30. Непрямі та прямі податки: види, класифікація та основні характеристики:

Можливі різні кл. податків залежно від тих ознак, які покладено в основу порівняння.

За ознакою суб'єкта оподаткування податки поділяються на дві групи:

— прямі податки; — непрямі податки.

Податки прямі — це обов'язкові нормативні платежі з прибутку або доходу працівника, спадщини, землі, будівель тощо. Ці податки стягуються в процесі придбання та накопичення матеріальних благ (податок на прибуток підприємств;податок на доходи ф. о. ;податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;податок на нерухоме майно (нерухомість);плата (податок) за землю;податок на промисел та ін.).

Прямі податки встановлюються безпосередньо для платників; їхній розмір залежить від масштабів об' єкта оподатковування. Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тягаря, за якого більше платять ті члени суспільства, що мають вищі доходи. Податки непрямі — це податки, які включаються в ціну товарів або тарифів на послуги. Вони не відраховуються прямо з доходів працівника (власника), а виплачує їх підприємство (податок на додану вартість, акцизи, мито, що стягується митними органами тощо).

Основні види непрямого оподаткування – це акцизи, податок з обороту, податок з продажу, податок на додану вартість, а також окремі види мита та зборів.

Поняття «акцизи» може мати як розширене, так і вузьке тлумачення. До групи акцизів можуть включатися всі податки на товари та послуги (розширене тлумачення). Вузьке тлумачення терміну «акцизи» передбачає віднесення до цієї групи тільки податків, які стягуються у вигляді надбавок до цін або тарифів на окремі конкретні товари і услугі

ПДВ нерідко розглядають як різновид податку з обороту і об'єднують ці два податки в одну групу, протиставляючи цих видів оподаткування індивідуальні акцизи.

Прямі податки у свою чергу підрозділяються на реальні й особисті.Поділ податків на реальні й особисті грунтується на тому, що реальними податками обкладаються окремі речі, що належать платникам податків, а особистими податками – сукупність доходів або майно платника податків.

Непрямі податки зручні в застосуванні. Для них характерна простота вилучення, вони забезпечують регулярність надходжень до бюджету, стягнення цих податків не потребує досконалого, розвинутого податкового апарату.

Оскільки непрямі податки вводять до ціни товарів і послуг, їхній розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Їх основний недолік, через який вони постійно зазнають критики, - їхній регресивний характер або обернено пропорційна залежність від платоспроможності споживачів. Внаслідок цієї властивості непряме обкладання товарів масового споживання важким тягарем лягає на населення з низькими доходами, оскільки велика частина його доходів витрачається на придбання продуктів харчування та інших товарів першої необхідності. При стягненні непрямих податків виникають правовідносини, в яких беруть участь три суб'єкти: суб'єкт податку, носій податку і податковий орган. Суб'єкт податку — це виробник або продавець товару, який згідно із законом виступає як юридичний платник податку, тобто вносить до бюджету суму податку від реалізованого товару чи надання послуг. Носій податку — це ф. о., споживач товару, в ціні якого міститься непрямий податок. Купуючи товари, споживач фактично стає платником податку. Непряме оподаткування переважає в країнах, що розвиваються, для яких це основна форма мобілізації податкових надходжень до бюджету.

В Україні за рахунок непрямих податків формується близько 45 % доходів бюджету.