50. Розвиток культури у роки Другої світової війни.

Чорною хмарою прокотилося фашистське лихоліття через Україну. Колонізатори масово знищували цивільне населення, примусово вивозили на каторжні роботи сотні тисяч людей.  Почалися масові розстріли інтелігенції. Так, у Києві були розстріляні поетеса Олена Теліга, поет І. Ірлявський, редактор газети "Українська дійсність" І. Рогач та ін. Величезних масштабів набуло пограбування окупантами мистецьких та історичних цінностей українського народу, відчутних втрат зазнали історичні та краєзнавчі музеї, бібліотеки, картинні галереї. 

Наука. З початком війни відбулось об'єднання кількох інститутів Академії наук України, які були евакуйовані на Схід. Переважна їх більшість, а також Президія АН України працювали в Уфі. На базі промислових підприємств продовжували працювати Інститут електрозварювання у Нижньому Тагілі, Інститут енергетики — у Копейську (Челябінська обл.), Інститут чорної металургії — у Свердловську, фізико-технічний інститут — в Алма-Аті. Усі вони мали тісні виробничі зв'язки щонайменше з 300 промисловими підприємствами Російської Федерації, Казахстану. Інститут електрозварювання АН УРСР, очолюваний відомим вченим Є. Патоном, досяг вагомих результатів у зварюванні корпусів танків Т-34, упроваджував цю технологію безпосередньо на 10 танкових заводах і 6 заводах, що виготовляли авіабомби.

Освіта. У роки війни понад ЗО українських вузів працювали в евакуації. У лютому 1942 р. поновив роботу у Кзил-Орді (Казахстан) університет, що утворився з об'єднаних в один Київського та Харківського університетів, Одеський перебував у Байрам-Алі (Туркменія), Харківський хіміко-технологічний — у Чугчику (Узбекистан), Київський індустріальний — у Ташкенті, Миколаївський суднобудівний — у Пржевальську. Окремі вузи влились як факультети до місцевих навчальних закладів. Великим був внесок літераторів у мобілізацію людей на боротьбу з фашизмом. Близько 80 письменників, майже третина членів Спілки письменників України, пішли в діючу армію. Серед них М. Бажан, С. Голованівський, І. Гончаренко, Л. Дмитерко, А. Малишко.

Преса. Радіо. Важливу роль у мобілізації народу на боротьбу з фашистськими загарбниками відігравали засоби масової інформації, що вже наприкінці 1941 р. були евакуйовані у східні райони Росії. Українські видавництва об'єдналися в одне — Українське державне видавництво, яке працювало спочатку в Саратові, а пізніше в Москві. Воно випускало українську політичну і художню літературу, листівки, газети і журнали для бійців. Ним видано понад 850 назв книг, брошур, журналів, плакатів тиражем понад 15 млн примірників.

Театр та кіно. Десятки українських театральних колективів, ансамблів, артистичних бригад несли своє мистецтво фронтовикам, надихаючи їх на боротьбу за свободу і незалежність Батьківщини. Київський театр опери та балету ім. Т. Шевченка послав на фронт 22 бригади, які дали 920 концертів, Запорізький ім. М. Заньковецької — три бригади, які показали 214 вистав і концертів, Київський драмтеатр ім. І. Франка здійснив на фронті 206 вистав і концертів.Усього театри України послали на фронт 108 концертних бригад, які несли воїнам українську пісню, танці, музику, їхні виступи бачили і слухали сотні тисяч бійців

Музика. Провідними є жанри масової пісні, військового маршу. Тематика пісень: патріотизм людей, бойові подвиги воїнів. Визначні твори: симфонія «Україно моя», написана в 1943 році А.Я. Штогаренком, опера «Наймичка» та вокально-симфонічна поема «Чернець» на тексти Т.Г. Шевченка, кантата «Гнів слов’ян» М.І. Веріківського, присвячена братерському єднанню слов’янських народів у їх боротьбі, кантата «Клятва» на слова М.П. Бажана, та четверта сюїта для симфонічного аркестру Ю.С. Мейтуса, присвячена 25-й річниці Жовтневої революції. «Шевченківська сюїта» для фортепіано й «Українськй квінтет» написані Б.М. Лятошинським у 1942 році. П.О.Козицький - опера «За Батьківщину». У 1943-1945 рр. – твори композиторів на тему переможного завершення війни і переходу людей до мирної творчої праці: друга симфонія К.Ф. Данькевича, симфонії К. Домінчена, О. Зноско-Боровського, Д. Клебанова, А. Коломійця, Ю. Мейтуса, В. Рибальченка.

Образотворче мистецтво. Найвідоміші твори: К.Д. Трохимено, М.Г. Дерегус (серія офортів і малюнків «Тагільський завод»), твори М.П.Глущенка, присвячені обороні Москви, та картини «По слідах ворога», «Здобуття Клина», «Смерть генерала Доватора».

Серед інших видів образотворчого мистецтва провідне місце посів плакат: В.І. Касіян створив твір «На бій, слов’яни!» та «Гнів Шевченка-зброя перемоги» /1942/, О.М. Довгаль – серія плакатів на тексти Великого Кобзаря «Вражою злою кров’ю волю окропіте!»/ 1942 р/

Відомі патріотичних плакати авторів: І.М. Кружков, В.Г. Литвиненко, І.М. Літинський, Р.Ф. Мельничук, С.А. Уманський та ін.

Відомі художники: М.Г. Дерегус («Шляхами війни»), М.П.Глущенко {портрети Ковпака, Федорова, Наумова (керівники партиз. руху)}, О.О. Шовкуненко(портрети Тичини, Рильського, Литвиненко-Вольгемут), К.Д. Трохименко («Засідання Президії Української Академії наук в Уфі»), О.С. Пащенко (гравюра «Київ 1944 року») та ін.

Театральне мистецтво. Театр – могутня ідеологічна зброя. Особлива увага приділялась виступам у військових частинах, госпіталях, на призовних пунктах, вокзалах, агітпунктах, заводах, фабриках, колгоспах. Усього театри України, що працювали в евакуації, створили і послали на фронт 106 фронтових концертних бригад. Значну роботу провадили артисти в тилових гарнізонах та госпіталях.

Відомі театри: Київський театр опери і балету ім. Т.Г. Шевченка , Сумський драматичний театр ім. М.С. Щепкіна, Дніпропетровський драматичний театр ім. О.М. Горького, Запорізький музично-драматичний театр ім. М.О. Щорса, Полтавський драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка, заслужена капела «Трембіта», Державний симфонічний оркестр УРСР та інші мистецькі колективи. Всьгого за час евакуації театри Української РСР поставили 176 п’єс, які подивилися 15 млн. чоловік.

Центральне місце посіли п’єси: «Нашестя» Л.М. Леонова, «Фронт» О.Є. Корнійчука, «Російські люди» К.М. Симонова.

Кіномистецтво. Одним з перших кінофільмів, поставлених у 1942р. працівниками Київської кіностудії були «Олександр Пархоменко» /сценарій В.В. Іванова, режисер Л.Д. Луков/ і «Як гартувалася сталь» М.С. Донського. Кінофільм «Райдуга» /1943р/ режисера М.С. Донського - був відзначений радянською громадськістю як один з кращих творів кіномистецтва періоду Вітчизняної війни. Широкого розвитку набуло хронікально-документальне кіно. Відомі короткометражні та повнометражні воєнні фільми: «День війни», «Народні месники», «Чорноморці», «Битва за Кавказ» та ін. В листопаді 1943 р. О.П. Довженко у співдружності з Я. Авдєєнком і Ю.І. Солнцевою випустив відому кінохроніку - фільм «Битва за нашу Радянську Україну». За час роботи в Ташкенті студія «Київтехфільм» випустила близько 60 фільмів на оборонну тематику. Відомі фільми - «Зигмунд Колосовський» та «У далекому плаванні», «Нескорені».