4.6. Органи управління страховою компанією та їх функції

Органи управління страховою компанією визначаються залежно від того, на яких засадах створено організацію. Як зазначалося, на ук­раїнському страховому ринку переважна більшість страхових компа­ній має статус акціонерного товариства.

Згідно із Законом України «Про господарські товариства» вищилі органом управління акціонерним товариством є загальні збори ак­ціонерів. Їх скликають засновники компанії після фундаментальної підготовчої роботи.

До компетенції загальних зборів акціонерів належать:

• затвердження статуту компанії і всіх змін до нього, включаючи розмір статутного фонду;

• прийняття рішення щодо виду, кількості та вартості акцій, що під­лягають продажу або викупу;

• затвердження річного звіту, зокрема розподіл прибутків і поря­док покриття збитків компанії;

• обрання наглядової ради, ревізійної комісії, голови та членів пра­вління товариства;

• прийняття при потребі рішення про зміну статусу акціонерного товариства (із закритого на відкрите або навпаки);

• прийняття рішення про ліквідацію товариства.

Наглядова рада обирається з числа акціонерів у кількості від трьох до дев'яти осіб. Цей орган контролює стан справ у компанії в період між загальними зборами акціонерів. За наявності певних повноважень, наданих загальними зборами акціонерів, наглядова рада може прийма­ти рішення про призначення і відкликання голови та членів правління, затверджувати річний звіт, вирішувати ряд інших важливих питань, що не є виключною прерогативою загальних зборів.

У деяких компаніях за прикладом західноєвропейських страхови­ків створюється Рада директорів. До її складу входять керівники, об­рані загальними зборами акціонерів, що мають повноваження, визна­чені статутом. До складу Ради залучаються також директори з числа керівників компанії, окремих інфраструктур останньої і зовнішні ди­ректори — здебільшого радники або великі акціонери (директори без портфеля). Вони часто мають незалежний і добре аргументований по­гляд з питань, що розглядаються Радою директорів. Завдяки цьому рі­шення зазначеного органу стають обгрунтованішими та позитивно впливають на роботу компанії.

Правління страхової компанії є виконавчим органом, який здійс­нює керівництво роботою компанії згідно з повноваженнями, визначе­ними статутом компанії і положенням про правління. Робота правлін­ня має будуватися з додержанням принципу колегіальності. Спектр питань, які вирішуються правлінням, дуже широкий. Це планування діяльності, розставляння відповідальних кадрів, у тому числі затвердження генерального директора або головного менеджера компанії (у переважній більшості товариств ця посада окремо не вводиться, а її функції виконує голова правління), а також кошторису, інвестиційної політики компанії.

Голова правління може виконувати водночас функції і голови Ра­ди директорів. Дозволяється також поєднувати в одній особі посади голови правління і головного менеджера. Якщо такого поєднання не­має, то функції голови правління здебільшого обмежуються організа­цією міжнародних контактів і координацією взаємодії компанії з орга­нами влади тощо.

Президент — це посада, що за ієрархією йде після голови прав­ління. Важлива особливість: якщо президент є одночасно і головним менеджером, то за рангом він може бути вищим за голову правління.

Залежно від того, на кого покладені функції управління оператив­ною діяльністю компанії — голову правління чи президента, — при­значаються їхні заступники або віце-президенти. Їх кількість і розпо­діл обов'язків визначаються потребами кожної компанії.

У Західних країнах оперативне керівництво компанією, як прави­ло, здійснює головний менеджер. На нього покладаються дуже важли­ві функції. Насамперед такі: організація виконання рішень загальних зборів акціонерів, наглядової ради, ради директорів та правління ком­панії, внесення пропозицій щодо планів діяльності компанії, затверд­ження функціональних обов'язків посадових осіб. Можна прогнозува­ти, що зі збільшенням обсягів роботи й українські страховики частіше вводитимуть цю посаду до штатного розпису.

При керівних органах компанії є секретаріат, на який поклада­ються важливі функції з контролю за виконанням їхніх рішень. Секре­тар ради веде облік акціонерів, а також книгу протоколів засідань цьо­го органу. У багатьох компаніях, які переймають повчальний зарубіж­ний досвід менеджменту, чергове засідання наглядової ради, ради директорів або правління розпочинається з інформації про остаточну редакцію попередніх рішень і стан їх виконання. При секретаріаті є група працівників, які здійснюють зв'язки з громадськістю, інформу­ючи її про діяльність компанії.

Ревізійна комісія — контрольний орган страховика, що контролює виконання статуту, рішення загальних зборів акціонерів, додержання чинного законодавства. Останніми роками ревізійні комісії контакту­ють з аудиторами, що дозволяє підвищити професійний рівень переві­рок і висновків.

У підрозд. 4.5 уже йшлося про те, що ефективність діяльності ком­панії залежить насамперед від можливостей добору талановитих, чес­них керівників, які знаються на страховій справі. Але такі особи по­винні мати належно забезпечені мотиви до продуктивної праці. І в розвинених країнах відповідні мотиви створюються.

Таких працівників усіляко заохочують: крім достатньо високої за­робітної плати вони мають ще й інші блага. Наприклад, у США, коли

106

відповідальний працівник страховика звільняється, виходячи на пен­сію, йому виплачують вихідну допомогу в розмірі трирічної заробітної плати. А оскільки середній річний заробіток відповідного працівника страхової галузі перевищує 42 тис. доларів, то зрозуміло, яку відчутну матеріальну підтримку одержує такий пенсіонер.

У Німеччині керівний склад компанії нагороджують найбільш пре­стижними автомобілями. У Великій Британії увійшла в практику оп­лата за рахунок компанії сімейних турне.

Робити такі щедрі подарунки керівникам і відповідальним праців­никам компаній українські страховики ще не мають матеріальної змо­ги. Зауважимо, що нині середня страхова компанія в ЄС збирає за рік понад 100 млн екю страхових премій. Це близько 65 % загального об­сягу страхових премій, зібраних в Україні (за даними 1997 p.).

Спільним у практиці багатьох країн є виділення для штатного кері­вного складу певної кількості (приблизно до 5 %) акцій своєї компанії. Вони можуть бути передані безплатно, зі знижкою до ціни або в борг. Це стимулює керівний персонал до ефективної роботи компанії. Такий спосіб заохочення працівників із додержанням чинного законодавства прийнятний і для України.

Дієвим стимулом, що не потребує значних грошових витрат, є сво­єчасна і, по можливості, об'єктивна рейтингова оцінка діяльності страховиків. Потрібно запозичити досвід комерційних банків України. Тут останнім часом основні показники в межах банків систематично публікуються в економічній пресі. У страховій справі рейтинг страхо­виків оприлюднюється лише один раз на рік, та й то лише серед трид­цяти, а з 1998 p. — серед п'ятдесяти найбільших компаній і до того ж з великим запізненням.