27,Загроза входу нових конкурентів на д-сть п-ва.

До потенційних конкурентів можуть бути віднесені: 1. Диверсифіковане п-во, яке працює в суміжних галузях. 2. Споживачі продукції виробничо-технічного призначення, які можуть частково чи повністю налагодити переробку чи виробництво такоїж продукції (зворотня інтеграція). 3. Постачальники сировини, матеріалів і комплектуючих, які здатні налагодити переробку та складання на своїх п-вах кінцевої продукції (прогресивна інтеграція). 4. Невеликі п-ва, які можуть отримати підтримку держави, або великих п-в, бути поглиненими ціми великими п-вами і за короткий час розвинутись до статусу небезпечного конкуренту. Нові п-ва, які входять в галузь як правило приносять нові потужності, прагнуть здобуту частку ринку і досить часто значні ресурси для конкурентної боротьби. Це призводить до того, що можуть падати ціни, зростати витрати п-в тих, які вже освоєлися у галузі внаслідок чого може суттево знижуватись їх прибутковість. Загроза входу у галузь залежить від 2 факторів: 1. Існуючих вхідних барєрів на шляху проникнення на ринок. 2. Очікуваної реакції п-в, які діють на ринку на прихід нових конкурентів. Вхідні барєри створються такими способами: 1. Економія за рахунок масштабів – вона означає зменшення витрат на 1 продукції за рахунок збільшення абсолютного обсягу продукції за певний час. Така економія перешкоджає входженню, змушує новачка збільшити обсяги виробництва. 2. Товарна диференціація – означає, що вже існуючі п-ва користуються ідентифікацією марки та прихільністю покупців завдякі первірки часом, проведеній рекламній кампанії. Диференціаія створює вхідний барєр змушуючи новачків витрачати нові кошти на завоювання авторитету у покупців за рахунок пропонування більш низьких цін, високої якості. 3. Вимоги інвестування – необхідно вкладати значні кошти щоб успішно конкурувати створити вхідний барєр. 4. перехідні витрати – цей вхідний барєр створються наявністю перехідних витрат, тобто разових витрат п-ва від виробництва одного товару до іншого. У перехідні витрати включають: вартість перепідготовки персоналу та нового обладнання; втрати часу і коштів на первірку нового постачальника; створення нового дизайну сервісу; можливі втрати на розрив звязків між споживачами і постачальниками. 5. Доступ до каналів розподілу. Цей вхідний барєр може створитися потребою п-ва новачка, забезпечити збут своєї продукції. Нове п-во повинне переконати осіб, що займаються збутом прийняти його товар, при цьому пропонуючи цінові знижки, спільну рекламу, що в результаті зменшує прибуток. 6. Відносні перевитрати не залежно від масштабу, існуючи п-ва можуть економити на витратах не залежно від економії на масштабах. Найважчу роль тут відіграють такі чинники: 1. запатентована технологія або таємниця виробництва. 2. Сприятливий доступ до джерел сировини, старі п-ва можуть захопити кращі джерела сировини раніше і за більш сприятливими цінами. 3. Сприятливе розташування – старі п-ва могли знайти більш сприятливі місця розташування до того, як ринкові ціни піднялися вгору. 4. Урядові субсидії – ці субсидії Уряду можуть надавати існуючим п-вам стійку перевагу. 7. Ефективність досвіду в деякіх галузях п-ва існує чітка тенденція, зменшення витрат на одиницю продукції по мірі зростання досвіду п-ва. Витрати зменшуються завдякі удосконаленню методів роботи, підвищені кваліфікації роботодавців, удосконалені і більш ефективному викоритсані обладнання. Якщо вищеназвані барєри є досить високими то п-во новачок може очікувати рішучої відповіді від вкорінених п-в, тому ймовірність входу в нову галузь є не великою.