- •2 .1.(3) Страховий фонд суспільства як матеріальна основа страхового захисту та його сутність.
- •4.1.(2) Страхування як економічна категорія та його ознаки.
- •5.1.(2) Порівняльна характеристика соціального і комерційного страхування.
- •6 .1.(3) Функції страхування та їх характеристика.
- •7 .1.(7) Принципи страхування та їх характеристика.
- •8 .1.(2) Страхове забезпечення. Системи страхового забезпечення.
- •9.1.(2) Страхова сума, страховий тариф, страхова премія: сутність і взаємозв`язок цих понять.
- •10.1. Класифікація страхування, її значення. Класифікаційні ознаки та їх характеристика.
- •13.1. Страхування життя і загальне страхування: порівняльна характеристика.
- •1 2. Порівняльна характеристика підгалузей особистого страхування.См. 11
- •14.1.(2) Форми проведення страхування та їх особливості.
- •1 5.1.(4) Обов'язкове страхування в Україні: призначення і види
- •16.1.(5) Виникнення та основні етапи розвитку страхування.
- •17. Розвиток страхування в стародавньому світі та в епоху Середньовіччя – см.16
- •22. Основні характеристики ризику, придатного для страхування. См.21
- •24.1.(2) Специфіка ризиків у страхуванні майна, відповідальності, в особистому страхуванні.
- •2 7.1.(2) Особливості визначення премії за договорами загального страхування
- •28.1. Особливості визначення премії за договорами довгострокового страхування життя.
- •29.1.(2) Збитковість страхової суми; рівень виплат: економічний зміст і призначення цих показників.
- •30.1.(2) Тарифна політика страховика
- •33.1.(3) Характеристика сучасного стану страхового ринку України.
- •3 4.1.(3) Страхові посередники та їх роль на страховому ринку.
- •3 7.1.(2) Напрями регулювання страхової діяльності в Україні.
- •40. Страхова компанія як необхідний суб’єкт страхового ринку.
- •44.1.(6) Структура страхової компанії. Органи управління страховиком.
- •4 5.1.(5) Об’єднання страховиків, їх види і функції.
- •4 6.1.(2) Поняття договору страхування. Законодавчі вимоги до договору страхування.
- •49. 1.(3) Припинення дії договору страхування та умови визнання його недійсним.
- •52. Характеристика ризиків за договорами страхування життя.
- •54.1.(2) Сучасний стан страхування життя в Україні.
- •55. Сутність загального страхування та його зміст.
- •6 1. Суб’єкти перестрахування та їх характеристика.
- •62.1.(4) Методи перестрахування (факультативне, облігаторне), їх характеристика, переваги та недоліки.
- •6 4. Договори пропорційного перестрахування: види та їх характеристика. См.63
- •65. Договори непропорційного перестрахування: види та їх характеристика. См.63
- •6 7.1. (2) Власний капітал страховика та його характеристика.
- •6 8.1.(2) Страхові (технічні) резерви: призначення, склад і особливості формування.
1 2. Порівняльна характеристика підгалузей особистого страхування.См. 11
13.1. Страхування життя і загальне страхування: порівняльна характеристика.
