- •2 .1.(3) Страховий фонд суспільства як матеріальна основа страхового захисту та його сутність.
- •4.1.(2) Страхування як економічна категорія та його ознаки.
- •5.1.(2) Порівняльна характеристика соціального і комерційного страхування.
- •6 .1.(3) Функції страхування та їх характеристика.
- •7 .1.(7) Принципи страхування та їх характеристика.
- •8 .1.(2) Страхове забезпечення. Системи страхового забезпечення.
- •9.1.(2) Страхова сума, страховий тариф, страхова премія: сутність і взаємозв`язок цих понять.
- •10.1. Класифікація страхування, її значення. Класифікаційні ознаки та їх характеристика.
- •13.1. Страхування життя і загальне страхування: порівняльна характеристика.
- •1 2. Порівняльна характеристика підгалузей особистого страхування.См. 11
- •14.1.(2) Форми проведення страхування та їх особливості.
- •1 5.1.(4) Обов'язкове страхування в Україні: призначення і види
- •16.1.(5) Виникнення та основні етапи розвитку страхування.
- •17. Розвиток страхування в стародавньому світі та в епоху Середньовіччя – см.16
- •22. Основні характеристики ризику, придатного для страхування. См.21
- •24.1.(2) Специфіка ризиків у страхуванні майна, відповідальності, в особистому страхуванні.
- •2 7.1.(2) Особливості визначення премії за договорами загального страхування
- •28.1. Особливості визначення премії за договорами довгострокового страхування життя.
- •29.1.(2) Збитковість страхової суми; рівень виплат: економічний зміст і призначення цих показників.
- •30.1.(2) Тарифна політика страховика
- •33.1.(3) Характеристика сучасного стану страхового ринку України.
- •3 4.1.(3) Страхові посередники та їх роль на страховому ринку.
- •3 7.1.(2) Напрями регулювання страхової діяльності в Україні.
- •40. Страхова компанія як необхідний суб’єкт страхового ринку.
- •44.1.(6) Структура страхової компанії. Органи управління страховиком.
- •4 5.1.(5) Об’єднання страховиків, їх види і функції.
- •4 6.1.(2) Поняття договору страхування. Законодавчі вимоги до договору страхування.
- •49. 1.(3) Припинення дії договору страхування та умови визнання його недійсним.
- •52. Характеристика ризиків за договорами страхування життя.
- •54.1.(2) Сучасний стан страхування життя в Україні.
- •55. Сутність загального страхування та його зміст.
- •6 1. Суб’єкти перестрахування та їх характеристика.
- •62.1.(4) Методи перестрахування (факультативне, облігаторне), їх характеристика, переваги та недоліки.
- •6 4. Договори пропорційного перестрахування: види та їх характеристика. См.63
- •65. Договори непропорційного перестрахування: види та їх характеристика. См.63
- •6 7.1. (2) Власний капітал страховика та його характеристика.
- •6 8.1.(2) Страхові (технічні) резерви: призначення, склад і особливості формування.
