22. Плата за землю. Податок з власників транспортних засобів.

Податок (плата) за землю

Порядок обчислення і сплати податку регулюється Законом України “Про плату за землю” від 2 грудня 2010 року.

№ 2756-vі. Відповідно до п. 14.1.72 ст. 14 ПК України земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (див. коментар до п. 269.1.1 статті 269). А згідно з п. 14.1.136 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності – обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Тобто об’єктом оподаткування є земельна ділянка, платниками власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); є землекористувачі.

Землі поділяються на:

• землі сільськогосподарського призначення (ставки земельного податку встановлено з 1 гектара сільськогосподарських угідь у відсотках до грошової оцінки цих угідь);

• землі населених пунктів (Суттєво змінилися в сторону збільшення ставки податку за земельні ділянки наприклад, в 2010 р. діючі ставки збільшувалися у 3,2 рази)

Крім того, ПКУ встановлено ставки податку за земельні ділянки:

- сільськогосподарських угідь (незалежно від місцезнаходження) (ст. 272 ПКУ);

- надані на землях лісогосподарського призначення (незалежно від місцезнаходження) (ст. 273 ПКУ);

- несільськогосподарських угідь, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено (ст. 277 ПКУ);

- надані підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, розташовані за межами населених пунктів (ст. 278 ПКУ);

- передані у власність або надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено (ст. 279 ПКУ);

- на землях водного фонду та лісогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено (ст. 280 ПКУ).

Місцеві Ради можуть диференціювати і затверджувати ставки (виходячи із середніх ставок) податку залежно від місця знаходження земельної ділянки на території населеного пункту.

Джерела і порядок сплати податку:

Щодо сплати податку, то ПКУ визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. При наданні в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки (оренди будівель або їх частин).

Сплата податкового зобов'язання,проводиться рівними частками щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ПКУ. Зокрема, в дію вступає п. 57.1 ПКУ, в якому передбачена сплата податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.

Податковим кодексом також, як і ЗУ "Про плату за землю", передбачено пільги щодо сплати земельного податку для фізичних (ст. 281 ПКУ) та юридичних осіб (ст. 282 ПКУ). Що стосується юридичних осіб, то звільнення від сплати податку с 1 січня 2011 р. додатково отримали парки державної та комунальної власності, дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форм власності і джерел фінансування, Земельний податок сплачується за рахунок прибутку підприємства, одночасно включається до складу валових витрат, тобто зменшує суму оподаткованого прибутку, а відповідно і суму самого податку на прибуток.

За несвоєчасну сплату податку сплачується пеня у розмірі 0.3% суми заборгованості за кожний день несплати.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Із 2011 року за Податковим кодексом України справляється збір за першу реєстрацію транспортного засобу.

Платниками збору є юридичні та фізичні особи, як здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, що відповідно до статті 232

Обєкти оподаткування: автомобілі (легкові, вантажні, спеціального призначення), колісні трактори, мотоцикли, яхти, судна парусні, човни моторні і катери. трактори на гусеничному ходу судна, зареєстровані у Державному судновому реєстрі України або у Судновій книзі України;літаки і вертольоти, зареєстровані у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України Водночас виключені з переліку обєктів оподаткування мопеди та велосипеди Стаття 239. Порядок сплати збору

239.1. Збір сплачується за місцем реєстрації транспортних засобів за ставками, які діють на день сплати.

239.2. Юридичні особи в десятиденний строк після першої реєстрації в Україні транспортних засобів подають відповідному органу державної податкової служби за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору за такі транспортні засоби за формою, встановленою у порядку2. Обєкти і база оподаткування.

Так, окрім існуючих нині, до переліку потрапили:

Від сплати збору звільняються:

-легкові автомобілі для інвалідів з обємом циліндрів двигуна до 1500 куб. см, що придбані за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та/або безоплатно передані інвалідам відповідно до законодавства України;

-транспортні засоби будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, дитячих будинків-інтернатів, пансіонатів для ветеранів війни і праці, Проте у разі відчуження вищезазначених транспортних засобів особи, які отримали їх у власність, зобовязані сплатити збір за ставками у порядку та на умовах, передбачених Кодексом.

Ставки податку з 1.01.2000 р. встановлені в гривнях, виходячи зі 100 см³ об’єму двигуна, з 1кВт потужності двигуна, з 1м довжини транспортного засобу.

До розрахунку обовязково додаються копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію.