3. Організація роботи прокурора і і здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів про бюджет

У повсякденних умовах законність у бюджетній сфері набуває особливого значення. її належне функціонування дозволяє забезпечити фінансування діяльності державного механізму, соціальної сфери, своєчасну виплату заробітної плати, пенсій, стипендій та інших платежів. Разом з тим, порушення бюджетного законодавства суттєво підривають бюджетну дисципліну, економіку держави, викликають соціальну напругу серед усіх верств населення.

Ст, 116 БК України дає визначення поняття бюджетного правопорушення: «Це недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету». Виходячи з цього, метою прокурорського нагляду є нагляд за дотриманням порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету, своєчасного виявлення фактів порушення вимог бюджетного законодавства при формуванні і виконанні Державного та місцевих бюджетів, незаконного та нецільового використання бюджетних коштів, відшкодування заподіяних публічним інтересам збитків.

При цьому необхідно мати на увазі, що на всіх етапах прокурорської діяльності незалежно від питання, яке перевіряється, прокурором переслідується лише одна мета: найбільш повно виявити порушення бюджетного законодавства і обставини, які їм сприяли, винних осіб та причини їх неправомірної поведінки. Його зусилля повинні бути направлені також на припинення протиправних дій, своєчасне застосування заходів по відшкодуванню нанесених збитків і притягненню винних осіб до встановленої законодавством відповідальності, попередження цих порушень.

Однією з особливостей нагляду за додержанням і застосуванням законів в бюджетній сфері переважно є профілактичний вплив, прагнення не допустити перетворення правопорушень у більш суспільно-небезпечні форми. Цей нагляд відноситься до заходів ранньої профілактики порушень у сфері надходження та використання бюджетних коштів, що безперечно має велике значення у сучасний період інтенсивного росту злочинності, особливо у бюджетній сфері.

Важливою передумовою досягнення високого рівня ефективності нагляду за додержанням законодавства у бюджетній сфері є належна його організація, повнота поінформованості прокурора про систему нормативно-правових актів, що регулюють ці питання. Тому перед початком перевірки необхідно вивчити законодавчі та нормативні акти, що регулюють відносини, які підлягають перевірці.

Кожна наглядова перевірка при правильній організації роботи прокуратури по забезпеченню нагляду за додержанням і застосуванням законів у бюджетній сфері, повинна розпочинатися з встановлення ролі контролюючих органів при здійсненні ними своїх функцій і повноважень та закінчуватися правовою оцінкою їх діяльності, заходами реагування по усуненню виявлених порушень, стягненню збитків, нанесених інтересам держави, встановленню порушених прав громадян.

Відповідно до вимог ст. 106, п. 1 ст. 116 та п. 1 ст. 119 Конституції України вищим органом у системі центральних органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який забезпечує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України та інших завдань, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади у бюджетній сфері.

Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у бюджетній сфері діяльності. Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, який вносить пропозиції Кабінету Міністрів України щодо формування державної бюджетної політики та забезпечує її реалізацію, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з бюджетних питань, віднесених до його відання. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом створюється для виконання визначених Конституцією та законодавством України особливих завдань і повноважень, у тому числі у бюджетній сфері. Наприклад, спеціально створений Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва України (Держпідприємництво) відповідно до вимог п. 21 ст. 4 Положення про його діяльність використовує бюджетні кошти для реалізації затверджених програм розвитку ніднрш мшщша; Державний департамент фінансового моніторингу тощо.

Для забезпечення реалізації державної бюджетної політики у складі окремих центральних органів виконавчої влади, крім визначених вище органів, можуть бути утворені відповідні департаменти (служби).

Кабінетом Міністрів України можуп. v■ ворюватися урядові органи державного управління (департамент, спужбн, інспекції), які діють у складі відповідного центрального органу виконавчої вл.тди. Ці органи здійснюють управління окремими підгалузями аоо сферами діяльності, контролі.но- наглядові функції, у тому числі за додержанням бюджетного законодавства, а також регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних і юридичних осіб.

Вищезазначеними органами державної влади видаються нормативно- правові акти з питань реалізації бюджетних програм та контролю за їх виконанням. Прямими обов'язками численних контролюючих органів є не тільки виявлення та реальне усунення порушень бюджетного законодавства, а перш за все, попередження порушень вимог законів, застосування до порушників відповідних санкцій, від чого і залежить їх фактичний вплив на стан законності у відповідних галузях та сферах діяльності держави.

