4. Сучасна концепція розміщення продуктивних сил і розвитку економічних районів

Будь-яка концепція являє собою цілісну систему поглядів, те­оретичних положень, ідей, які відображають можливі напрями і шляхи вирішення тієї чи іншої нагальної проблеми. Формування концептуальних основ розміщення продуктивних сил і розвитку економіки регіонів не обмежується обґрунтуванням чинників, що впливають на вибір доцільних місць локалізації об'єктів, а пе­редбачає врахування новітніх світових тенденцій технологічного, інноваційного, соціального розвитку та високу зорієнтованість на потреби практики.

В основу сучасної концепції розміщення продуктивних сил і регіонального розвитку покладено нові парадигми регіону, прос­торової організації економіки та міжрегіональних взаємодій. Ре­гіон розглядається не тільки як територіальна підсистема націо­нальної економіки, а й як самостійний суб'єкт власності та еко­номічної діяльності, ринок збуту та певний соціум. Сьогодні ре­гіони є активними суб'єктами процесу регіоналізації та глобалі­зації. Еволюція сучасних поглядів на місце регіону в економічно­му розвитку тісно пов'язана з новими поглядами на пріоритет­ність завдань суспільного розвитку, роль людини у цьому проце­сі, значення нематеріальної сфери для соціально-економічного прогресу.

Основою нової регіональної парадигми є визнання цілісності і рівноправності всіх складових єдиної регіональної системи: при­родно-ресурсної, економічної, соціальної, інформаційної. Сучас­ний підхід до розміщення продуктивних сил та регіонального розвитку вважає пріоритетним не природні і сировинні багатства, а потенціал економічної конкуренції території. Вважається, що регіони повинні самостійно визначати напрями власного соціаль­но-економічного розвитку та фінансово забезпечувати їх реаліза­цію. У цьому плані важливе значення мають процеси інтеграції різних секторів регіональної економіки, об'єднання зусиль дер­жавних, громадських та бізнесових структур.

Сучасний етап фор­мування державної регіональної політики зорієнтований на ефек­тивне використання внутрішнього потенціалу території та фор­мування нової інституційної структури її реалізації саме на регіо­нальному рівні. Необхідно зазначити, що сучасна концепція роз­міщення продуктивних сил та регіонального розвитку не запере­чує здобутки класичних теорій, а збагачує їх новими ідеями і пог­лядами відповідно до об'єктивних змін у суспільному розвитку.

Важливе місце відведено вирішенню проблеми регіонального інноваційного розвитку, зокрема формуванню так званих полюсів зростання, якими можуть виступати як провідні галузі з високи­ми темпами зростання, так і конкретні території, що є джерелом економічного зростання і мають істотний вплив на інші терито­рії. Ці ідеї втілюються у створенні вільних економічних зон, технопарків і технополісів. При цьому сприятливі умови для іннова­ційного розвитку часто створюються у менш розвинутих регіонах у вигляді освітніх і наукових центрів.

Сучасна концепція орієнтуєть­ся на досягнення їх сталого розвитку і передбачає:

- подолання іс­нуючих диспропорцій у територіальній структурі національної економіки;

- максимальне використання переваг територіального поділу праці, особливостей природно-ресурсного та науково-ви­робничого потенціалу регіонів;

- удосконалення спеціалізації регіо­нів з урахуванням загальнодержавних інтересів;

- активізацію гос­подарської діяльності у регіонах на ринкових засадах в умовах різних форм власності;

- забезпечення умов для прискореного роз­витку галузей, що випускають конкурентоспроможну продукцію, та залучення іноземних інвестицій у регіони, де існують для цьо­го найбільш сприятливі передумови;

- створення нормальних умов для життєдіяльності населення та ліквідацію зон надзвичайних екологічних ситуацій в окремих регіонах.

У сучасних концептуальних підходах до розміщення продук­тивних сил особлива увага приділяється інфраструктурним об'єк­там, розвитку телекомунікаційних систем, реструктуризованих промислово-технологічних комплексів. При цьому враховується та обставина, що розміщення нових об'єктів нерідко здійснюєть­ся в умовах невизначеності, коливання ринкової кон'юнктури та дії чинників ризику.

Основні концептуальні положення щодо розміщення продук­тивних сил реалізуються в таких розробках прикладного характе­ру, як схеми-прогнози та державні програми розвитку і розмі­щення продуктивних сил України, економічних районів і облас­тей на перспективу. Вони необхідні для обґрунтування економіч­но доцільних напрямів розвитку продуктивних сил певних тери­торій та розробки цілеспрямованих заходів державної регіональ­ної економічної політики, які б дали змогу забезпечити ефек­тивне регулювання процесів регіонального розвитку, узгодження дій центральних і місцевих органів виконавчої влади у здійсненні структурної перебудови економіки країни та послідовному впро­вадженні ринкових відносин.

Формування і ствердження ринкових відносин вносять певні особливості у процес розміщення продуктивних сил та регіональ­ний розвиток, до їх числа можна зарахувати такі:

- органічне поєднання державних, регіональних і місцевих ін­тересів у ході розміщення нових об'єктів за мінімального залучення зовнішніх ресурсів та максимального використання місцевих;

- формування та інтенсивний розвиток об'єктів ринкової інф­раструктури та інформаційних систем з метою створення збалансо­ваних регіональних ринків виробництва і збуту конкурентоспро­можної продукції та послуг, на яких спеціалізуються регіони;

- пріоритетний розвиток наукомістких виробництв з швидкою окупністю витрат, ресурсозбереженням і значним нагромаджен­ням для активізації інвестиційної діяльності та структурної реор­ганізації економіки;

- орієнтація на прогресивну структуру регіональної економіки з високою питомою вагою галузей, що працюють на задоволення потреб споживчого сектору економіки;

- розвиненість недержавного сектору економіки, зокрема під­приємницьких структур.