Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ответы на билеты.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
229 Кб
Скачать
☆
  1. Різновиди наукових робіт. Вимоги до їх оформлення.

Див. Конспект Уляни

  1. Лексичні норми в науковому стилі

С.31 учебник

  1. Засоби стандартизації та типізації мови. Види логічних помилок.

Кодифікація термінів — це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.

Перекладні словники — найпоширеніший тип сучасних термінологічних словників. Серед двомовних термінологічних словників поряд з російсько-українськими найчастотнішими є англійсько-українські, латинсько-українські тощо. Термінологічні словники можуть бути тримовними, значно рідше — чотирьох-семимовними.

Енциклопедично-довідкові словники подають пояснення наукових понять, а не просто фіксують терміни. Словникова стаття в лексикографічних працях такого типу складається з двох частин — назви поняття і його означення (дефініції).

Тлумачно-перекладні словники — це праці змішаного типу, які перекладають термін іноземною мовою (або кількома мовами) і подають його тлумачення.

Стандартизація термінології — це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія є обов'язковою для вживання в офіційних наукових, ділових, виробничих текстах.

Сьогодні в Україні стандартизація термінології стала державною справою. Від розв'язання мовних питань, зокрема термінологічних, як відомо, залежать темпи державотворчих процесів. Освіта, наука, а особливо виробництво потребують єдиної, зручної, логічної української термінології. На цей час в Україні розроблено понад 600 державних стандартів. Через кожні п’ять років їх переглядають і уточнюють.

Термінологічний стандарт укладають за таким алгоритмом:

1) систематизація понять певної галузі науки чи техніки; поділ їх на категорії (предмети, процеси, якості, величини тощо); розмежування родових та видових понять;

2) відбирання усіх термінів галузі, узятої для стандартизації (терміни вибирають зі словників різних років видання, статей, підручників, періодики, рукописів та ін. джерел);

3) поділ термінів на групи:

а) вузькоспеціальні терміни; б) міжгалузеві; в) загальнонаукові (загальнотехнічні); стандартизації повинні підлягати лише вузькоспеціальні терміни);

4) вибирання із групи термінів-синонімів нормативного терміна (інші терміни подають також, але з позначкою “нерекомендований”);

5) підбирання еквівалентів англійською, німецькою, французькою, російською мовами з відповідних міжнародних стандартів;

6) формулювання українською мовою означення поняття;

7) рецензування стандарту фахівцем та мовознавцем.

У готовому вигляді стаття стандарту має приблизно таку будову:

—  назва поняття українською мовою;

—    скорочена форма терміна;

—    недозволений (нерекомендований) синонім;

—    родове поняття;

—    видове поняття;

—    еквіваленти англійською, німецькою, російською, французькою мовами;

—    дефініція (означення);

—    формула або схема.

  1. Поняття про ораторську компетенцію. Мистецтво аргументації.

 Сучасна риторика - це наука про ефективне спілкування в різних сферах ділового та міжособистісного взаємодії людей. Сьогодні розуміння риторики як науки, предметом вивчення якої є ораторське виступ, можна вважати вузьким. 2. Ефективним є спілкування, при якому комунікативний намір (інтенція) мовця реалізовано повністю, тобто говорить у результаті мовного взаємодії досяг мети як практичного, так і духовного властивості. Протистоїть повному досягненню комунікативної мети комунікативна невдача (мета спілкування не досягнуто) або комунікативний промах (мета досягнута лише частково). Очевидно, що успішна професійна діяльність можлива тоді, коли в період вузівського навчання майбутній фахівець придбає системні знання про мови, як найважливішому інструменті впливу, приміряє в професійній сфері мовних жанрах, правилах ефективного спілкування, а також навчиться такому спілкуванню і виробить у собі особистісні якості, що забезпечують здатність до ефективного спілкування. А це означає, випускник вузу повинен володіти сформованої риторичної компетентністю. Риторична компетенція - це сума особистісних якостей, що лежать в основі здатності орієнтуватися в різних мовних ситуаціях, передбачати наслідки власної комунікативної поведінки і брати на себе відповідальність за його результати. Таким чином, риторична компетенція включає сукупність взаємопов'язаних якостей особистості, що визначають здатність до ефективного спілкування, а риторична компетентність співвідноситься з володінням, володінням людиною риторичної компетенцією, його особистісним ціннісним ставленням до кооперативному спілкуванню і досвідом спілкування, спрямованого на здійснення особистісно і соціально-значимої продуктивної діяльності .Компетентність формує готовність спеціаліста до виконання професійної ролі в тій чи іншій сфері діяльності і робить можливим вирішення виробничих завдань.А оскільки рішення професійних завдань у багатьох сферах неможливо без побудови системи комунікаційних зв'язків та ефективного спілкування, можна стверджувати, що без формування риторичної компетентності неможлива повноцінна підготовка фахівця.

Мистецтво аргументації(конспект)