7. Регіонально-економічна діагностика

Регіонально-економічна діагностика - процес вивчення територіальної економічної системи, її структури дина­міки, внутрігосподарських і міжгосподарських зв'язків ви­значення стану функціонування її окремих аспектів і системи загалом.

Об'єктами територіального економічного аналізу є промисло­ве (виробниче) підприємство, район міста, населений пункт адмі­ністративний район, адміністративна область, країна загалом. Територіальний економічний діагноз – це:

- процес дослідження об'єкта;

- стан досліджуваного об'єкта;

- висновки про стан об’єкта

- рекомендації щодо заходів, спрямованих на поліпшення стану об’єкта.

Економічна діагностика потребує відповідних фахівців засо­бів, логічної послідовності тощо. її загальний алгоритм форму­ють:

- постановка цілі та вибір об'єкта;

- побудова системи інди­каторів (критеріїв, показників);

- розроблення якісних і кількісних шкал;збір і оброблення інформації;

- виявлення і класифікація регіональних економічних, соціальних патологій та симптомів;

- обґрунтування причин і систематизація чинників економічних/ соціальних патології;

- узагальнення соціально-економічного стану і рекомендації щодо його оздоровлення.

Якість територіально-економічного діагнозу значною мірою залежить від добору і використання системи індикаторів, які зорієн­товані на певні цілі.

Цілі системи індикаторів:

- пошук і систематизацію патології розвитку територі­ально-економічної системи;

- виявлення "вузьких місць";

- з'ясування механізму формування виробничих зв'язків;

- встановлення належності об'єкта до певного класу тощо.

Важливе значення у розробленні високоякісного територіально-економічного діагнозу має вибір системи проведення діагно­стичного дослідження. Залежно від особливостей аналітико-дослідницькнх процедур вирізняють такі види діагнозу в регіональній економічній діагностиці: тестовий; функціональний; моде­лювання об'єкта; експертна оцінка; ретроспективний.

Регіональний економічний аналіз та оцінку стану системи про­водять безконтактним (функціональний і ретроспективний аналіз) і контактним методами (експертна оцінка, тестове опитування, моделювання об'єкта).

Результати територіально-економічної діагностики залежно від цілей, отриманих результатів зводять у єдину схему та викори­стовують за призначенням. Напрямами практичного використан­ня результатів регіональної економічної діагностики можуть бути:

- виявлення закономірностей територіальної концентрації та використання продуктивних сил для комплексного розвитку те­риторії, формування агломерацій, промислових вузлів, технополісів, технопарків, урбанізованих зон, вільних економічних зон;

- обґрунтування комплексного економічного й соціального роз­витку;

- поєднання інтересів країни та регіону;

- наближення матеріало-, енерго-, водомістких галузей до джерел палива, енергії, води та забезпечення дотримання прин­ципів комплексного, раціонального розміщення виробництва; збалансованості та пропорційності;

- збереження рівноваги між ви­робничою діяльністю людини та природою.

Територіально-економічна діагностика – дуже складний про­цес, який вимагає від виконавців глибокого пізнання дії економіч­них законів, закономірностей розвитку економічних і соціаль­них процесів, уміння підбирати відповідні методи аналізу, систе­му критеріїв та показників, узагальнювати економічні та соці­альні явища.