6.2. Права та обов'язки суб'єктів страхового зобов'язання

Згідно з чинним законодавством України страховик зобов 'язатій:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) протягом двох робочих днів, тільки-но стане відомо про настан­ня страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхід­них документів для своєчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальникові;

3) у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або страхове відшкодування в передбачений договором термін. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) сплатою страхувальникові неустойки (штра­фу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування;

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;

5) за заявою страхувальника в разі здійснення ним заходів, що зме­ншили страховий ризик, при збільшенні вартості майна переукласти з ним договір страхування;

6) тримати в таємниці відомості про страхувальника та його май­новий стан, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика.

Обов 'язки страхувальника полягають ось у чому:

1) своєчасно вносити страхові платежі;

2) при укладанні договору страхування надати страховикові інфо­рмацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку змі­ну страхового ризику,

3) повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо цього об'єкта страхування;

4) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завда­них внаслідок настання страхового випадку;

5) повідомити страховика про настання страхового випадку в тер­мін, передбачений умовами страхування.

147

Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страхувальника.

Основним правом страхувальника є право на одержання обумовле­них договором грошових сум.

Так, за договором страхування майна або пов'язаного з ним май­нового інтересу (договір майнового страхування) страховик зобов'я­зується у разі настання зазначеної в договорі події (страхового випад­ку) відшкодувати страхувальникові або іншій особі, на користь якої укладено договір, завдані збитки повністю або частково (виплатити страхове відшкодування), у межах обумовленої договором суми (стра­хової суми).

На випадок, коли майно застраховане не на повну вартість, відшко­дуванню підлягає відповідна частина збитку, якщо інше не передбаче­но законодавчими актами або договором страхування.

Якщо страхова сума, заявлена в угоді, перевищує справжню вар­тість застрахованого майна, договір є недійсним у тій частині страхо­вої суми, яка перевищує вартість майна.

За договором особистого страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку заплатити страхувальникові або ін­шій особі, на користь якої укладено договір, обумовлену за договором страхову суму, незалежно від суми, яка за соціальним страхуванням чи соціальним забезпеченням належить йому для покриття шкоди.

При страхуванні майна страхова сума не може перевищувати його справжньої вартості на момент укладення договору (страхової вартос­ті). Сторони не можуть змінювати страхову вартість майна, визначену в договорі страхування, за винятком випадків, коли страховик доведе, що він введений в оману страхувальником.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, завданого застрахованому майну страхувальника або третьої особи в разі страхового випадку, якщо договором страхування не пе-рфдбачена виплата страхового відшкодування в певній сумі.

Коли страхувальник уклав договори страхування майна з кількома страховиками на суму, яка загалом перевищує страхову вартість майна (подвійне страхування), то страхове відшкодування, яке одержано від усіх Страховиків зі страхування цього майна, не може перевищувати його страхової вартості. При цьому кожний зі страховиків виплачує страхове відшкодування в розмірі, пропорційному відношенню стра­хової суми за укладеним договором до загальної суми за всіма укладе­ними цим страхувальником договорами страхування зазначеного майна.

Умовами договору страхування може передбачатися заміна стра­хової виплати компенсацією збитків у натуральному розмірі в межах суми страхового відшкодування.

У договорі особистого страхування страхова сума встановлюється страхувальником згідно з домовленістю зі страхувальником. ^; Страхове забезпечення виплачується страхувальникові або третій ж особі незалежно від суми, яка належить йому за іншими договорами

148

страхування, а також із соціального страхування чи соціального заоез-печення, як відшкодування збитків.

Необхідно звернути увагу на окремі положення статті 8 Закону України «Про страхування», які мають важливе правове значення.

По-перше, основним принципом майнового страхування є страху­вання майна на всю його дійсну вартість на момент укладання догово­ру (страхова вартість), і розмір страхового відшкодування не може пе­ревищувати розміру прямого збитку, заподіяного застрахованому май­ну, тобто є принцип відшкодування, компенсації шкоди. В особистому страхуванні страхова сума встановлюється за згодою сторін, страхове забезпечення (гроіі.ойа сума, яка належить виплаті) не залежить від реальної шкоди і співвідноситься з нею, тобто виплачується незалежно від суми, яка підлягає виплаті на інших підставах.

