9. Порядок відкриття підприємствами рахунків у банку.

Під-ва можуть мати такі рахунки в національній валюті:

1. поточні (відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій);

2. бюджетні (відкриваються під-вам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджетів для цільового їх використання);

3. кредитні (відкриваються в будь-якій установі банку, котра має право видавати кредити. Ці рахунки призначені для обліку кредитів, наданих способом оплати розрахункових документів чи переказу коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди);

4. депозитні (відкриваються між власником рахунку та установою банку на визначений строк. Кошти на депозитні рахунки переказуються з поточного рахунку і після закінчення строку зберігання повертаються на нього ж. Відсотки на депозитні вклади перераховуються на поточний рахунок або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунку забороняється);

Банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на: поточні; розподільчі; кредитні; депозитні.

Для відкриття поточних рахунків під-ва подають установам банків такі документи:

• заяву на відкриття рахунку, підписану керівником та головним бухгалтером;

• копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію;

• копію статуту;

• копію документа, що підтверджує взяття під-ва на податковий облік;

• картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів зі зразком відбитка печатки під-ва;

• копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

10. Розрахунки за надання факторингових послуг підприємствам.

Факторинг можна визначити як діяльність спеціалізованої уста­нови (факторингової компанії або факторингового відділу банку) по стягненню грошових коштів з боржників свого клієнта (промисло­вої або торгової компанії) і управлінню його борговими вимогами

У факторингових операціях беруть участь три сторони:

• факторингова компанія (або факторинговий відділ банку) — спеціалізована установа, що купує рахунки-фактуриу своїх клієнтів;

• клієнт (постачальник товару, кредитор) — промислова або тор­гова фірма, що уклала угоду з факторинговою компанією;

> підприємство (позичальник) — фірма-покупець товару. Факторингові послуги надаються «без фінансування» або «з фінансуванням».

У першому випадку клієнт, що продав рахунок-фактуру факто­ринговій компанії, отримує від останньої суму рахунку-фактури при настанні терміну платежу.

У другому випадку клієнт може вимагати негайної оплати рахун­ку-фактури незалежно від передбаченого терміну платежу за товар-При цьому факторингова компанія по суті надає кредит своєму клієнту, тобто здійснює фінансування у вигляді дострокової оплати поставлених товарів. Іншими словами, факторингова компанія відшкодовує клієнтові велику частину суми, вказаної в рахунку-фак-турі. Сума, що залишилася, обов'язково відшкодовується продавцеві в момент настання терміну платежу за товар.

Факторингова компанія може сплатити рахунок в момент настан­ня терміну платежу або достроково. У останньому випадку вона ви­конує функції банку, оскільки дострокове надання грошових коштів клієнту рівносильно видачі йому кредиту. Найбільш важливою по­слугою тут є гарантія платежу клієнту. Ця гарантія охоплює повний обсяг внутрішніх і міжнародних операцій: факторингова компанія зобов'язана сплатити клієнту всі акцептовані рахунки-фактури навіть у разі неплатоспромож-ності боржників.

Вартість факторингових послуг складається з двох елементів:

• комісії (плати за обслуговування в відсотках від суми рахунку фактури);

• відсотків, що стягуються при достроковій оплаті представле­них документів.

Гальмом в використанні факторингу є дорожнеча кредиту, май­же повна відсутність методичної бази факторингових операцій, не­достача довідкової і наукової літератури.

Факторинг, рівно як і облік векселів, доцільно застосовувати, коли вигода від негайного надходження грошей більше, ніж від їх отримання в свій термін.