- •1. Психологічні основи соціальної роботи. Загальне поняття про сучасну практичну психологію
- •2. Практична психологія в системі соціально роботи: цілі, предмет та функції
- •3. Завдання практичної психології в соціальній роботі. Три рівня завдань практичної психології в системі соціальної роботи
- •4. Практична психологія як галузь психологічної науки.Практична психологія в системі міжгалузевих зв’язків психологічної науки
- •5. Специфіка і взаємозв'язок наукової, практичної та побутової психології
- •6. Основні психологічні теорії та їхній вплив на психосоціальну практику
- •7. Філософсько-методолгічні засади практичної психології в соціальній роботі
- •8. Зміст та специфіка підходів до психологічної практики в соціальній роботи: психологічна допомога, психологічне сприяння, психологічна підтримка і соціально-психологічний супровід
- •9. Психологічний зміст соціальної діяльності: формування соціальних потреб, мотивів, прийомів спілкування, сприйняття людини та групи, створення сприятливих умов життєдіяльності людей
- •11. Модель професійної діяльності практичного психолога в соціальній сфері
- •12. Психологічні теорії та різні галузі психологічної науки в соціальній роботі
- •13. Психологічні методи соціальної роботи
- •14. Психодіагностика в соціальній роботі
- •17. Зміст та специфіка підходів до психологічної практики в соціальній роботи: психологічна допомога, психологічне сприяння, психологічна підтримка і соціально-психологічний супровід
- •18. Основні етапи розвитку психологічної практики в соціальній роботі
- •19. Основні види діяльності та функції практичного психолога в соціальній роботі
- •20. Практична психологія освіти:основні завдання та фугкції
- •21. Проблеми становлення особистості у навчально-виховному процесі:індивідуально-диференційна та вікова специфіка
- •22. Психологічне забезпечення сімейного консультування
- •25. Психологічна допомога неповним сімям
- •26. Зміст психологічного забезпечення професійної діяльності практичним психологом у звичайних умовах
- •27. Психологічний аналіз змісту, процесів і результатів професійної діяльності
- •28. Психологічне забезпечення професійної діяльності в екстремальних умовах та у пост травматичний період
- •29. Психологічне забезпечення працездатності
- •33. Психологічна практика як профілактика та корекція залежної поведінки
- •34. Психологічні особливості девіантної поведінки у підлітків
- •35. Психологічна практика роботи з інвалідами
- •36. Психологічна робота з невиліковно хворими
- •37. Психологічна робота з безпритульними
- •39. Професійні вимоги до особистості практичного психолога в системі соціальної роботи
- •40. Знання, уміння та навички практичного психолога в соціальній роботі
- •41. Основи організації роботи практичного психолога в соціальній сфері
- •43. Модель особистості практичного психолога в системі соціальної роботи
- •44. Психологічна корекція професійного вигорання практичних психологів соціальної роботи
- •45. Професійна культура психологічної практики соціальної роботи
- •46. Просвітницька обота практичних психологів як фактор формування психологічної компетентності населення
- •47. Професійне самоусвідомлення практичних психологів в соціальній роботі
- •49. Професійна самодопомога в діяльності практичних психологів
28. Психологічне забезпечення професійної діяльності в екстремальних умовах та у пост травматичний період
Психологічне забезпечення діяльності в екстремальних ситуаціях є цілісною системою соціально-психологічних, психологічних і психофізіологічних заходів, спрямованих на оцінку і прогнозування адаптації, індивідуальної і групової надійності та професійної безпеки з метою оптимального використання індивідуальних адаптивних ресурсів, можливостей і здібностей для підвищення ефективності діяльності, збереження й відновлення психосоматичного здоров’я.
Основними завданнями системи психологічного забезпечення є психологічне забезпечення адаптації, надійності, безпеки і психосоматичного здоров’я в екстремальних умовах діяльності.
Структура системи психологічного забезпечення діяльності в екстремальних умовах включає такі основні підсистеми: професійно-психологічний відбір кадрів для діяльності в екстремальних умовах; психологічне забезпечення професійної адаптації в умовах стресу; психологічна підготовка до діяльності в екстремальних і надзвичайних ситуаціях; психологічний супровід в екстремальних і надзвичайних ситуаціях; психологічна допомога (у тому числі й екстрена) в екстремальних умовах; психологічна реабілітація співробітників після їх участі в діях, пов’язаних з професійним ризиком і небезпекою.
Ключовими проблемами психологічного забезпечення діяльності в екстремальних умовах є: проблема інтенсивності стрес-впливу на людину екстремальних умов діяльності; проблема індивідуальної адаптивності до дії стрес-факторів; проблема адаптивних і неадаптивних психічних і психофізіологічних станів, що виникають в екстремальних і надзвичайних ситуаціях; методи психологічної роботи в екстремальних і надзвичайних ситуаціях професійної діяльності.
29. Психологічне забезпечення працездатності
Психологічним забезпеченням є сукупна узгоджена діяльність його суб'єктів, спрямована на досягнення психологічної готовності та оптимальної працездатності ,підвищення ефективності оперативно-службової діяльності персоналу, формування, зміцнення та відновлення його оптимального психологічного стану, забезпечення соціально-психологічного благополуччя та збереження психічного здоров'я персоналу, запобігання виникненню професійної деформації персоналу шляхом цілеспрямованого використання науково обґрунтованих форм, методів і засобів психологічної науки.
Видами діяльності суб'єктів психологічного забезпечення працездатності є:
1. Діагностика
2. Профілактика
3. Психологічна експертиза
4. Психологічна прогностика
5. Соціально-психологічна реабілітація
6. Психологічно-педагогічна корекція
7. Консультативно-методична допомога
8. Психологічна просвіта
Складовими психологічного забезпечення працездатності визначаються: психологічне забезпечення оперативно-службової діяльності персоналу; психопрофілактична робота з персоналом; психологічне забезпечення роботи з кадрами, професійно-психологічний відбір та психологічне забезпечення управлінської діяльності керівного складу; професійно-психологічна підготовка персоналу; психологічна просвіта та консультативна допомога персоналу з питань, не пов'язаних з професійною діяльністю.
30.Психологічна допомога в ситуації втрати роботи
У нашій країні розробка коштів психологічної допомоги безробітним перебуває в стадії становлення, і сфера переживань людей, що опинилися в кризовій ситуації втрати роботи, психологічні механізми, що дозволяють їм витримати настільки складний період життя, способи й кошти подолання пережитих утруднень досить рідко стають предметом психологічного дослідження. Тим часом вивчення особливостей "проживання" ситуації втрати роботи, її переживання й подолання, факторів і внутрішніх детермінант, що обумовлюють ці процеси, і повинне допомогти сформувати адекватні підходи до надання психологічної допомоги безробітним, у якій багато хто з них бідують.
«Психологічний портрет» безробітний указує на основні характеристики, що утрудняють їхню адаптацію в ситуації професійної незатребуваності. До них ставляться: втрата потенційної самоідентифікації, ціннісний конфлікт, мотиваційна криза, зниження самооцінки, емоційний дискомфорт, кількість ектрапунітивних реакцій з фіксацією на самозахисті. Тому необхідно створення певних умов, спрямованих на формування психологічної готовності до умов ринку, творчий розвиток особистості, заповзятливості й, в остаточному підсумку, на підвищення конкурентоспроможності й мобільності жінок.
Диференціальна діагностика безробітних, що опирається на виділені типи дозволяє розробити алгоритм застосування технологій психологічної підтримки безробітних, за допомогою якого подолання ситуації професійної незатребуваності буде відбуватися з найменшими втратами. Це приведе до скорочення строків безробіття, минимизиции її «психологічних наслідків», підвищенню ефективності служби зайнятості.
