5. Порівнянна характеристика вітчизняних та зарубіжних факторів та нові тенденції в співвідношенні окремих факторів

Традиційно у вітчизняній економічній літературі виділяються наступні групи фактори розміщення: природні, демографічні, економіко-географічні, економічні. Найбільш використовувані фактори названі в гр. 1 табл.1.

Таблиця 1. Відповідність деяких вітчизняних і зарубіжних факторів

Вітчизняні фактори	Зарубіжні фактори
Сировинний - наявність сировини і його економічна оцінка	Витрати на використовувану сировину, витрати на комплектуючи вироби, напівфабрикати та послуги зі сторони
Паливно-енергетичний - забезпеченість ресурсами ПЕК	Витрати на енергію
Водний - забезпеченість водними ресурсами	—
Земельний - забезпеченість земельними ресурсами	Ціна земельних ділянок
Трудовий - забезпеченість трудовими ресурсами відповідної кваліфікації	Рівень заробітної платні, включаючи відрахування на соціальні потреби, наявність відповідних трудових ресурсів
Транспортний: наявність комунікацій, вартість перевезень	Транспортне положення і транспортні зв'язки, транспортні витрати, наявність телекомунікацій
НТП - рівень НТП, що забезпечує ефективне застосування ресурсів	Наявність технології та ноу-хау
Споживчий - наявність основної маси споживачів товарів і послуг	Купівельна спроможність населення
Економіко-географічне положення	Територіальне розташування, близькість ринків
Агломераційні ефекти	Навантаження на навколишнє середовище, інфраструктурне оснащення, ефекти синергії

Характерно, що самі назви (не говорячи вже про загальновідому практику застосування) несуть відбиток епохи побудови індустріального суспільства першої половини XX в. з властивим їй екстенсивним способом господарювання при обмеженому застосуванні ринкових регуляторів.

У зарубіжній теорії і практиці в даний час прийнятий декілька інший стандартний набір чинників. В першу чергу розрізняють дві великі групи чинників: так звані «жорсткі» і «м'які».

Під «жорсткими» розуміються кількісно вимірювані чинники:

а) орієнтовані на виробничі ресурси (земля, робоча сила, капітал);

б) орієнтовані на виробництво і збут продукції (близькість партнерів по кооперації, інфраструктура, структура населення і споживання);

в) встановлені державою (податки, система господарювання, субсидії і програми підтримки).

Якщо між вітчизняними і жорсткими чинниками ще можна провести паралелі, то м'які чинники в число перших поки не включені взагалі. Вони стосуються перш за все кількісно важкозмірювадьних категорій: рівня розвитку соціального середовища населеного пункту, його, якщо можна так виразитися, дружності економіці. Як м'які чинники найчастіше згадують:

• стабільність політичної ситуації;

• стабільність суспільного клімату;

• кваліфікацію зайнятих по найму;

• регіональну структуру економіки і окремих підприємств;

• якість системи освіти і професійної підготовки кадрів;

• оснащення регіону вузами, технологічними центрами, дослідницькими організаціями;

• наявність чинників, орієнтованих на виробництво послуг (економічний і податковий консалтинг, реклама, маркетинг);

• відношення до економіки основних дійових осіб регіону (підприємств і союзів підприємців, що працюють по найму і профспілок, комунальних і регіональних адміністрацій, політиків);

• якість життя в регіоні (якість житла, екологічна ситуація, культурні і рекреаційні можливості і т.д.).

Співвідношення між окремими чинниками розміщення і їх значущість знаходяться в постійному русі. Все ж таки для середини 90-х років можна зафіксувати декілька загальних змін, які в ще більшому ступені діятимуть на рубежі століть.

Найважливішою тенденцією є те, що значення жорстких факторів розміщення знизилося на користь м'яких. Саме м'які фактори все частіше стають умовами економічного успіху.

По групі жорстких чинників відповідно до структурної перебудови економіки від первинного (сільське господарство) до вторинного (промисловість) і третинного (послуги і інформація) секторів чинники «земля», «близькість до джерел сировини», «витрати на заробітну платню і первинний капітал» втрачають своє значення на користь агломераційних переваг (близькості ринків, оснащення інфраструктурою і т.д.).

В ході подальшого розвитку транспорту і комунікацій знизилася роль транспортних витрат. В той же час якість транспортних з'єднань (наявність міжнародних аеропортів, швидкісних залізничних ліній) грає першорядну роль.

Серед м'яких чинників визначальну вагу одержують стабільність економічного, соціального і політичного стану. Зростає значення близькості до дослідницьких центрів, хороших умов життя для висококваліфікованих трудових ресурсів. Важливим чинником стає і сама наявність у управлінських структур регіону стратегії узгодженого розвитку, яка головної своєю метою повинна мати створення сприятливого іміджу регіону.

Актуальною вимогою стає жорстка робота по аналізу і позитивному впливу на м'які чинники розміщення. Зацікавлені в цьому регіональні і муніципальні органи влади і управління підштовхуються до довготривалої діяльності по поліпшенню виробничої, соціальної, інституційної і екологічної інфраструктур регіону, створенню і підтримці його іміджу як засоби залучення інвестицій. Іншими словами, регіон з місця реалізації маркетингових рішень господарюючих суб'єктів сам перетворюється на продукт, який є предметом збиту на ринку.

Лекція 3

ТЕМА: НАУКОВІ МЕТОДИ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

ГОСПОДАРСТВА