31. Бюджетна класифікація:

Бюджетна класифікація — це єдине систематизоване згрупування до­ходів, видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за однорідними ознаками відповідно до зако­нодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.

Бюджетна класифікація є обов'язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, затверджує бюджетну класифікацію, зміни до неї та інформує про це Верховну Раду України. Бюджетна класифікація є єдиною для всіх бюджетів, які склада­ють бюджетну систему України. Бюджетна класифікація використовується на всіх стадіях бюджет­ного процесу, в ході складання, розгляду, затвердження бюджетів усіх рівнів та їх виконання. 

Бюджетна класифікація має такі складові частини: 1) класифікація доходів бюджету;

2) класифікація видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету;

3) класифікація фінансування бюджету;

4) класифікація боргу.

32. Бюджетна класифікація доходів бюджету:

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Неподатковими надходженнями визнаються:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної

господарської діяльності;

3) інші неподаткові надходження.

Доходи від операцій з капіталом визначаються:

1) надходження від продажу основного капіталу

2) надходження від реалізації державних запасі, товарів

3) кошти від продажу землі і нематеріальних активів

4)податки на фінансові операції та операції з капіталом

Трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

33. Видатки бюджету та їх роль у фінансовому забезпеченні потреб соціально- економічного розвитку:

Видатки бюджету- це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом,за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Залежно від економічного змісту видатки бюджету поділяються на: поточні видатки, видатки розвитку або капітальні видатки.

До поточних видатків бюджетів належать видатки, які забезпечують поточне функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, бюджетних установ та організацій, надання державою міжбюджетних трансфертів іншим бюджетам і окремим галузям економіки у формі дотацій та субвенцій на поточне функціонування.

Видатки розвитку або капітальні видатки - це видатки, що забезпечують інноваційну й інвестиційну діяльність, зокрема фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; кошти, що надаються як бюджетні позички на інвестиційні цілі юридичним особам; видатки, при здійсненні яких створюється або збільшується майно, що знаходяться у власності держави або органів місцевого самоврядування; субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

За ек. сутністю видатки бюджетів відображають розподільні і перерозподільні процеси централізованого фонду грошових коштів держави та їх цільове використання для забезпечення суспільних потреб. Вони спрямовуються на задоволення найважливіших по­треб суспільства у розвитку ек. і соц. сфери, державного управління, оборони, забезпечення громадського порядку, безпеки держави та судової влади тощо.

Домінуюча спрямованість діяльності держави у соціальній сфері в Україні відіграє особливу роль для розвитку суспільства. Це зумов­лено не лише значним зниженням доходів переважної більшості населення з переходом України до ринкової економіки, а й традиційною орієнтацією громадян на одержання соц. послуг саме від держави. Головне спрямування діяльності у соціальній сфері - зниження рівня бідності та зменшення диференціації доходів населення за рахунок посилення адресності соціальної підтримки, стимулювання випереджувальних темпів зростання з/п