По-друге, у Законі міститься норма, згідно з якою, в разі, коли страхова сума нижча за страхову вартість майна, розмір страхового відшкодування скорочується в тій пропорції, яким є відношення стра­хової суми до страхової вартості майна (якщо умовами договору стра­хування не передбачено інше), тобто закріплюється принцип пропор­ційної системи покриття заподіяних збитків.

Метою і завданням майнового страхування є відшкодування запо­діяних негативними чинниками збитків застрахованим об'єктам. Про­те розмір страхового відшкодування не завжди збігається з розміром завданих збитків. Співвідношення між цими величинами залежить від ряду факторів, у тому числі таких, як страхова сума, страхова вартість і система (вид) страхового забезпечення.

Істотне значення для обсягу відшкодування в майновому страху­ванні має страхова сума, тобто максимальна грошова сума, в межах якої страхова організація несе зобов'язання з виплати страхового зби­тку в разі настання страхового випадку.

Страхова сума може збігатися зі страховою вартістю об'єкта. Тоді майно вважається застрахованим за повною його вартістю. А якщо во­на нижча за страхову вартість, важливим чинником при визначенні роз­міру страхового відшкодування є система (вид) страхового забезпе­чення.

У майновому страхуванні застосовуються дві основні системи страхового забезпечення: пропорційна і першого ризику. За пропор-ifiuHO'i системи відшкодування виплачується в розмірі такої частини збитків, яку страхова сума становить щодо оцінки (страхової вартості) об'єкта страхування. Якщо страхова сума менша за практичну вартість майна, то певна частка збитку завжди лежить на страхувальникові, ін­шими словами, ступінь повного відшкодування залежить ьід величини страхової суми відносно застрахованого майна (страхової вартості). Ця система, з одного боку, дає змогу страхувальникові відшкодовувати в повному розмірі збитки, а з іншого — підштовхує до вжиття заходів зі збереженням майна, а також попереджувальних заходів, оскільки час­тина втраченого йому не повертається.

149

Системи першого ризику передбачає виплату страхового відшко­дування в розмірі збитку, але в межах страхової суми. За такої системи страхового забезпечення збитки в рамках страхової суми (перший ри­зик) повністю погашаються страховиком, а збитки понад страхову суму (другий ризик) не погашаються. При системі першого ризику рівень відшкодування, як правило, вищий, ніж у разі пропорційної системи.

Якщо майно застраховане на повну вартість, тобто страхова сума дорівнює страховій оцінці (страховій вартості), а розмір страхового відшкодування буде один і той самий як при страховому забезпеченні за пропорційною системою, так і в разі системи першого ризику: від­шкодування при цьому завжди дорівнює збитку. Якщо застраховане майно загинуло повністю, то відмінності між зазначеними системами практично втрачаються, оскільки за тією чи іншою системою виплачу­ється повна страхова сума.

Відмінності між цими системами виявляються при страхуванні майна не в повній вартості і водночас при не повній його загибелі, ко­ли обсяг відшкодування при системі першого ризику трохи вищий. Хоча в цілому механізм зазначених двох систем можна вважати умов­но вигідним обом сторонам — страхувальникові і страховикові. Адже незначна невигода для страхової організації системи першого ризику компенсується залученням великої кількості страхувальників, зацікав­лених у такого роду умовах майнового страхування. Це, зрештою під­вищує фінансову стійкість страхування розглядуваного виду в цілому, а отже, у підсумку забезпечує інтереси страхової організації.

Крім зазначених у Законі обов'язків страховика, договором стра­хування можуть бути передбачені й інші його обов'язки.

Основний обов 'язок страховика — здійснити страхові вііп.'шти у разі настання страхового випадку — кореспондує з основним обов 'яз-ком страхувальника — своєчасно вносити страхові внески. Страховий внесок — плата за страхування, яку страхувальник зобов 'язаний внести страховикові згідно з договором страхування або законом. У міжнарод­ній практиці страховий внесок називають страховою премією.

Страховий тариф — це ставка страхового внеску з одиниці страхо­вої суми чи об'єкта страхування. Страхові тарифи за обов'язковими видами страхування встановлюються в законах про обов'язкове стра­хування або постановах Уряду. Страхові тарифи за добровільними ви­дами особистого страхування, страхування майна та страхування від­повідальності страховиком розраховуються актуарно (математично) на основі відповідної статистики настання страхових випадків. Конкрет­ний розмір страхового тарифу визначається договором страхування за угодою сторін.

