4. Поняття міжнародних розрахунків і їх особливості

Міжнародні розрахунки - система механізмів реалізації грошових вимог і зобов'язань, які виникли між суб'єктами міжнародних відносин.

Міжнародні контракти - договори, по яких встановлюються системи і порядок здійснення міжнародних розрахунків.

Основні способи платежу:

1. Платіж готівкою – це все види розрахунків, по яких товар оплачується повністю;

2. Авансовий платіж – грошові кошти, що випереджають рух товару;

3. Розрахунок в кредит – надання товару за кредитними умовами;

4. Кредит з опціоном готівкового платежу передбачає імпортерові права скористатися відстроченням від платежу за придбаний товар.

Особливості форм міжнародних розрахунків

І нкасо – банківська розрахункова операція, по якій банк за дорученням свого клієнта і на основі розрахункових документів повинен отримати від імпортера оплату за отримані товари.

Рис. 5.1 Схема проведення розрахунку «інкасо»:

1 – передача банку документів і доручення видати інкасо;

2 – документи выдравляють до банку імпортера;

3 – банк імпортера інформує свого клієнта про прибуття документів і про необхідність виконання інкасо;

4 – імпортер виконує умови інкасо, передає своєму банку документи;

5 – гроші перераховуються банку експортерові;

6 – зарахування грошей на рахунок експортера.

А кредитив – однобічне обумовлене валютне зобов'язання банку видати за дорученням клієнта – наказодавця акредитиву (імпортера) грошові кошти на користь експортера.

4

Рис. 5.2 Схема проведення розрахунку «акредитив»:

1- покупець доручає своєму банку відкрити акредитив;

2- банку продавця пересилаються інструкції;

3 – банк інформує продавця, що отримав інструкції про відкриття рахунку;

4 – продавець використовує акредитив, передає документи банку;

5 – після перевірки документів банк виплачує суму акредитиву продавцеві;

6 – документи прямують банку покупця;

7 – документи перевіряються і прямують покупцеві.

5. Валютне регулювання

Валютне регулювання - це регламентація державою міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій.

Здійснюється на двох рівнях:

• Міждержавному. Суб'єкт – МВФ, група Світового банку.

• Національному. Суб'єкт – центральний банк, Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація, Міністерство зв'язку, Державний митний комітет.

Функції органів валютного регулювання.

Національний банк України	Міністерство фінансів України	ГНАУ, МСУ, ГТК
Накопичення і управління валютними резервами, операції по їх розміщенню; Визначення сфери і порядку обігу іноземної валюти в країні; Визначення курсу національної грошової одиниці; Встановлення правил і надання ліцензій комбанкам на здійснення операцій з валютними цінностями; Встановлення механізму обліку валютних операцій; Валютний контроль.	Формування бюджетної політики відносно валютних цінностей; Формування і використання валютного фонду; Регулювання платіжного балансу і обслуговування зовнішнього боргу.	Контроль за повнотою виплат податків; Контроль за повнотою конвертації валюти, ввезенням і вивезенням золота і валюти.

Валютне регулювання здійснюється відповідно до валютної політики центрального банку.