З метою забезпечення законності у бюджетній сфері, що, у свою чергу, сприяє досягненню ефективного використання економічного потенціалу і його збереження в регіоні або області та в цілому у країні, соціальний захист громадян, прокурору необхідно свої зусилля та організаційні заходи спрямовувати на забезпечення нагляду, зокрема:

• на проведення якісних та результативних перевірок, швидкого і повного виявлення порушень законів про бюджет шляхом оптимального використання всього комплексу організаційних заходів прокурорського нагляду, наслідком якого повинно бути встановлення у регіоні законності при надходженні та використанні бюджетних коштів;

• на виділення окремих приоритетних напрямів у рамках однієї сфери нагляду, раціонального використання зусиль оперативних працівників і заходів прокурорського нагляду. Це дає можливість не минати актуальні питання нагляду за законністю в бюджетній сфері, належно розподілити зусилля працівників, які здійснюють нагляд, і впровадити ефективні методи нагляду, вести спеціалізацію;

• на цілеспрямоване і комплексне планування роботи, забезпечення єдності дій всіх контролюючих і правоохоронних органів шляхом координації їх дій, єдності та взаємодії у правовиховній діяльності.

Організація діяльності по здійсненню нагляду за додержанням і застосуванням бюджетного законодавства є однією з первинних стадій роботи прокурора, які у сукупності складають методик)' нагляду.

Ця первинна стадія складається з двох етапів: перший етап - це аналіз стану законності при формуванні, розподілі та використанні бюджетних коштів на території району, міста, області, держави; другий етап - це планування роботи по нагляду за додержанням і застосуванням законів з питань бюджету.

Завдання першого етапу - це аналіз стану законності при формуванні, розподілі та використанні бюджетів на території району, міста, області, держави.

Значення цього етапу полягає у тому, що він є основою у наступних організаційних заходах по здійсненню нагляду. Тільки за наявності чіткого, Ґрунтовного аналізу прокурор може правильно планувати свою роботу, вірно встановити об'єкти, на яких необхідно провести наглядові заходи, а також своєчасно застосувати заходи щодо попередження порушень вказаних законів, а також по їх усуненню.

До початку його виконання прокурору необхідно організувати належне інформаційне забезпечення нагляду за додержанням бюджетного законодавства. Для цього прокурору потрібно послідовно провести такі заходи:

• встановити характер та зміст інформації, яка потрібна для здійснення наглядових функцій за додержанням бюджетного законодавства;

• визначити джерела інформації про стан законності у бюджетній сфері, необхідних для організації цього нагляду.

З метою здійснення ефективного нагляду на цьому напрямку діяльності прокурору необхідно:

1. мати повний перелік об'єктів та суб'єктів господарювання та вичерпні дані про стан законності їх діяльності у сфері економіки, пов'язаної з використанням бюджетних коштів;

2. володіти даними як про позитивний досвід діяльності прокуратур з питань здійснення нагляду в бюджетній сфері, так і розробленими науковцями рекомендаціями по вдосконаленню стилю та методів роботи прокуратури за цим напрямком;

3. вміти аналізувати отриману інформацію про стан законності за окремими напрямками наглядової діяльності з вказаних питань.

На практиці нерідко прокурори витребовують і отримують численну інформацію про діяльність як органів влади, так і суб'єктів господарювання з питань використання бюджетних коштів. Але в цій інформації немає всіх потрібних даних, зокрема, тих, що стосуються порушень законів у сфері бюджету. У них в більшості є лише узагальнююча статистика про використання бюджетних коштів, а це не дає змоги їх дослідити з метою здобуття необхідних даних про виконання законів, які регулюють питання формування, розподілу і використання коштів бюджету, і, як наслідок, втрачається сенс її витребування. У зв'язку з цим не зайве зазначити, що в цілях проведення якісного та результативного аналізу про стан законності у бюджетній сфері прокурор може і повинен витребувати, у першу чергу, тільки ті дані, в яких міститься інформація про порушення законів з цих питань.