17. Розвиток страхування в стародавньому світі та в епоху Середньовіччя – см.16
1 9.1.(5) Страхова справа в Росыъ до революцыъ та в СРСР. Начало возникновения в России института страхования относится к концу XVII столетия, когда в 1786 году Императрица Екатерина II повелела Государственному Заемному Банку производить во всех городах страхование каменных домов, состоящих в залоге в этом банке. Подобное страхование распространялось также на фабрики и заводы. Страховой тариф составлял 1,5% и вносился ежегодно. Что интересно, Екатерина IIзапретила страховать российское имущество в иностранных компаниях – в целях сокращения оттока золота за границу. В 1797 году Император Павел I повелел учредить при Государственном Банке особую страховую контору для приема на страх товаров. Российская империя была страной крестьянской, в ней было много деревень, деревни часто горели. Ущерб был велик. При крепостном праве клиентами страховщиков становились сами помещики: они страховали от огня свое имущество, а значит, и своих крестьян. Такое страхование в России было добровольным. Но грянул 1861-й, и потенциальными клиентами всех страховщиков стали десять миллион экс-крепостных, а ныне свободных крестьян. Денег у бывших рабов не было, но пожары все равно были. В итоге царским указом было введено первое обязательное страхование – страхование от огня. Страховали все: даже конуру и забор. Фактически, это был еще один налог. Если у крестьянина не было денег, деревенский староста в качестве страхового взноса забирал со двора кур, из дома - самовар, из коровника - корову. В 1826 году по инициативе Государственного Совета была создана специальная комиссия, в которую вошли видные общественные деятели России. В результате ее деятельности было создано первое акционерное страховое общество - "Российское страховое от огня общество" с уставным капиталом в 4
19.2. млн. рублей, которое с 1827 года стало проводить свои операции по приему на страх от огня строений и другого недвижимого имущества. Благодаря успешной деятельности Первого Общества в 1835 году появляется новая отрасль страхования -страхование жизни и пожизненных доходов. Эти операции проводило страховое общество "Жизнь". В этом же году было создано "Второе Российское Страховое от огня Общество" с уставным капиталом в 1,5 млн. рублей. С учреждением "Российского Транспортного и Страхового Общества" Россия получила первое транспортное страхование, морское и сухопутное, с выдачей ссуд под товары, что способствовало оживлению торговли и придало транспортному делу стабильность. Позднее Общество стало проводить операции и по страхованию от огня. Страховое Товарищество "Саламандра" занималось страхованием от огня, а затем и операциями транспортного страхования, страхования от несчастных случаев и жизни. До конца XIX века в России были созданы и другие страховые организации. Среди них "Московское Страховое от огня Общество", "Русское Страховое от огня Общество", "Русский Ллойд", "Варшавское Страховое от огня Общество", "Северное", "Россия", "Заботливость", "Надежда". Техническая, юридическая и экономическая науки были с успехом приложены к страховому делу и получили блестящее развитие. Лучшие математики, инженеры, юристы и экономисты работали в правлениях страховых обществ над созданием научных методов страхования. Благодаря их стараниям в России стали появляться первые страховые журналы: "Страховой сборник" (с 1880 г.), "Страховые ведомости" (с 1890 г.), "Страховое обозрение" (с 1899 г.). Организовывались международные конгрессы, выставки и съезды. Акционерные общества способствовали созданию таких учреждений, как "Императорское Российское Пожарное общество", "Общество страховых знаний", которые стали академиями пожарно-страхового дела.
19.3. В Украине страхование появилось в 1857 году – в Одессе была создана главная база Российского общества пароходства и торговли. В 1863 году в Полтаве работала первая страховая компания на территории Украины – «Общество взаимного страхования от огня». Со временем общества такого типа появились также в Киеве, Харькове и Одессе. Иностранные страховые компании были допущены в Россию только в 1885г., когда был снят запрет на деятельность иностранных компаний. Компании «Нью-Йорк», «Эквитебль», «Урбен», «Генеральное Общество» (Франция, США) работали по страхованию жизни и страхованию от несчастных случаев.
Встановлення Радянської влади в 1917 р. дозволило більшовикам втілитив життя ідей націоналізації банків і страхової справи. Практична сторона націоналізації страхової справи в Радянській Росіївиразно виділила два основних етапи: 1. встановлення державного контролю над усіма видами страхування; 2. оголошення страхування у всіх видах і формах державної страховоїмонополією. Декрет РНК РРФСР від 23 березня 1918 р. «Про заснування державногоконтролю над всіма видами страхування, крім соціального ». Мета цьогодекрету була встановлення державного нагляду за діяльністюстрахових товариств з тим, щоб не допустити витрачання капіталу не попризначенням, усунути невиправдану конкуренцію. Для здійснення такогоконтролю засновувався Рада у справах страхування з виконавчим органом - Комісаріатом у справах страхування. Другим був декрет РНК РРФСР від 13 квітня 1918 р. «Про організаціюдержавних заходів боротьби з вогнем ». Цей декрет мав важливе значення длястановлення страхової справи в країні, забезпечення його тісному зв'язку ззахистом національних багатств від пожеж. Загальне керівництво страховим справоюі пожежною охороною покладалося на Головного Комісара у справах страхування іборотьби з вогнем.Третім і найважливішим був декрет
19.4. «Про організацію страхової справи в Російської Республіці »від 28 листопада 1918 Цим декретом на тривалийчас була введена державна монополія на всі види та формистрахування, приватні страхові компанії і товариства були ліквідовані. Проте цим документом не була створена державна страховаорганізація. При Всеросійському Раді Народного Господарства був утворенийпожежно-страхової відділ, якому доручалося проводити майновестрахування. Довгострокове страхування життя передавалося у віданняощадних кас.
