59. Державний борг, його структура та обслуговування:

Державний борг – це сума заборгованості держави своїм кредиторам.

Державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування) – загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов’язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов’язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Розрізняють поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній борг.

Поточний борг–це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році й належних до сплати в цей період процентів з усіх випущених на даний момент позик.

Капітальний борг – це загальна сума заборгованості й процентів, що мають бути сплачені за позиками.

Внутрішній борг – це заборгованість кредиторам держави в даній країні. Державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов’язання Уряду України у грошовій формі. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності.

Стаття 18. Граничний обсяг боргу

Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державного боргу, боргу Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, граничний обсяг надання гарантій встановлюється на кожний бюджетний період відповідно законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет.

Величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 % фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України.

У разі перевищення граничної величини, визначеної частиною другою цієї статті, Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити заходів для приведення цієї величини у відповідність з положеннями цього Кодексу.

Зовнішній борг – це заборгованість кредиторам за межами даної країни.

Оцінюючи платоспроможність окремих країн, використовують показник норми обслуговування державного боргу (НОБ), який визначається відношенням суми платежів, яку країна має виплатити іноземним державам за певний період (СП), до суми іноземної валюти, отриманої від експорту товарів і послуг (СВ):

НОБ = СП : СВ • 100 %.

У міжнародній практиці прийнято вважати, якщо НОБ перевищує 20 % – країна є неплатоспроможною.

60. Управління державним боргом:

Управління державним внутрішнім боргом України здійснюється Міністерством фінансів України у порядку, погодженому з Національним банком України.

Розміщення боргових зобов'язань Уряду України та надання гарантій від імені Уряду України провадиться за його дорученням Міністерством фінансів України.

Управління державним боргом полягає в забезпеченні платоспроможності держави, тобто можливості погашення боргів. Це стосується як поточного, так і капітального боргу.

Стосовно поточного боргу необхідно забезпечити реальні джерела його погашення. Для капітального боргу важливо встановити такі строки його пога­шення, коли будуть наявні відповідні для цього джерела.

В управлінні внутрішнім та зовнішнім боргами існують певні специфічні ознаки. Платоспроможність за внутрішніми позиками забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел. Платоспроможність за зовнішнім боргом залежить перш за все від валютних надходжень. Можливості у погашенні цього боргу визначають­ся в сальдо торгового балансу. Його позитивне сальдо характеризує ті ресурси, які забезпечують платоспроможність держави і дають змогу тим самим урегулювати платіжний баланс.

Існують такі способи корегування позикової політики:

• конверсія; консолідація; уніфікація; обмін за регресивним співвідношенням; відстрочка погашення; анулювання.

Конверсія державного боргу – це зміна дохідності позик. Вона проводиться внаслідок зміни ситуації на фінансовому ринку (наприклад , рівня облікової ставки центрального банку) чи погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати передбачуваний дохід.

Консолідація – це передача зобов’язань за раніше випущеною позикою на нову позику з метою продовження терміну позики. Вона проводиться у формі обміну облігацій попередньої (чи попередніх) позики на нові. В окремих випадках може застосовуватись і скорочення строків позики.

Уніфікація являє собою об’єднання кількох позик в одну. Вона спрощує управління державним боргом. Уніфікація може проводитись як окремо, так і в поєднанні з консолідацією.

Обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки це не що інше як часткова відмова держави від своїх боргів.

Відстрочка погашення означає перенесення строків виплати заборгованості. При цьому за період перенесення строків погашення боргу виплата доходів не проводиться.

1. Анулювання боргів означає повну відмову держави від своєї заборгованості. Однак це не може розглядатись як допустимий варіант. Соціально економічна суть, необхідність і призначення д б

2. Місце і роль бюджету в системі фінансових відносин

3. Бюджет, як економічна категорія

4. Державний бюджет, як централізований фонд грошових коштів держави

5. Роль бюджету в соц.-економ. Розвитку. Функції бюджету

6. Місце і роль д. б. в системі фінансових планів держави

7. Правовий характер бюджету, його чинники

8. Бюджетна політика держави

9. Суть, структура та характеристика форм бюджетного механізму

10. Закон У-ни «Про державний бюджет»

11. Сутність бюджетного процесу

12. Бюджетне планування

13. Стану бюджету – рівновага доходу і видатків

14. Бюджетний дефіцит, його суть та причини виникнення

15. Види бюджетного дефіциту

16. Джерела покриття, шляхи та методи подолання бюд. дефіциту

17. Основи бюджетного устрою

18. Поняття бюджетної системи і характеристика її ланок

19. Принципи побудови б. системи та їхня характеристика

20. Засади розмежування видатків і доходів

21. Розмежування повноважень органів влади при формуванні бюджету

22. Сутність і необхідність міжбюджетних відносин

23. Бюджетне регулювання

24. Інструменти міжбюджетних відносин

25. Міжбюджетні трансферти

26. Доходи бюджетів, їх суть і значення

27. Методи та джерела формування доходів бюджету

28. Склад і структура доходів бюджету

29. Загальна характеристика податкової системи України

30. Непрямі та прямі податки: види, класифікація та основні х-ки

31. Бюджетна класифікація

32. Бюджетна класифікація доходів бюджету

33. Видатки бюджету та їх роль у фін забезпеченні потреб соц. ек. розвитку

34. Склад і структура державних видатків

35. Бюджетне фінансування. Методи та форми бюджетного фінансування

36. Основні форми бюджетного фінансування

37. Види бюджетної класифікації видатків

38. Розпорядники бюджетних коштів

39. Кошторис доходів і видатків

40. Порядок складання і затвердження кошторисів бюджетних установ

41. Склад вид бюд на ек. діяльність, їх роль і місце у розвитку економіки

42. Напрями і форми бюджетного фінансування економіки

43. Бюджетні інвестиції, їх види

44. Склад і призначення операційних витрат

45. Видатки бюджету на науку та джерела їх фінансування

46. Форми і види соціального захисту населення

47. Склад видатків бюджету на соціальний захист населення

48. Державні фонди соціального страхування 

49. Форми і види фінансового забезпечення соціальної сфери

50. Основи кошторисного фінансування соціальної сфери

51. Облік та звітність виконання кошторисів бюджетних установ

52. Склад ,структура і динаміка видатків на освіту

53. Роль бюджетів у розвитку охорони здоровя

54. Склад видатків на оборону порядок їх планування і фінансування

55. Видатки бюджету на державне управління їх склад і характеристика

56. Бюджетне фінансування культури і спорту

57. Державний кредит як специфічна форма фінансових відносин

58. Державні позики як основна форма держ кредиту, їх класифікаціія

59. Державний борг, його структура та обслуговування

60. Управління державним боргом