68. У чому полягає структура продукції переробки врожаю ріпаку?

69. Проаналізуйте стандарти біодизельного палива

Властивості біопалива ще не достатньо вивчені, тому більшість існуючих нині стандартів обмежується вказівкою граничних значень відсотка естерифікації, температури помутніння і застигання, кількістю загального і вільного гліцерину тощо. Вказані характеристики є компромісом між вимогами автомобілебудівників, які є прибічниками чистого палива (взагалі без домішок), і бажанням виробників біодизельного палива впроваджувати прості, екологічно чисті і недорогі технології виробництва. Очевидно, що більш жорсткі стандарти на біодизель призведуть до збільшення його вартості, водночас більш лояльні можуть призвести до усунення різних недоліківпри експлуатації транспортних засобів. Ці дві можливості, безумовно, вплинуть у подальшому на розвиток ринку і сприйняття біодизельного палива.

У світі найбільш популярними стандартами на біодизельне є такі: Європейський стандарт – EN 14214:2003 (табл. 3.12)

На основі аналізу зарубіжних стандартів і рекомендацій на біодизельне паливо УкрНІІНП “МАСМА” розроблено майже єдиний чинний в Україні нормативний документ у наведеній галузі – СОУ 24.14-37-561:2007 “Ефіри метилові жирних кислот для дизельних двигунів”. Він дозволяє зробити висновок про те, що базою для розробки вітчизняного стандарту, що визначає технічні умови на біодизельне паливо, може стати європейський стандарт EN 14214:2003 “Автомобільні види палива. Метилові ефіри жирних кислот для дизельних двигунів (Fatty acid methyl esters – FAME). Вимоги і методи тестування”. При цьому на етапі освоєння виробництва нового для

України продукту до цього документа можуть бути внесені такі поправки, що враховують реальні можливості вітчизняного виробника: збільшення гранично допустимого вмісту води у продукті з 0,05 до 0,15%. При використанні існуючої системи транспортування і зберігання біопалива води у ньому накопичується втричі більше, ніж встановлено стандартом. Тому необхідно або збільшувати гранично допустиму норму, або транспортувати і зберігати біодизельне паливо у спеціальних водонепроникних ємкостях окремо від тих, які використовуються для дизельного;

 збільшення гранично допустимого вмісту вільного гліцерину з 0,02 до 0,05%. Вимогу стандарту за цим показником встановлено, відповідно до здатності гліцерину вивільняти зв’язану воду. Якщо гранично допустимий вміст води у паливі буде підвищено, з’явиться можливість збільшити і вміст вільного гліцерину;

 встановлення норми за мінімальним вмістом антибіотика, який використовується для запобігання зростанню мікроорганізмів у біодизельному паливі, що не використовується відразу після виготовлення;

 зниження мінімальної температури спалаху до 55°С. Більшістю національних стандартів цей показник встановлено на рівні 120°С, хоча для нафтового палива він дорівнює ~ 55°С. Встановлення єдиного показника не вплине на цетанове число та змащувальну здатність і одночасно дозволить збільшити граничну концентрацію спиртів з 0,2 до 0,5%;

 обмеження рівня зв’язаного гліцерину значенням 0,08%, що дозволить уникнути кристалізації моногліцеридів;

 введення гранично допустимого пероксидного числа (макси- мального ступеня окислення палива, що використовується у дизельних двигунах). Для розробки норм цього показника необхідні подальші дослідження і випробування.

Усі суб’єкти господарювання, які розробляють або освоюють серійне виробництво біопалива або планують виробляти його за ліцензією, повинні керуватися такими нормативними документами:

 ГОСТ 15.001-88 Система розробки та постачання на виробництво. Продукція виробничо-технічного призначення;

 ДСТУ 2960-94 Організація промислового виробництва. Основні поняття. Терміни та визначення;

 ДСТУ 3021-95 Випробування та контроль якості продукції. Терміни та визначення;

 ДСТУ 3278-95 Система u1088 розробки та постачання продукції на виробництво. Основні положення визначення;

 ДСТУ 4311:2004 Система розробки та постачання продукції на виробництво. Продукція нафтопереробки і нафтохімії. Основні положення.

Біодизель – це все ще молодий продукт, який повинен досягти зрілості. Тому вимоги до нього будуть суттєво змінюватися головним чином через проблеми, пов’язані з особливостями його застосування на транспорті. До того ж, споживач (наприклад, компанія, яка займається компаундуванням палива) може висувати додаткові вимоги, які відрізняються від встановлених у нормативних документах.