7. Страховий тариф

Страховий тариф — це ставка страхової премії з одиниці страхової суми або вартості об'єкта страхування за визначений період страхування.

Розрахунок страхового тарифу проводять за умови, що страхових премій, обчислених на основі цього тарифу, має бути достатньо, аби страховик міг виконати свої зобов'язання перед страхувальниками (тобто провести виплати) і покрити витрати на утримання страхової компанії, а також дістати прибуток. Тому повний страховий тариф (брутто-тариф) включає в себе дві невід'ємні частини: нетто-тариф і навантаження (Див. рис. 4.1.).

ТАРИФ-БРУТТО
Тариф-нетто Забезпечує виплати страхових сум і стра­хових відшкодувань, а також формування страхових резервів	Навантаження
	Витрати на проведення страхування	Прибуток

Рис. 4.1. Структура страхового тарифу

При розрахунку тарифів спочатку обчислюється нетто-тариф. Саме він забезпечує формування страхового фонду для майбутніх виплат.

В актуарній практиці використовуються методи обчислення тарифних ставок, які базуються на принципі еквівалентності фінансових зобов'язань страхувальника і страховика:

— як еквівалентність очікуваних значень (обопільні фінансові зобов'язання страхувальника і страховика), розв'язується так:

P=M[Y], (4.1.)

P=M[Y]+L, (4.2. )

де: Р — величина зібраних страхових премій; Y— величина сумарних виплат страховика; М — математичне сподівання (середнє, очікуване). – з погляду теорії розорення (зобов'язання страхувальника безумовні, страховика — непередбачені) розраховуються як:

де: L — ризикова надбавка.

— з погляду теорії корисності (важливість для страховика певних грошових сум), розраховується за допомогою функції корисності:

M[u(V+p-Y)]=u(V), (4.3.)

де: U — функції корисності (застосовують у розрахунках: експоненціальну:

u(х)=1-е ^-ах, чи квадратичну: U (х) = ах - х²).

Класичний підхід до визначення тарифів — це розрахунок тарифів за договорами загального страхування (які не є договорами страхування життя).

При розрахунку нетто-премії за договорами загального страхування вважають, що величина N-разової нетто-премії виражає еквівалентність зобов'язань страховика та страхувальників і пропорційна величині S-страхової суми:

N=T₀S, (4.4.)

де: Т_о — коефіцієнт пропорційності, який і є нетто-тариф (нетто-ставка).

Брутто-премія В, або просто страхова премія, пропорційна нетто-премії N на коефіцієнт пропорційності а (а>1), який містить в собі долю f - навантаження (адміністративні витрати, комісійні, плановий прибуток):

B = α N, (4.5.)

(4.6.)

Зауважимо, що величина нетто-тарифу істотно залежить від:

• запланованої кількості договорів страхування за визначеним ризиком і зменшується з їх зростанням до математичного сподівання величини збитків з одиниці страхової суми;

• від значення довірної ймовірності шуканого тарифу і зростає з наближенням цього значення до одиниці;

• від точності вибору значення коефіцієнта збитковості.

Одна з форм добровільних страхових об'єднань — страхові пули (СП), які не є юридичною особою. Вони створюються страховиками, щоб забезпечити фінансову стабільність страхових операцій на умовах солідарної відповідальності учасників пулу за виконання зобов'язань згідно з договорами страхування, укладеними з учасниками пулу. В Україні вже працює кілька страхових пулів. Докладніша інформація про діяльність страхових пулів міститься в розділі 17.5.