Для виконання цієї мети потрібна така інформація:

1. про стан законності на вказаному напрямку господарської діяльності и регіоні, для чого потрібно систематично отримувати від усіх органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, їх управлінських установ та підрозділів, державного, позавідомчого контролю та інших, про їх роботу в регіоні (місті, районі) з контролю за виконанням бюджетних законів;

2. про стан законності в діяльності самих орі.іши виконавчої влади та місцевого самоврядування з пнглін. поповнення, формування, розподілу та використання коштів бюджету;

3. про достовірність наданих ті/ти і а інших оперативних даних користувачами бюджетних коштів до сі аніс пічних і податкових органів, казначейства, управління фінансів дерлашіпх адміністрацій про виконаная бюджету, в тому числі про надходження податків, інших обов'язкових платежів

та відрахувань, використання бюджетних коштів.

Органи місцевої виконавчої влади, самоврядування та їх підрозділи мають згідно з вимогами чинного законодавства дані про формування, затвердження та використання коштів бюджетів. Ця інформація відповідно до затвердженої звітності є в узагальнюючому вигляді, що суттєво полегшує роботу прокурора в отриманні інформації й її аналізу в подальшому. Однак, як показує практика прокурорського нагляду, порушення бюджетного законодавства допускаються, перш за все, самими органами влади.

Понад те абсолютна більшість таких порушень вчиняється на підприємствах, господарських організаціях та в установах внаслідок відсутності належного контролю з їх боку. Між тим, з ряду причин дані з виконання бюджетного законодавства, які надаються цими органами, не завжди є достовірними, перш за все у зв'язку з незацікавленістю керівників господарських структур, посадових осіб місцевих органів влади надати необхідні відомості з вказаних питань, оскільки це пов'язане з їх відповідальністю за допущені з їх вини порушення.

Тому найбільше значення для аналізу стану законності, поряд з інформацією від органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, має інформація, по-перше, органів державного контролю, а по-друге, державних органів управління.

Вказані органи порівняно з іншими джерелами мають належну інформацію про стан додержання законодавства з питань бюджету, тому що до них надходить інформація як про виконання бюджетного законодавства, так і про його порушення.

Наприклад, до складу Міністерства аграрної політики входять Державний департамент рибного господарства, Державний департамент продовольства, Державна служба з карантину рослин, Українська державна насіннєва інспекція, Державний департамент ветеринарної медицини, Державні органи управління племінної справи у тваринництві та Державна служба з охорони прав на сорти рослин. Вони направляють запити про необхідність виділення коштів з бюджету на різні цілі та програми, а також у своїй діяльності повинні забезпечувати контроль за використанням виділених бюджетних коштів суб'єктами господарювання у відповідних напрямах діяльності або в зазначених галузях.

Повнота інформації забезпечується існуючими системами самих органів контролю та управління на місцях, наявністю в їх складі підготовлених кваліфікованих фахівців з контролю за виконанням бюджетного законодавства та виявленню його порушень.

Незважаючи на те, що інформація державних органів контролю переважно всебічна, достовірна та об'єктивна, оскільки не потерпає (у всякому випадку, не в такий мірі) від корисних та інших негативних мотивів посадових осіб), однак, і вона не дає повної картини стану законності, оскільки контролюючі органи не в змозі охопити перевірками всі підконтрольні об'єкти упродовж періоду, який підпадає або піддається аналізу.

Разом з тим, при отриманні від органів управління необхідної інформації прокурору потрібно враховувати характер і зміст господарських процесів і операцій, за якими останні здійснюють керівництво і контроль, на проведення яких використовуються бюджетні кошти, найбільш розповсюджені, специфічні для даних галузей або господарств, підприємств і організацій правопорушення.

Між тим інформація органів управління має окремі недоліки. Це, по- перше, її неповнота (аналіз практики діяльності державного і відомчого контролю свідчить про порівняно низьку його ефективність), по-друге, незацікавленість окремих керівників повідомляти до прокуратури про порушення, які допускаються у системі підпорядкованих або підвідомчих їм підприємств та організацій. Тому прокурор не може покладатися тільки на дані контролюючих органів.

Джерелом наглядової інформації є також статистичні звіти прокурора, матеріали перевірок, у тому числі за конкретними скаргами, аналізи, узагальнення, інформаційні листи, огляди вищестоящих прокуратур, усні повідомлення. Важливим засобом отримання інформації є участь прокурора у роботі сесій, засідань виконкомів рад, їх постійних комісій, державних адміністрацій, які розглядають питання формування, розподілу бюджетних коштів, затвердження бюджету, а також з особистого прийому громадян.

Крім того, інформацією про виконання законів та інших нормативно- правових актів про бюджети всіх рівнів, а також тих, що регулюють господарські відносини при використанні бюджетних коштів, можуть бути узагальнення кримінальних, господарських та цивільних справ, скарг та звернень громадян, публікації в засобах масової інформації тощо.