Основними завданнями психологічної допомоги безробітним є:
• коррекция психического состояния безработных - снятие эмоционального напряжения для обеспечения эффективности профконсультации;
• социально-психологическая адаптация граждан (переоценка жизненной
ситуации и формирование у клиентов позитивной жизненной перспективы);
• обучение умениям и навыкам эффективного поведения на рынке труда.
У якості однієї з основних форм психологічної підтримки безробітних використовуються групові тренінгові заняття, які реалізуються в рамках програм соціальної адаптації безробітних громадян, проведених у клубній формі. Головними завданнями клубів є забезпечення безробітних інформацією про ринок праці, навчання навичкам пошуку роботи й надання допомоги в практичному застосуванні отриманих навичок з метою мінімізації строків пошуку підходящої роботи.
Клубна форма дозволяє здійснювати комплексну психологічну підтримку безробітних, засновану на:
• корекції нервово-психічного стану клієнтів;
• развитии и формировании у безработных качеств, способствующих успешному преодолению ситуации безработицы и обеспечению занятости.
У результаті подібних занять оптимізується психічний стан клієнта,
підвищується його самооцінка й самоприйняття. Цей комплекс особистісних змін, впливає в підсумку на рішення проблеми зайнятості.
31. Стан ризику та його психологічна профілактика
Існують наступні стани ризику:
1. Психічний стан
2. Тензіоний стан ризику
3. Активаційийі стан ризику
4. Емоційний стан ризику
5.Тонічніі стани ризику
6.Гострі кризові стани
Психічні стани являють собою цілісні характеристики психічної діяльності за певний період часу. Переміняючись, вони супроводжують життя людини в його відносинах з людьми, суспільством і т.д. У будь-якому психічному стані можна виділити три загальних виміри: мотиваційно-спонукальне, активаційно-енергетичне (визначальним виступає перший вимір).
Активаційні стани ризику.Розслабленість істоти, які в чинність більше високої організації відносно відокремилися від зовнішнього середовища, можуть уже забезпечити нерухомість. Фізіологічний спокій не саме собою фізіологічний стан, що розуміє, але результат складного вироблення й організації процесів фізіологічної активності. При цьому здатність утримання спокою тим більше, ніж більш швидко й терміново живаючи система здатна закінчувати в собі порушення, тобто чим вище її лабільність.
Розрізняють дві форми фізіологічного спокою - мінімум фізіологічної активності й оперативний спокій пильно-настороженої нерухомості, тобто увага (про стан оперативного спокою мова буде йти нижче). До першої форми можна віднести стан релаксації (м'язового розслаблення).
Основні емоційні стани, які випробовує людина, діляться на властиво емоції, почуття й афекти. Емоції й почуття передбачають процес, спрямований на задоволення потреби, мають ідеаторний характер і перебувають як би на початку його.
Кризовий стан виникає в результаті якої-небудь кризи. Так що спочатку необхідно визначитися з поняттям кризи.
Криза - є одним з неминучих і необхідних моментів життя, однієї з рушійних сил розвитку, у тому числі й розвитку особистості, групи, суспільства. Отже, з однієї сторони, криза - необхідна частина життя індивіда й суспільства, людства в цілому як організму. Криза - це завжди момент вибору з декількох можливих альтернатив, момент вибору регресивного або прогресивного рішення надалі розвитку. Цей факт людство знало завжди, що блискуче закодовано в казках абсолютно всіх народів: це всім відома ситуація витязя на розпуття. Вибір подальшого шляху легко дається героєві тільки в казках (на те вони й казки), але важливо, що уникнути вибору неможливо, непотрібно й навіть небезпечно. Таким чином, криза - це завжди вибір між регресивним і прогресивним подальшим розвитком особистості. Від того, який саме вибір буде зроблений, залежить все наступне життя індивіда. Самі визначення зовсім зрозумілі на повсякденному рівні й зовсім незрозумілі з наукового погляду. Характерно, що більшість словників по психології не дає визначення кризи, відсилаючись до «кризового стану», «кризової особистості», «кризової терапії», «кризової допомоги» і т.п. Глибина й чинність переживань кризової ситуації залежать від багатьох факторів:
1. Рівня розвитку особистості (рівня розвитку свідомості);
2.Соціо-культуральних особливостей, тобто особливостей соціуму, у який занурена дана особистість (моральні й моральні подання, соціокультурні установки, система цінностей, рівень розвитку свідомості соціуму як організму й т.п.);
3. Особистісних і характерологичних особливостей, специфіки онтогенезу даної особистості;
4. Виду кризового стану, пережитого особистістю;
5. Соціально-психологічних особливостей особистості (соціальний статус, референтні групи, родина й т.п. ).