Договори страхування життя — це довгострокові договори. Вони укладаються на 10, 20, 30 і більше років. У вітчизняній практиці за радянських часів мінімальний строк договорів страхування життя становив 5 років. Тепер, згідно з чинним законодавством України, до договорів страхування життя (внески за якими не підлягають оподаткуванню податком на прибуток) належать договори, строк дії яких перевищує десять (в окремих випадках — п'ять) років. Протягом усього часу дії договору страхування страхувальники періодично сплачують страхові премії з тим розрахунком, щоб загальна сума цих внесків у результаті дорівнювала страховій сумі за договором. Відбувається начебто «накопичення» страхувальниками коштів, які зберігаються (перебувають в управлінні) у страховика на період дії договору страхування. Оскільки за договорами страхування життя відповідальність страховика настає або в разі смерті застрахованої особи, або в разі дожиття нею до заздалегідь обумовленої договором події, то зрозуміло, що за будь-яких обставин внесені кошти повернуться застрахованій особі або її правонаступникам, причому часто — з певними відсотками. Тобто внески за договорами страхування життя мають яскраво виражений характер інвестиції. Законодавство багатьох країн навіть передбачає встановлення мінімальної норми прибутковості, що її має забезпечити страховик у результаті управління коштами, які надійшли компанії у вигляді премій зі страхування життя. На цю норму прибутковості, передбачену при розрахунках страхового тарифу, зменшується розмір страхової премії, що її сплачує страхувальник. До того ж багатьма страховиками практикується залучення страхувальників до участі у прибутку, який утворюється в результаті інвестування й розміщення
13.2. коштів страхових резервів зі страхування життя. Безперечне і повне повернення страхувальникові внесеної суми премій плюс додатковий дохід у вигляді відсотків річних саме й означає той «інвестиційний (накопичувальний) характер», яким вирізняються договори страхування життя і який відсутній у загальних («ризикових») видах страхування. Загальне страхування включає всі ті види страхування, які не відповідають ознакам договорів страхування життя. Страхові премії за договорами загального страхування сплачуються, як правило, одноразово у певному відсотку від страхової суми. Вони не накопичуються, тобто не розглядаються страхувальниками як інвестовані кошти і не повертаються страхувальникам, якщо страхова подія не сталася. Договори загального страхування, таким чином, забезпечують лише компенсацію збитків. Ці договори укладаються на невеликий строк, як правило, на рік. Але можливо навіть і на кілька днів, наприклад при страхуванні вантажів на період транспортування. Класифікація з виокремленням двох зазначених сфер страхової діяльності, незважаючи на зовнішню простоту, має дуже велике значення і сенс. Із цього погляду всі страхові компанії можна поділити на дві великі групи: ті, що займаються страхуванням життя, і ті, що проводять загальне страхування. Законодавством України передбачено, що компанії, які отримали ліцензію на проведення страхування життя, не мають права проводити загальні види страхування, і навпаки. Такий підхід характерний для багатьох Західних країн. У країнах ЄС, наприклад, з 1982 року набрав чинності закон, що забороняє створення страхових компаній, які б одночасно діяли як на ринку страхування життя, так і на ринку загальних видів страхування. В Україні з прийняттям Закону «Про страхування» новостворені страхові компанії також не можуть претендувати на одночасну діяльність в обох цих сферах. Діючі страховики
13.3. мають зробити вибір на користь однієї з них. Річ у тім, що фінансове управління компанією, яка здійснює страхування життя, відрізняється від управління компанією, що провадить загальні види страхування. Необхідність збереження довгострокових заощаджень страхувальників за договорами страхування життя висуває до страховиків, що здійснюють таке страхування, особливі вимоги. Для них, як правило, передбачається підвищений розмір статутного капіталу. Установлюється особливий порядок формування страхових резервів, які обчислюються окремо за кожним договором страхування з використанням методів актуарної математики. Доходи таких компаній у вигляді внесків за договорами страхування життя не підлягають оподаткуванню.Довгостроковий характер зобов'язань за договорами страхування життя позначається на характері інвестиційної політики страховика. Він може дозволити собі значну частку довгострокових вкладень у загальному обсязі власних інвестицій. Це є можливим завдяки тому, що договори страхування життя укладаються на довгий строк, а обов'язки з виплат страхувальникам, як правило, значно віддалені в часі і, крім того, піддаються досить точному прогнозуванню. А компанії, що провадять загальні види страхування (строк дії яких майже завжди не перевищує року), орієнтовані здебільшого на короткострокові високоліквідні інвестиції. Особливі інвестиційні можливості компаній зі страхування життя роблять унікальним їх становище на ринку капіталу: вони чи не єдині фінансові установи (за винятком пенсійних фондів), які задовольняють потреби економіки в дефіцитному капіталі для довгострокових інвестицій.
