2. Демографічний потенціал

В Україні в ХХ ст. зростання кількості перемежовувалося кризами, пов'язаними із Першою світовою війною, голодомором 1932–1933рр. вируванням подій Другої світової війни на тере­нах нашої країни. 3 розвитком системної кризи, пов'язаної з трансформацією українського суспільства, з 90-х років почи­нається скорочення населення України, що на початок XXI ст. набуло характеру демографічної кризи. Це виражається у постійному зменшенні кіль­кості народжених з середини 80-х років.

Загальна чисельність населення склала на 1.06.2010 45,58 млн. чол.

У 2009 р. в Україні народилося 427,3 тис, дітей. При. середнь­ому показнику народжуваності 9,0%, по Україні коефіцієнт народжуваності в сільській місцевості становив 9,8%, а в міських поселеннях 8,9%. Померло у 2009 р. 761,3 тис. осіб. Коефіцієнт смертності становив – 16,0%, серед міського населення – 13,6%, у сільській місцевості – 19,6%. Отже, кількість жителів України у 2004 р, скоротилася на 384 тис, осіб. Особливо високи­ми темпами відбувалась депопуляція населення за рахунок сільських жителів.

Найвищою кількістю народжених у 2009 р. вирізнялась в Ук­раїні Рівненська, Закарпатська, Волинська, Івано-Франківська, Чернівецька та Львівська області. Показник коефіцієнту народ­жуваності переважив у них середній показник по Україні в 1,3-1,1 рази: становив від 12,5 до 10,1%. Найнижчою кількістю народжених виділялись Сумська, Луганська, Полтавська, Чернігівська, До­нецька та Черкаська області. Показник коефіцієнту смертності був нижчим за середній по країні в них у 1,3-1,2 рази: становив від 7,2 до 7,7%. Найнижчим коефіцієнт смертності в Україні був в м. Києві, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Чернівецькій областях: становив від 10,7 до 13,1%, що переви­щує середній по країні показник в 1,5-1,2 рази.

Таким чином для України в 2009 році характерним було при­родне скорочення населення. Лише в Закарпатській області кількість народжених була рівною кількості померлих. Значно нижчим за середній по країні показник природного скорочення населення – 7% – був властивим для м. Києва (0,9%), Рівненсь­кої (1,1%), Івано-Франківської (2,2%), Чернівецької (2,5%), Во­линської (2,6%) та Львівської (3%) областей. Найбільш: значним було зменшення кількості населення внаслідок його природного скорочення в Чернігівській (коефіцієнт природного скорочення населення становив 13,2%), Сумській (11,5%), Полтавській (10,9%), Луганській (10,6%), Черкаській (10,4%), Донецькій (9,9%) та Кіровоградській (9,7%) областях.

При характеристиці статево-вікової структури насамперед звертають увагу на наявність диспропорцій у кількості населення в різних вікових та статевих групах населення регіону.

З 1970 р. до 2004 р. намітилася тенденція до стабільного співвідношення чисельності чоловіків і жінок з незначним переважанням чоловіків. Ця тенденція зберігається у співвідношенні: жінки – 53,5 %, чоловіки – 46,5 %. В Україні на 100 народжених дівчат припадає 107 хлопчиків. Перевищення частоти смертності у хлопчиків-немовлят та у віці до 5 років – природний фактор. Та це перевищення зберігається в усіх вікових групах. В Україні перевищення чисельності жінок над чоловіками починається вже у віці 32 роки. Тоді як у розви­нутих країнах перевищення кількості жінок над чоловіками спостерігається у віці 50-55 років, тобто за межами репродуктив­ного періоду.

Вікову струк­туру населення розглядають за ознаками належності до працез­датного віку:

- молодше за працездатне: 0 – 16 років;

- праце­здатне: чоловіки – 17 – 59, жінки – 17 – 54 роки;

- старше за працездатне: чоловіки – 60 і більше, жінки –~ 55 і більше років.

Співвідношення цих вікових груп таке: молодше за працездат­не - 21 %, працездатне – 56 %, старше за працездатне – 23 %; відповідно у структурі вікових груп міського населення – 20 %, 60 %, 20 %; сільського – 22 %, 49%, 29 %.

Аналіз вікової структури населення України за останні деся­тиріччя засвідчує зменшення абсолютної та відносної чисельності дітей віком до 16 років. Також зменшується абсолютна і віднос­на чисельність населення працездатного віку. Зростає лише аб­солютна і відносна чисельність населення, яке є старшим від пра­цездатного віку

Існують значні територіальні відмінності у співвідношенні жінок і чоловіків. Особливо ця різниця відчутна в областях, які харак­теризувалися великим відтоком населення, передусім сільсько­го. Найгірше співвідношення кількості чоловіків і жінок скла­лось у північно-східних і центральних областях країни – у Чернігівській області на 1000 жінок сільського населення припа­дає 769 чоловіків, коли у Закарпатській області 942 чоловіки.

Дуже контрастними є проблеми статево-вікової структури населення країни в регіональному вимірі: у віковій структурі сільського населення частка осіб, мо­лодших за працездатних, коливається від 15,6% (Чернігівська область) до 24,6% (Закарпатська і Рівненська області), серед пра­цездатного населення – від 43,1% (Чернігівська область) до 58,4% (АР Крим), серед осіб, старших за працездатний вік, – від 18,7% (Закарпатська область) до 41,8% (Чернігівська область); середній вік населення коливається від 32,4 років у чоловіків міських поселень Рівненської області до 50,2 років у жінок сільської місцевості Чернігівської області.