32. Ситуації ризику та їх загальна характеристика
Стресові ситуації в сфері праці.Відзначимо наступні виробничі екстремальні ситуації, які можуть викликати стрес:
- Занепокоєння із приводу потенційно неприємних наступаючих подій:
- запізнення на роботу і як слідство невдоволення керівництва й зниження рейтингу серед співробітників;
- неякісне виконання завдань із тими ж наслідками;
- острах штрафу, позбавлення преміальних або догани;
- переклад на роботу;
- звільнення й пов'язані із цим проблеми пошуку нової роботи.
- Раптові перевірки своїх керівників або державних контролюючих органів.
- Участь у нецікавої, монотонної, нудної, дратівної або іншим способом неприємній і невдячній роботі.
- Нав'язування керівництвом методів і стилю роботи, іміджу (зовнішній вигляд, уніформа й т.п.).
- Складні міжособистісні відносини з керівництвом і іншими співробітниками.
- Відчуття постійної недостачі часу: занадто багато треба зробити за даний проміжок часу.
- Спілкування й обслуговування клієнтів з неадекватним поводженням.
- Ризик при ухваленні рішення.
Тому що стрес виникає, головним чином, саме від сприйняття погрози, те його виникнення в певній ситуації може бути по суб'єктивних причинах, пов'язаним з особливостями даної особистості.
Ситуації втрат та сама ситуація втрати може однією людиною переживатися відносно легко, для іншого ж - представляти значні складності. Думаємо, це відбувається тому, що світогляд людей, що реагують на втрату важко, не передбачає ймовірності подібних втрат.На індивідуальний характер переживання втрати впливають наступні умови: 1) характер ситуації втрати; 2) сприйняття ситуації втрати; 3) особливості втраченого близького; 4) соціокультурний простір; 5) індивідуально-психологічні особливості що утратили. Ознакою продуктивності змін внутрішнього миру людини, що пережили втрату, є сформованість згаданих новотворів, які є продуктом психологічної роботи. Їхня сформованість можна визначити якісним і кількісним методами по наборі емпіричних індикаторів, виділених нами для кожного новотвору.
Ситуації реадаптації. Реадаптація- комплекс заходів, спрямований на прилаштування на тім або іншому рівні до умов зовнішнього середовища.
Подолання важких життєвих ситуацій. Сутнісна особливість важкої життєвої ситуації полягає в тому, що ця ситуація порушує звичний для людини спосіб життя, ставить його перед необхідністю оцінити зовнішні й внутрішні аспекти ситуації з урахуванням змістовних ознак і визначити можливість перетворення ситуації. А потім - вибрати або принципово нові стратегії поводження й діяльності, або нові підстави життя й способи узгодження своїх відносин із собою, іншими людьми, миром у цілому.
У такий спосіб ситуація ризику характеризується наступними ознаками:
• наявність невизначеності;
• необхідність вибору альтернатив дій (при цьому потрібно мати на увазі, що відмова від вибору також є різновидом вибору);
• можливість оцінити ймовірність здійснення обраної альтернативи, тому що в ситуації невизначеності ймовірність настання подій у принципі з.
Ситуація ризику - це різновид ситуації невизначеності, коли настання подій імовірно й може бути виразно. Іншими словами, ризик - це оцінена будь-яким способом імовірність, а невизначеність - це те, що не піддається оцінці.
