теоретичні знання.

Психологія і її значення для медицини: предмет, завдання й міждисциплінарні зв'язки практичної психології, історія становлення практичної психології як області психологічної науки; практична психологія як професія; основні розділи практичної психології.

Основні теоретико-методологічні проблеми практичної психології: мозок і психіка, психосоматичні й соматопсихічні співвідношення. Співвідношення біологічна й соціального, проблема норми й патології, генетичне й придбане, спадкоємне , розвиток і розпад психіки, органічна й функціональна, свідома й несвідоме, адаптація й дезадаптація, дефицитарне й пристосувальне.

Системний підхід як теоретична основа розуміння психологічної структури хвороби, відбудовного лікування й реабілітації хворих.

Основні (фундаментальні) медичні поняття: этиология, патогенез і саногенез, симптом, синдром, клінічний діагноз, функціональний діагноз.

Суміжні знання: основи загальної й приватної психіатрії, основи неврології, вчення про прикордонні психічні розлади, що саморуйнує поводження, основи психофізіології й психофармакології.

Психологічні (психогенні) фактори в етіології, патогенезі й патопластиці психічних і психосоматичних порушень, концепція передхвороби, порушення психічної адаптації, соціально-стресові розлади, кризові стани.

Класифікація методів практичної психології, психологічна діагностика як інструмент цілеспрямованого вивчення особистості, методи психологічної діагностики в клініці, комп'ютерна психодіагностика, психологічна корекція.

Поняття психологічного діагнозу, функціональний діагноз як результат інтеграції клінічного, психологічного й соціального аспектів хвороби, поняття психологічного контакту.

Вікові аспекти психологічних розладів: вікові особливості психологічних порушень при різних захворюваннях, психічний розвиток аномальної дитини, дитячий аутизм, проблема дизонтогенезу й затримки психічного розвитку, психологічні аномалії підліткового віку, особливості дитячих і підліткових форм патологічного реагування, психологічні аспекти психічного інфантилізму, психологічні проблеми геріатрії й геронтології.

Вчення про характер: поняття акцентуації й психопатії, класифікація акцентуацій характеру, методи діагностики.

Вчення про особистість: основні концепції особистості у вітчизняній і закордонній психології, методи діагностики, поняття про захисні механізми особистості, особистість і хвороба.

Основні концепції психосоматических співвідношень. Психосоматичне й соматопсихичне. Внутрішня картина хвороби й відношення до хвороби, методологія й методи дослідження, нозологична специфіка психологічних феноменів і внутрішня картина хвороби. Теоретичні й методологічні аспекти, методи психологічної діагностики в різних видах експертизи.

Психологія екстремальних і кризових станів, поняття травматичного стресу, соціальної фрустрированості й соціально-стресових розладів.

Основні принципи психологічного супроводу лікувального процесу: організація психотерапевтичного середовища в лікувальних підрозділах. Взаємини лікар-хворої, психолог-лікар-лікувальний кабінет і ін.

Медико-психологічні аспекти соціального поводження: спілкування, рольове поводження, взаємодія в групах, соціальна нормативність і ін.

Психологічні основи психотерапії, відбудовного навчання й реабілітації.

Психотерапія й психологічне консультування при кризових станах.

Правові аспекти діяльності практичних психологів.

Деонтологічні аспекти поводження практичного психолога.

Практичні навички

Практичні навички й уміння практичного психолога повинні забезпечувати кваліфіковане професійне рішення завдань в області психодіагностики (у тому числі й експертної), психокорекції й психологічного консультування.

В області психодіагностики:

- уміння проводити психологічне обстеження з обліком нозологічної і вікової специфіки, а також у зв'язку із завданнями медико-психологічної експертизи; створення необхідного психологічного контакту й адекватний поточний контроль психологічної дистанції; планування й організація досліджень; вибір адекватного методичного апарата; уміння здійснювати кількісний і якісний аналіз результатів дослідження у зв'язку з різними цілями: диференціальна діагностика, аналіз ваги стану, оцінка ефективності проведеної терапії й ін., володіння основними інтерпретаційними схемами й підходами, адекватне подання наявних даних у психодіагностичному висновку, володіння основними клініко-психологічними методами (психологічна бесіда, збір психологічного анамнезу, психологічний аналіз біографії, природний експеримент);

- володіння основними експериментально-психологічними методиками, спрямованими на дослідження психічних функцій, процесів і станів: сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, інтелекту, емоційно-вольової сфери, темпераменту, характеру, особистості, мотиваційних характеристик і потреб, самосвідомості й міжособистісних відносин;

- володіння основними прийомами нейропсихологичного дослідження ;

- володіння основами комп'ютерної діагностики.

В області психологічного консультування й застосування психокорекційних методів:

- використання основних методів психологічної корекції (індивідуальної, сімейної, груповий) у роботі із хворими й психологічним консультуванням з обліком нозологичної і вікової специфіки;

- володіння методами індивідуального, групового й сімейного консультування здорових з урахуванням вікової специфіки у зв'язку із завданнями психопрофілактики;

- володіння основними прийомами відбудовного навчання;

- володіння підходами організації психотерапевтичного середовища й психотерапевтичного співтовариства;

- володіння навичками проведення особисто- і професійно орієнтованих тренінгів.