54. Сутність, основні функції та структура процесу навчання.

Процес навчання - це цілеспрямована взаємодія того, хто вчить, і того, хто навчається в засвоєнні і передачі знань, формуванні умінь і навичок, розвитку розумових здібностей, пам'яті, кваліфікації

Рушійними силами процесу навчання є його суперечності: а) між постійно зростаючими вимогами суспільства до процесу навчання і загальним станом цього процесу; б) між досягнутим учнями рівнем знань, умінь і навичок і тим рівнем, якого потрібно досягнути; в)між фронтальним викладом матеріалу й індивідуальним характером його засвоєння; г) між розумінням матеріалу вчителем і розумінням його учнями; ґ) між теоретичними знаннями і уміннями їх використовувати на практиці.

Методологічною основою процесу навчання є наукова теорія пізнання, суть якої полягає в такому: а) і пізнання, і навчання спричиняються потребами суспільства; б) і пізнання, і навчання здійснюються за схемою: живе спостереження — абстрактне мислення — практика; в) навчання є одним із шляхів процесу пізнання. Різняться ці процеси так: а) пізнання має справу з самим об'єктом пізнання, а в навчанні може бути його наочне або словесне зображення; б) у пізнанні відкривають об'єктивно нове, невідоме, у навчанні учень «відкриває» для себе якусь істину; в) у навчанні прискореним темпом пізнають те, на що наука витратила роки; г) навчання передбачає формування вмінь і навичок, а пізнання — тільки розкриття істини; ґ) практика в навчанні допомагає краще зрозуміти і засвоїти матеріал, а не служить критерієм істини, як у пізнанні.

Структура – це зв'язок та послідовність результатів. Це мета, зміст і результат.

Мета – це ідеальна модель бажаного результату засвоєння змісту освіти.

Зміст – зміст освіти (сис-ма ЗУН) організаційна форма (урок), методи і засоби.

Результат – об’єктивно фіксовані кількісні і якісні зміни особистості учня відносно початкового стану.

Структура процесу навчання – викладання та учіння.

Учіння – це сис-ма пізнавальної дії учня, спрямована на розв’язання навчально-виховних завдань.

Викладання – це впорядкована д-ть педагога, спрямована на реалізацію мети навчання.

Основні компоненти процесу навчання: цільовий, стимульовано-мотиваційний, змістовний, операційно-діяльносний; контрольно-регулюючий; оціночно-результативний.

Цільовий: забезпечення усвідомлення педагогами і передачу учням мети викладання кожного предмету. Це усвідомлення мети залежить від попереднього матеріалу, рівня освіченості учнів та від цілеспрямованості вчителя, його вміння поставити і роз'яснити цілі і завдання виховання.

Стимульовано-мотиваційний: постає як продовження цільового тшьки в умовах внутрішнього постійного усвідомлення учнями їх власного стимулу до діяльності.

Змістовний містить усе те, що є в програмах і підручниках І про що мають дізнатися учні.

Операцтно-діяльносний охоплює всі методи і прийоми, якими оперує вчитель в процесі своєї діяльності. Включає всі форми організації навчального процесу.

Контрольно-регулюючий: включає методи контролю, самоконтролю і взаємоконтролю, якими користується вчитель паралельно з викладом нового матеріалу.

Оціночно-регулятивний: передбачає оцінку педагогом і учнями якості своїх знань, узгодженості в оцінці, як своїй, так і вчителя.

Основні функції навчання. Освітня - передбачає засвоєння наукових знань, формуванню навичок, умінь, наукового світогляду і відповідних його складових. Виховна - невіддільна від освітньої, формує в учнів світогляд, моральні, трудові, етичні, естетичні уявлення, погляди, переконання, систему ідеалів, фізкультуру, способи поведінки і діяльності в суспільстві. Розвиваюча - в ході навчання крім формування знань і спеціальних умінь потрібно примінити спеціальні міри по загальному розвитку школярів, розвивати сенсорне сприйняття, інтелектуальну, вольову, емоційну, мотиваційну сфери.