Розвал народного господарства країни в умовах громадянської війни іінтервенції (1918-1920 рр..), натуралізація господарських відносин зробилинеможливим існування грошового страхування. Декретом від 18 листопада 1919р. і 18 грудня 1920 р. було скасовано страхування життя і скасованомайнове страхування. З введенням нової економічної політики (НЕП) стали налагоджуватися вформі товарообміну економічні відносини між містом і селом. Цевикликало до життя відновлення страхування. 6 жовтня 1921 РНК РРФСР бувприйнятий декрет «Про державне майнове страхування», якийпоклав фактичний початок подальшого розвитку державногомайнового страхування в нашій країні. Передбачалася організація навсіх сільських і міських місцевостях страхування приватних господарств відпожеж, загибелі худоби, градобою посівів, а також аварій на шляхах водногоі сухопутного транспорту. У складі Народного комісаріату фінансів булоорганізовано Головне управління державного страхування (Держстрах), намісцях були створені міські та сільські страхові органи. Особливою віхою в історії державного страхування в СРСР став Закон «Про обов'язкове окладних страхування», прийнятий Верховною Радою 4 квітня 1940 р., який став результатом тривалого досвіду державногострахування в СРСР. Завдяки закону підвищувалася забезпечення по страхуваннюколгоспних посівів сільськогосподарських культур і тварин, а також тварину господарствах громадян,
19.5. розширювалася відповідальність за всіма видами страхуваннямайна, отоварювалися страхування будівель громадян в повній вартості постраховою оцінкою. Разом з тим, відмінялося страхування посівів сільськогосподарських культур індивідуальних господарств. Ставки платежівзнижувалися в порівнянні з раніше діяли. У СРСР об'єктивні передумови до демонополізації страхового ринкувиникли у зв'язку з законом про кооперацію, прийнятим Верховною Радою Української РСР 26травня 1988 р., в якому передбачалася можливість створення кооперативнихстрахових установ. У цей період почали створюватися першіальтернативні системі Держстраху СРСР страхові організації.
2 0.1.(2) Розвиток страхування в сучасній Україні.
Перший спеціальний нормативний акт, що регламентує страхування, був прийнятий тільки в 1993 р. Навряд чи можна говорити про яку-небудь його істотну роль і піддавати серйозному аналізу, тим більше, це був навіть не закон, а Декрет Кабінету Міністрів “Про страхування”, хоч і мав статус законодавчого акта. Положення урядового Декрету були дуже узагальненими і викликали набагато більше питань, ніж давали відповідей на актуальні питання в роботі починаючих українських страховиків. Правова недосконалість Декрету призвела до того, що на вітчизняному страховому ринку, немов гриби після дощу, з'явилася маса страхових фірм різного калібру. Відповідно до Декрету, створити подібну фірму було вкрай просто. Для цього всього-на-всього слід було зареєструвати фірму в організаційно-правовій формі хоча б ТОВ, а також внести в статутний фонд 5000 дол. США. При цьому, у випадку настання страхових ризиків цих грошей не вистачило б навіть на те, щоб узяти на себе ризик по страхуванню одного автомобіля. Вимоги до резервного страхового фонду були дуже ліберальними і були спрямовані явно не в захист прав споживача. До 1996 р. число страховиків на Україні досягло 800. Правда, їхні сумарні активи ледь дотягали до активів Держстраху УРСР навіть кінця 80-х рр Отже, і довіра з боку громадян до таких страховиків було вкрай низькою. Прийняття в 1996 р. Закону “Про страхування” зробило вітчизняний страховий ринок більш цивілізованим. Головним перетворенням стало підвищення розміру мінімального статутного фонду страхової компанії і прив'язка його до поточного офіційного курсу євровалюти (у ті часи вона мала назву екю). Відповідно до Закону, статутний фонд страховика повинний був дорівнювати не менш 100 тис. екю. Закон передбачав обов'язкову перереєстрацію страховиків. Такі міри закономірно призвели до того, що
20.2. кількість страхових компаній різко скоротилася. Відверті “аферисти від страхування” змушені були припинити свою діяльність, а багатьом страховикам, щоб вижити, довелося об'єднатися для збільшення своїх фінансових можливостей. Законом були також підвищені вимоги до страхових резервних фондів компаній, а також були детально урегульовані окремі види страхування. Крім того, поступово стала формуватися підзаконна нормативна база. Раніш це було неможливо хоча б по тій простій причині, що був відсутній закон. З розвитком законодавства також одержала імпульс у розвитку інфраструктура страхування. Для захисту своїх інтересів страховики стали об’єднуватися в асоціації. У 1997 р. була створена найбільш впливова страхова асоціація – Ліга страхових організацій.