Встановивши характер та джерела інформації, необхідної для аналізу стану законності в бюджетній сфері, прокурор вирішує питання про спосіб її отримання. На практиці спосіб отримання інформації від вказаних вище джерел полягає в особистій домовленості прокурора з керівниками вищевказаних органів про систематичне направлення в прокуратуру необхідних відомостей. Оформлюються ці відомості у вигляді довідок.

Такий спосіб отримання інформації має очевидні недоліки. Вони полягають перш за все в неврегульованості надання такої інформації зі всіма відомствами, нормативними та відомчими актами, в нерегулярності її отримання. Це веде до того, що постійний аналіз стану законності не здійснюється, а отримана інформація час від часу використовується лише як підстава для проведення разових перевірок виконання бюджетного законодавства.

З метою удосконалення аналізу стану законності на цьому напрямі нагляду, прокурору доцільно розробити вказівку щодо падання необхідної для прокуратури інформації, яка б забезпечувана своєчасний її збір, аналіз та систематизацію.

Від місцевих органів (LU(it)u ти самоврядування, керівників місцевих державних адміністрацій, Осржапного кч пшчсиства, податкових органів, всіх органів державного, позавідомчого контроню, статистики, від розпорядників бюджетних коштів (з окремих питань) прокурор отримує інформацію 1) про надходження податків і зборів (обов'язкові платежі) та інших надходжень до бюджетів, розмір заборгованості до бюджету, кількість боржників - суб'єктів господарювання. Дані від податкових органів та інших органів виконавчої влади про вжиті заходи реагування щодо примусового стягнення боргу, в тому числі, про кількість позовів, спрямованих до суду на ту чи іншу суму, про кількість виконаних рішень та про те, яка сума боргу фактично надійшла до бюджету. Також необхідно отримати дані про кількість поданих заяв про звернення стягнень боргів за рахунок майна боржників (нерухомість, товар, продукцію, надання послуг, транспортні засоби та механізми тощо), дані про те, як ці рішення виконані, зокрема, яка сума боргу отримана за наслідками реалізації вказаного майна;

2. про виконану в регіоні (області, місті, районі) ними роботу з контролю за виконанням бюджетного законодавства на підпорядкованих та підконтрольних об'єктах, з одночасною перевіркою законності прийнятих ними заходів щодо усунення виявлених під час перевірок порушень;

3. про вичерпний перелік об'єктів та суб'єктів господарювання, які використовують бюджетні кошти; дані про стан законності їх діяльності при використанні коштів бюджету або державного та комунального майна;

4. про формування бюджету, зокрема за рахунок яких надходжень планувалося його сформувати (податків і платежів, відрахувань, фондів, у т.ч. спеціальних, фінансової допомоги, інвестицій, реалізації майна, плати за оренду та інших джерел), які надходження фактично поступали до бюджету. Для встановлення обгрунтованості формування бюджету ці дані доцільно отримувати за останні 5 років;

5. про затверджену дохідну та видаткову частини бюджетів усіх рівнів у розрізі розпису бюджетних призначень та затверджених кошторисів. Рішення з цих питань приймаються у відповідності до пп. 23-29, 35 ч. 1 ст. 26, п. 2 ч. 2 ст. 26, статей 61-64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. З ч. 1 ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 р. № 586-XIV та статей 19 і 77 БК України;

6. про виконання державного бюджету та бюджетів нижчих рівнів згідно з прийнятими рішеннями та затвердженими кошторисами, у тому числі за строками їх виконання.

Оперативна, місячна, квартальна та річна звітність про виконання держаного та місцевих бюджетів передбачена статей 58-61, 80 БК України і є у територіальних органів Держказначейства та виконавчих органах відповідних рад та місцевих держаних адміністраціях. Розпорядники бюджетних коштів складають і подають детальні звіти про виконання бюджетів, що містять бухгалтерські баланси, дані про виконання кошторисів, результати діяльності та іншу інформацію, як це вимагає ст. 80 БК України;

2. про внесені зміни у бюджет та кошториси, які повинні здійснюватися відповідно до ч. 7 ст. 78 БК України. Необхідно вимагати матеріали або дані, що підтверджують причини внесення цих змін, у тому числі висновки місцевих фінансових органів про перевиконання чи недовиконання дохідної та (або) видаткової частини загального та спеціального фонду відповідного бюджету та економічні обґрунтування з цього приводу. При цьому з'ясувати, чи були ці зміни затверджені у встановленому порядку.

