12. Культурні пам’ятки Київської Русі, що дійшли до нашого часу і їх значення для українського народу.

Пам'яткою архітектури Переяславської землі кінця XI ст., що частково збереглася до нашого часу, є Михайлівська «божниця» в Острі, збудована 1098 р. Це була замкова каплиця Володимира Мономаха.

За Ярослава Мудрого територія міста значно збільшилася, її обнесли величезним земляним валом заввишки 11 м, поверх якого знаходилися міцні дубові стіни. Цю велетенську споруду довжиною 3,5 км, що оточувала територію площею близько 80 га, літопис називає «город великий». З південного боку вал прорізав головний в'їзд до Києва — Золоті ворота, що в руїнах збереглися до нашого часу.

Найбільш видатною архітектурною спорудою Київської Русі першої половини XI ст. є Софійський собор у Києві, «руська митрополія», зведений 1037 р. в центрі верхнього міста. Собор порівняно добре зберігся до нашого часу, щоправда, у зміненому зовні вигляді (був добудований у XVIII ст.). Софійський собор всередині прикрашали мармурові та шиферні архітектурні деталі, мозаїчні підлоги. У деяких місцях до нашого часу збереглися мармурові пороги та різьблені шиферні плити парапетів на хорах.

У першій половині XI ст. велике будівництво розгорнулось і в інших містах Київської Русі. За наказом Мстислава Володимировича у Чернігові в 30-х роках був побудований Спаський собор, що порівняно добре зберігся до нашого часу. За конструктивним типом це великий тринефний восьмистовпний храм з п'ятьма главами.

Ізяслав Ярославич побудував собор Дмитріївського монастиря у Києві, а Всеволод Ярославич у 1070—1088 pp. спорудив поблизу своєї літньої резиденції — «Красного двору» — у Видубицькому монастирі церкву Михаїла, яка частково збереглася до нашого часу. Пам'яткою архітектури Переяславської землі кінця XI ст., що частково збереглася до нашого часу, є Михайлівська «божниця» в Острі, збудована 1098 р. Це була замкова каплиця Володимира Мономаха.

Храм Кирилівської церкви зберігся до нашого часу у перебудованому зовні барочному стилі XVIII ст. Багатьма будівлями у XII ст. збагатився Чернігів. До пам'яток місцевої архітектурної школи, що дійшли до нашого часу, належать Борисоглібський собор та Успенський собор Єлецького монастиря, Іллінська церква.

На березі Дністра до нашого часу частково збереглася церква Пантелеймона (близько 1200 p.).

13. Архітектура Київської Русі та Галицько-Волинської держави XI-XIV ст. Особливості архітектури Галицько-Волинського князівства

За часів Ярославичів і Володимира Мономаха в Київській Русі продовжується розвиток архітектури. Як і раніше, архітектурний вигляд міст і сіл визначався, насамперед, дерев’яними будівлями, які були багато декоровані. Із дерева будувалися укріплення міст і зводилися храми. Літопис говорить про існування 600 дерев’яних храмів Києва на початку ХІІ ст. Проте головні храми будуються із цегли та каменю. Першою кам'яною церквою на Русі була Десятинна церква, побудована у Києві в 989-996 рр. рр. як хрестовокупольний храм з трьома нефами, оточений галереями, прикрашений мозаїкою, фресками, коштовними чашами, іконами. Князь Володимир дарував на її утримання десятину своїх прибутків, тому й назвали її Десятинною.

Риси самобутнього давньоруського мистецтва яскраво проявилися у Софіївському соборі у Києві - найвидатнішій архітектурній споруді Київської Русі, що збереглася до нашого часу. За величчю художнього образу, досконалістю архітектурних форм, внутрішнім оздобленням «руська митрополія», закладена у 1037 р. Ярославом Мудрим, належить до видатних мистецьких пам'яток стародавності, їй розмірами собор перевищував візантійські храми, його мозаїка мала 177 відтінків, що створювало багатий колоритний ансамбль.

Із другої половини ХІ ст. спостерігається справжнє піднесення монументального будівництва. Так, у другій половині ХІ — на початку ХІІ ст. у Києві були споруджені собори Дмитрівського, Михайлівського Золотоверхого, Видубецького, Печерського та Кловського монастирів. Упроваджується новий тип монастирського храму: шестистовпна будівля з одним куполом.

Новий тип храму започаткував Успенський храм Печерського монастиря (1078 р.). Згодом за його зразком Володимир Мономах збудував храм у Ростові. У 1108 р. за типом Успенського був зведений Михайлівський Золотоверхий собор у Києві. Починаючи з 30-х рр. ХІІ ст. архітектура Русі набуває нових рис. Це було пов’язано з посиленням політичної ролі удільних князівств та розбудовою їхніх столиць. Значно збільшується кількість споруд, але зменшуються їхні розміри. Також спрощуються й архітектурні форми. Шестистовпні будівлі поволі витісняються чотиристовпними. Змінюється техніка кладки стін. Формуються київська, чернігівська, переяславська архітектурні школи, але їх об’єднує єдиний стильовий напрямок. Характерними пам’ятками цього періоду є храм Федорівського монастиря (1131 р.), церква Богородиці Пирогощі (1132 р.), Кирилівська (1146 р.) і Василівська (1183 р.) церкви в Києві, Юр’ївська (1144 р.) в Каневі, Борисоглібський (1128 р.) і Успенський (40-ві рр. ХІІ ст.) храми в Чернігові.

Близькою до київської була архітектура давньої Волині, де муроване будівництво розпочалося у середині XII ст. за князя Ізяслава Мстиславича. Це - шестистовпний храм в урочищі Федорівщина (подібний до церкви Пирогощі) та Успенський собор (1160 р.), зберігся у перебудованому вигляді. На жаль, архітектурних пам'яток періоду Галицько-Волинського князівства збереглося дуже мало. Відомо про рештки півтора десятка монументальних споруд XII - першої половини XIII ст. До князівського періоду належать і такі шедеври архітектури Галичини і Волині як білокам'яні храми в Перемишлі (нині - у Польші, церква Св. Пантелеймона в Галичі, Святоіванівський собор в Холмі (нині - у Польщі), Спаський монастир поблизу Самбора. Найбільшою будівлею у Галичині був Успенський собор, споруджений в 1157 р. Ярославом Осмомислом - головний собор міста. Єдина споруда Галицької землі, що збережена частково до нашого часу - це церква Св. Пантелеймона під Галичем (с. Шевченкове), на високому пагорбі над Дністром. Церква датується близько 1200 р.