Згідно із законом страхувальник, укладаючи договір, зобов'язаний по­відомити страховикові про всі відомі йому обставини, які мають значення "пя оцінки страхового ризику, а також про всі укладені й такі, що уклада­ються, договори страхування, пов'язані з даним об'єктом страхування.

150

Крім того, обов'язок страхувальника — вжити заходів щодо запо­бігання та зменшення збитків застрахованого майна у разі настання страхового випадку та повідомити про це в строки, які встановлено договором страхування.

Практичне значення цього обов'язку полягає в тому, щоб своєчас­но встановити факт та обставини страхового випадку. Наявність стра­хового випадку та його причини мають істотне значення не лише для страховика, його економічних інтересів, а й для дієвого захисту май­нових прав самих страхувальників.

Договором страхування можуть бути передбачені також і інші обов'язки. Майнове страхування спрямоване на відшкодування збитку, завданого застрахованому об'єкту у разі настання страхового випадку. Тому умовами проведення страхування, а також договором на страху­вальників можуть покладатись обов'язки, пов'язані з додержанням про­типожежних, технічних вимог, правил дорожнього руху і т. ін. Санкції за порушення таких обов'язків мають передбачатися та встановлюва­тися в рамках цивільного законодавства за погодженням сторін.

Законом України «Про страхування» врегульовано питання про за­міну страхувальника в договорі. Так, на випадок смерті страхувальни­ка, який уклав договір страхування майна, права та обов'язки страху­вальника переходять до особи, що прийняла майно у спадок. В інших випадках заміни страхувальника його права та обов'язки переходять до нового власника за згодою страховика, якщо договором чи законом не встановлено інше.

Принцип заміни страхувальника передбачений і в договорах осо­бистого страхування. Зокрема, у разі смерті страхувальника, який ук­лав договір на користь третьої особи, права та обов'язки, що визнача­ються цим договором, переходять до третьої особи за її згодою. У разі неможливості виконання даною особою зобов'язань за договором страхування її права та обов'язки можуть перейти до осіб, які згідно із законодавством виконують обов'язки з охорони прав і законних інте­ресів застрахованих осіб.

Згідно із загальними нормами цивільного законодавства, якщо в пері­од дії договору страхування страхувальника судом визнано недієздатним або обмеженим у дієздатності, його права і обов'язки виконує його опікун.

Виняток становить договір страхування відповідальності. Такий договір повинен закінчувати свою дію з моменту, коли страхувальника визнано недієздатним або обмеженим у дієздатності.

При реорганізації страхувальника, якщо він є юридичною особою, у період дії договору страхування його права та обов'язки за згодою страховика переходять до правонаступника,

Законодавство України передбачає норму, згідно з якою при нас­танні зазначеної в договорі події (страхового випадку) страховик зо­бов'язується відшкодувати страхувальникові або іншій особі, частково (виплатити страхове відшкодування) у межах обумовленої договором суми (страхової суми).

151

У разі, коли майно застраховане не в повній вартості, відшкоду­ванню підлягає відповідна частина збитку, якщо інше не передбачено законодавством або договорами страхування. На випадок, коли стра­хова сума нижча від страхової вартості майна, розмір страхового від­шкодування скорочується пропорційно до відношення страхової суми і страхової вартості майна, якщо умовами договору не передбачено інше.

Важливим елементом страхових правовідносин є страховий випа­док, тобто подія, передбачена договором страхування або законом, з настанням якої виникає зобов'язання страховика зробити страхову ви­плату страхувальникові або застрахованій особі, на користь якої укла­дено договір страхування.

Проте щодо конкретних видів і договорів страхування страховий випадок являє собою сукупність визначених умов та зобов'язань, ная­вність яких і породжує суб'єктивні права та обов'язки сторін страхо­вого зобов'язання. Слід погодитися з визначенням, що подається в лі­тературі: страховий випадок— складне поняття, зміст якого охоплює ряд необхідних елементів, у тому числі встановлені страховиком чи передбачені законодавством факти (обставини), які мають певні ознаки.

До елементів або умов, які мають входити до змісту страхового випадку, належить шкідливість випадку, на який здійснюється майно­ве страхування. Конкретний перелік таких подій передбачається пра­вилами страхування.