Наведемо приклад. Головою районної ради О-ського району N-кої області було видано розпорядження про виділення за рахунок передбачених бюджетом асигнувань на утримання Центральної районної лікарні додаткових коштів ряду сільських рад без повернення, чим було порушені ст. 65 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статей 74 та 78 БК України. 8) про витрати на реалізацію затверджених в установленому порядку річних та довгострокових програм (наприклад, щодо боротьби з наркоманією, туберкульозом, епідеміями, економічного розвитку сіл, проведення ремонтно- будівсльних робіт у комунальній сфері, дорожньому господарстві та інші), які фінансувалися та фінансуються за рахунок бюджетних коштів (республіканського, обласного, місцевих бюджетів).

<>) про списания коштів бюджету. При цьому вимагати інформацію про те, за рішеннями яких державних органів воно проведено. Відповідно до вимог ст. 25 1.1< України <)е(спірнс списання коштів бюджету з рахунків здійснюється за рішенням державною органу, який мав право застосування даного виду бюджетної відповідальності. Списання не допускається за рахунок погашення відповідних зобов'язань бюджетних установ, з вини яких вони виникли.

10. про підприємства, організації і установи, які фінансуються за рахунок коштів бюджетів, а також про окрему їх діяльність, яка здійснюється за рахунок коштів бюджету (наприклад, виробницт во необхідних дитячих товарів, надання окремих послуг, виконання ремонтно-будівельних робіт та інше), в якому обсязі, скільки коштів фактично перераховано на їх рахунки, чи використані ці кошти згідно затвердженого кошторису або плану використання бюджетних коштів та за цільовим призначенням;

11. про фінансування з державного бюджету діяльності суб'єктів господарювання при наявності у останніх боргів перед бюджетом, про надання кредитів або фінансової допомоги з бюджету комерційним структурам та громадянам, які робили висновок про необхідність надання коштів на такі цілі та відповідність прийнятих з цього питання рішень чинному законодавству, коли повернуті ці кредити, чи сплачені відсотки за їх користування.

При цьому повинні бути виконані вимоги статей 75-77 БК України щодо порядку складання проектів вказаних бюджетів, прийняття проектів рішень про місцевий бюджет та матеріалів, що додаються до них, а також процедури затвердження вказаних бюджетів.

Бюджетні запити, що подаються розпорядниками та головними розпорядниками бюджетних коштів, повинні містити всю достовірну інформацію, необхідну для аналізу показників проекту місцевого бюджету, відповідати меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів. До проектів рішені, про місцевий бюджет повинні бути додані необхідні матеріали (пояснювальні записки, фінансово-економічні розрахунки, пропозиції та показники), на підставі яких в подальшому приймаються остаточні рішення про затвердження бюджету, як цього вимагають вказані вище статті Кодексу.

10. про здійснення бюджетного кредитування, а саме: кому та на яку суму в регіоні надавалися кошти, дані про їх використання, а також про те, хто мав право на отримання і безпосередньо отримав субвенції, які мають виключно цільове призначення і надавалися в порядку бюджетного запозичення;

11. щодо рішень про затвердження відповідно до вимог ст. 22 БК України головними, іншими вищестоящими розпорядниками бюджетних коштів; кошторисів розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (керівниками виконавчих органів обласних, районних, міських та сільських рад депутатів, місцевих державних адміністрацій, головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій). Перевірити законність цих рішень і затверджених ними планів використання бюджетних коштів одержувачами і законність визнання їх одержувачами;

12. про кількість відмов у проведенні платежів з бюджету (за якими договорами, яким підприємствам, організаціям, на яку суму та з яких причин).

З органів КРУ, УПБСЕЗ, СБУ, інших правоохоронних органів прокурору необхідно витребувати'.

- дані про проведені ними перевірки бюджетного законодавства, при цьому звернути увагу на їх своєчасність, обгрунтованість, повноту та якість, реалізацію матеріалів за наслідками цих перевірок.

Для забезпечення інформаційної бази прокурору за доцільне отримувати щомісячно із районних відділів Державної контрольно-ревізійної служби узагальнені результати звітів про проведені перевірки, що подаються у вищестоящі установи.