21.1.(2) Поняття ризику у в страхуванні. Класифікація ризиків.Найбільш універсальним і структурованим за складовими ризику є його визначення як комбінації трьох елементів: певної події, її ймовірності та наслідків, оскільки:1) будь-який ризик можливий лише за певної події;2) має бути певна ймовірність виникнення події; сама ймовірність виникнення ризику служить методологічною базою управління ризиками;3) від настання ризику мають бути наслідки, які можуть мати як негативний, так і позитивний характер. Ризик є передумовою виникнення страхових відносин, без нього не існує страхування, бо без ризику немає страхового інтересу. Ризик визначає межі страхового захисту. За своїм змістом ризик є подією з негативними, особливо невигідними економічними наслідками, які можуть виникнути в майбутньому в будь-який момент у невідомих масштабах. Власне фактор ризику і необхідність покриття можливої шкоди в результаті його прояву викликають потребу в страхуванні. Через страхування будь-яка людська діяльність захищена від випадковостей. У страхуванні ризик визначається декількома основними поняттями. По-перше, ризик — це конкретне явище або сукупність явищ (подія чи декілька подій), на випадок яких проводиться страхування й які має ознаки ймовірності та випадковості настання. Таке визначення наведено в Законі України "Про страхування" (2001). Виражає потенційну можливість виплати страхового відшкодування (страхової суми). По-друге, ризик пов'язаний з конкретним об'єктом, щодо якого визначаються чинники ризику. По-третє, ризик — це розподіл між страховиком і страхувальником негативних економічних наслідків у страховому випадку. Загалом ризики класифікують на дві великі групи: 1) страхові; 2) нестрахові (не включені в договір страхування). Найбільш численну групу складають ризики, які можна застрахувати. Щоб встановити, чи є певний ризик страховим, застосовують такі критерії:
21.2.— ризик, що включається в розмір відповідальності страховика, має бути з високим рівнем ймовірності;
— ризик має виступати як випадковий, тобто небезпека не повинна бути відома ні в просторі, ні у часі, ні за розміром; настання страхового випадку, яке виражається в реалізації ризику, не повинно залежати від волевиявлення страховика або інших зацікавлених осіб; страхова подія не може мати розмірів катастрофічного лиха, тобто охоплювати масу об'єктів у рамках величезної страхової сукупності, спричиняючи масові збитки.
Сукупність страхових ризиків складає обсяг страхової відповідальності за договором страхування, який виражається за допомогою страхової суми договору. Ціна ризику в грошовому виразі оцінюється тарифною ставкою, яка, переважно, розраховується на 100 грошових одиниць страхової суми або у відсотках до її абсолютної величини. Варто пам'ятати, що страхується ризик, а не те, що повинно неминуче статися. Перелік ризиків, охоплених страхуванням, повинен бути суворо зумовлений у правилах страхування. При ймовірності — існує стовідсоткова гарантія того, що певна подія станеться, а при ймовірності 0 — можна стверджувати про неможливість її настання, а отже, і про неможливість у такому випадку страхування. Чим менше вірогідність ризику, тим легше й дешевше можна організувати його страхування. Значна ймовірність ризику передбачає дорогий страховий захист. Умовами здійснення будь-якого ризику є ризикові обставини. Усі вони, в єдності та взаємодії, визначають ситуацію ризику, що характеризує природний стан об'єкта страхування й оточення, в якому він знаходиться. Ризикові обставини дозволяють оцінити можливість настання певної події у майбутньому. Проте тільки одна або декілька ризикових обставин призводять до реалізації ризику, що означає настання страхового випадку.
