9. Вікова періодизація у сучасній педагогіці: психолого –педагогічна характеристика різних вікових груп.

Особистість у своєму розвитку проходить певні вікові етапи. Вікова психологія і фізіологія спільно розглядають вікову періодизацію дитини: + від моменту народження до 10 днів -новонароджений, + від 10 днів до 1 року - немовля; + від 1 року до 3 років - переддошкільник; + від 3 років до 6(7) років -дошкільник; + від 6(7) років до 11 років - молодший школяр; + від 11 років до 15 років - підліток; + від 15 років до 17 років -ранній юнацький вік.

Молодший шкільний вік - це вік допитливих, їхнє прагнення -більше знати про явища природи, тварин. Саме цим мотивуються тисячі різноманітних запитань вчителям, батькам. Ця особливість молодшого школяра може стати основою для формування його інтересів, кругозору, прагнень і бажань повсякчас пізнавати нове. Першочергове значення в цьому віці має слово педагога. Головне не відвернутися, зрозуміти, ввійти в довіру. Це є шлях І вчителя до дитини Учитель повинен бути не тільки наставником, але й порадником, старшим товаришем

Підлітковий вік — учні характеризуються більшою самостійністю, активністю, прагненням бути дорослими. Інтереси різноманітні, але більш стійкі. Виникає тяга до певної сфери знань, професії. Перехід від дитинства до дорослості - специфічна риса підліткового віку. Бажання бути дорослим зовні виявляється в прагненні дітей проявити власні судження, погляди, Інтереси, манерах поведінки. Підліток не сприймає постійних зауважень, вказівок, нотацій. Він дуже прискіпливий до аргументування висунутих до нього вимог. Виникає критичність, вибірковість у ставленні до вчителя. Основний шлях педагога до цього віку - глибока повага до нього.

Юнацький вік - фаза переходу від залежного дитинства до самостійної дорослості, що передбачає з одного боку завершення фізичного, зокрема статевого дозрівання, а з другого - досягнення соціальної зрілості. В цьому віці діти: чітко визначають свої життєві і професійні плани; відрізняються підвищенням незалежності в своїх вчинках; критичні по відношенню до інших; краще управління своїми емоціями; вимагають підвищення уваги до своїх думок, суджень. На цьому етапі необхідно включати старшокласників в розв'язання реальних життєвих проблем. В виховній роботі слід приділяти особливу увагу формуванню життєвих ідеалів, переконань, морально цінних якостей.

10. Патріотичне та громадське виховання школярів. Його зміст, форми і методи. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності. Концепція склад зі вступу, 8 частин та додатків.

У вступній частині і 1 обгрунтована актуальність громадянського виховання особистості в сучасному укр. суспільстві.

2 – відображена суть громадянського виховання: “Громад в-ня – процес формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично і юридично дієздатною та захищеною”. “Громадянськість – це реальна можливість втілення в життя сукупності соціальних, політичних і гром прав особистості, її інтеграція в культурні й соціальні структури суспільства.”

3 –йдеться про підходи та принципи в-ня громадянина: “необхідною умовою виховання громадянина є системний підхід. Принципи: гуманізація та демократизація виховного процесу, само активність та саморегуляція, компетентність і міждисциплінарна інтегрованість, наступність і безперервність, культуровідповідність, інтеркультурність.”

4 – “Мета громад виховання – сформувати свідомого громадянина, патріота, професіонала. Завдання – забезпечення прав людини, формування нац свідомості, утвердження гуманістичної моралі, формування соц активності, розвиток критичного мислення, уміння визначати форми та способи своєї участі в житті суспільства, формування толерантного ставлення до інших культур і традицій.”

5 – зміст гром в-ня. Він включає патріотизм, нац самосвідомість громадян, культуру міжетнічних відносин планетарну свідомість, правосвідомість, політ культуру. Дбайливе ставлення до природи, моральність особистості, формування культури поведінки, розвиток мотивації до праці.

6 – Фоми громад в-ня: активні методи – ситуаційно-рольові ігри, соціограми, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони “мозкові атаки”, метод аналізу соц ситуацій з морально-етичним характером, ігри-драматизації.

Традиційні: бесіди, диспути, лекції, семінари.

7 – інститути, що забезпечують гром в-ня: учбові заклади, бібліотеки, ЗМІ, сім’я, церква.

8 – основні шляхи реалізації концепції: дослідницькі програми та плани, підвищення кваліфікації педагогів, експериментальні центри, коригування змісту освіти, розробка нових методик. Програм, підручників, всеобуч батьків, контакти з між нар організаціями.

9 – додаток: понятійний апарат.

Учасники гром в-ня: батьки, зв’язки з підприємствами (екскурсії, спонсори), служби у справах неповнолітніх (правопорушення), церва – пед установа(від народження до смерті).

В умовах суверенної української держави важливим є формування ідейної свідомості, цінності, необхідних почуттів.

Патріотизм - це почуття любові до Вітчизни, це ведуча моральна якість, яку слід розглядати, як найвищий прояв ідейності і політичної свідомості людини.

Мета: формування патріотичних почуттів, вироблення високого ідеалу, служіння народові, готовність захищати батьківщину, оволодіння військово-технічними знаннями, фізичне вдосконалення, вивчення бойових традицій, історії українського народу, його збройних сил.

Форми:

- виховання любові до свого краю, дому (знайомство з природою на уроках природознавства, екскурсії); - вивчення державних символів своєї країни; -знайомство з національною культурою, традиціями; - укріплення почуття інтернаціоналізму (вивчення іноземних мов, особливостей життя народів інших країн).

Згідно з національною програмою, патріотичне виховання населення...

І. Громадянське виховання: створення сприятливих умов для повноцінного функціонування української мови; формувати повагу до Конституції, законів України, державної символіки (гімн, прапор, герб); посилити участь учнівської і студентської молоді у русі "Моя земля - земля моїх батьків", посилення національної спрямованості телепередач і радіопередач; сприяти розвитку дитячих та молодіжних громадських організацій, заборона втручання політичних партій у навчально-виховний процес; підвищувати культуру міжетнічного спілкування; сприяти міжнародному обміну студентами.

II. Військово-патріотичне виховання: розповсюджувати найкращий досвід військово-патріотичного виховання допризовної молоді; поширювати наукову та краєзнавчу роботу; створення музеїв бойової слави; догляд за меморіальними центрами та могилами загиблих воїнів; методичні рекомендації щодо організації військово-патріотичного виховання; проводити акцію "Пам'ять"; святкові проводи молоді в армію, створювати військово-патріотичні клуби.

ІІІ. Родинно-сімейне виховання. IV. Трудове, екологічне, формування здорового способу життя.