Інформацію про стан законності у бюджетній сфері можна отримати з повідомлень у засобах масової інформації, із заяв і скарг громадян, громадських організацій та з інших джерел. Це дані із звітів про виконання бюджету (скільки коштів виділено з бюджету, скільки витрачено, яка дебіторська та кредиторська заборгованість є у об'єкта фінансування з бюджету, причини її утворення).

Даними про стан законності в бюджетній сфері володіють також суди, тому прокурору слід отримати від них інформацію про примусове стягнення шкоди та боргів згідно судових рішень, а також про відмову у задоволенні у повному обсязі або часткове задоволення позовів щодо стягнення збитків до бюджету, а від органів виконавчої служби про виконання рішень з бюджетних питань.

Аналіз стану законності в бюджетній сфері включає в себе ряд послідовних складових:

перша - оцінка отриманих даних за окремими критеріями;

друга - систематизація отриманої інформації за видми порушень

бюджетного законодавства;

третя - систематизація інформації про стан виконання законів, які регулюють питання поповнення бюджету та його використання.

Оцінка отриманих даних за окремими критеріями. Перш за все, вона проводиться з точки зору тяжкості та суспільної небезпечності правопорушень, про які йдеться в інформації, шкоди, нанесеної державним, місцевим інтересам та громадянам. Така оцінка необхідна для прийняття невідкладних заходів

щодо усунення правопорушень та з метою запобігти протиправним діям.

Систематизація отриманої інформації за видами порушень бюджетного законодавства. Вона здійснюється з метою вибору прокурором напряму наглядової діяльності за додержанням окремих правових норм: порушення при формуванні бюджету, як наприклад, надання пільг або розстрочки і звільнення від обов'язкових платежів; при розподілі бюджету; при використанні бюджетних коштів, у тому числі, нецільове, нераціональне їх використання, розкрадання тощо.

Систематизація інформації про стан виконання законів, які регулюють питання поповнення бюджету та його використання. Це підбір інформації стосовно виконання бюджетного законодавства в окремих галузях господарювання та конкретними підприємствами, організаціями і установами всіх форм власності.

Другий етап організації роботи по здійсненню нагляду за додержанням бюджетного законодавства - її планування починається за наслідками систематизації та аналізу стану законності, узагальнення матеріалів перевірок спеціалістів, правоохоронних органів та прокуратури з цих питань, вивчення правозастосовної практики та її результативності, потреб укріплення законності у регіоні та на піднаглядових об'єктах, а також іншої інформації та повідомлень про правопорушення в цій сфері правовідносин.

Для успішного вирішення завдань, які стоять перед прокуратурою, з урахуванням аналізу стану законності, даних про вчинення більш небезпечних правопорушень у бюджетній сфері або про розповсюдженість порушень окремих норм бюджетного законодавства, прокурору потрібно перш за все визначитися, на яких питаннях з нагляду за додержанням бюджетного законодавства необхідно зосередити свою увагу. При цьому необхідно вирішити питання:

1. За додержанням якого законодавчого акту або правових норм, які регулюють питання бюджету, в тому числі щодо його поповнення, формування і використання, необхідно організувати наглядову діяльність та провести наглядову перевірку;

2. За яким з контролюючих органів необхідно здійснити нагляд за додержанням ним бюджетного законодавства в регіоні щодо виконання функцій з контролю та провести перевірку його діяльності з вказаних питань;

3. За додержанням якого з органів влади або його підрозділів та підпорядкованих йому організацій і установ необхідно здійснювати нагляд з питань виконання ними бюджетного законодавства та забезпечення ними контролю за його виконанням у закріпленому регіоні (область, район, селище), а також у відповідних галузях господарювання;

4. На яких суб'єктах господарювання (підприємство, організація, установа незалежно від форми власності) в регіоні (область, місто, район тощо) та якої із галузей, пов'язаних з поповненням і використанням бюджетних коштів, необхідно провести наглядову перевірку.

Прокурорам слід знати, що розділом 5 БК України регламентовані повноваження органів, які зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням бюджетного законодавства, до яких відносяться безпосередньо органи податкової служби згідно зі статтями 6, 10 ЗУ «Про податкову службу України», органи контрольно-ревізійної служби та державного казначейства, фінансові управління місцевих органів влади, Рахункової палати України (використання бюджетних коштів у частині фінансування повноважень місцевих державних адміністрацій та делегованих місцевому самоврядуванню повноважень органів виконавчої влади з доходів і видатків).