- •1. Поняття терміна «культура».
- •2. Ґенеза терміна «культура».
- •3. Структура культури.
- •5.Субкультура та її функції
- •6 Класичні філософські концепції розвитку культури
- •7.Українська культура у контексті світової культури
- •11. Українська національна ідея та ідейний зміст української культури.
- •13 Періодизація української культури
- •15. .Культура кіммерійців,скіфів,сарматів та грецьких поселень.
- •14. Трипільська культура. Основні здобутки
- •17. .Доба зарубинецької культури.Розвиток матеріальної і духовної культури.
- •18. Доба Черняхівської та Київської культури. Господарський, культурний розвиток.
- •21. Розвиток мистецтва Київської Русі : архітектура і малярство. Візантійський стиль.
- •22. Писемність, літописання, література Києвської Русі
- •24. Умови культурного розвитку України в складі Литовсько-Руської і Польської держави.
- •33. Острозька академія. Діяльність Смотрицького, Дем'яна Наливайка, Василя Суразького
- •34. Києво – Могилянська академія, її культурно – просвітня діяльність.
- •35. Розвиток освіти в Україні у 2 половині 17-18 ст. Створення колегіумів, університетів, поч.. Шкіл.
- •36. Книгодрукування в Україні у 17-18 ст. Діяльність друкарень.
- •40. Образотворче мистецтво в Україні 17-18 ст. Творчість Кондзилевича, Рутковича, Петрахновича, Левицького, Боровиковського, Мартоса.
- •41. Театр і музика в Україні в іі пол.. 17-18 ст. Творчість Березовського, Веделя, Бортнянського.
- •42. Історичні літописи Самійла самовидця, Грабянки, Величка. Думи і пісні.
- •46. Розвиток музики в Україні у хіх ст. Творчість с.Гулака – Артемовського, п. Нішинського, м.Лисенка, м.Леонтовича, м.Вербицького.
- •47. Розвиток театрального мистецтва в Україні у хіх ст. Творчість корифеїв українського театру: м.Кропивницького, братів Тобілевичів, м.Заньковецької.
- •51. Фольклористика й етнографія. Розвиток української науки: п.Чубинський, п.Житецький, м.Зібер, с. Подолинський, п. Юркевич та ін.
- •52. Розвиток укр. Літератури 19ст. : провідні тенденції та художні стилі.
- •54 Культурний поступ на західноукраїнських землях у хіх ст
- •55. Кирило-Мефодїївське товариство й культурне самоствердження української нації.
- •56. Українська етнографія та історія: м. Грушевський, д. Яворницький, д. Багалій, в. Хвойка, о. Єфименко. Українське сходознавство: а. Кримський.
- •57. Національно-культурне піднесення 20-х років в Україні: українізація освіти, науки, розвиток мистецтва.
- •58. Література на тлі нових національних і соціальних реалій: літературні течії і гуртки 20-х рр.
- •59. Ідейно-політична боротьба за оновлення української літератури. Творчість м. Хвильового.
- •60.Новаторське сценічне мистецтво в 20-30 роки. Лесь Курбас і його театр.
- •61. Оновлення українського образотворчого мистецтва, футуристичні та експресіоністичні захоплення й експерименти.
- •62. Утворення Української академії наук; науково-організаційна робота в.Вернадського, м. Грушевського, а. Кримського, с. Єфремова, м. Василенка, м. Яворського.
- •63. Культуротворча робота української еміграції в 20-30 рр.
- •65. Становлення та розквіт українського кінематографу/ с. Параджанов, і. Миколайчук, ю. Іллєнко/ в 60-ті рр.. Та його занепад.
- •67. Розвиток музичного мистецтва у 20 ст.: Верьовка, Ревуцький, Людкевич, Майборода, Лятошинський, Скорик, Дичко.
- •69 Молодіжна музична культура 70-80-х рр
- •72. .Культурне життя України в 30-х рр. "Розстріляне відродження".
- •73. Українська культура в період політичної відлиги.
- •75. .Особливості українського національного відродження у 90-х рр. XXст.
- •86.Розвиток освіти в урср Освіта у перші роки становлення радянської влади в Україні (1917-1920 рр.)
- •87 Розвиток науки в Україні в радянський період
61. Оновлення українського образотворчого мистецтва, футуристичні та експресіоністичні захоплення й експерименти.
Футуризм — це мистецтво антигуманізму, яке має відбити настання часу техніки. Спрямування футуризму можна виразити трьома «М»: місто, машина, маса. Дві головні ознаки футуризму: по-перше, нове мистецтво зовсім не цікавиться людиною. Психологізм оголошується анархізмом. Якщо цікавить душа — пізнай машину. По-друге, для цього мистецтва характерний виключний динамізм, опоетизування руху, швидкості, зорові пошуки засобів зображення руху. Отже, футуризм — це тотальне заперечення, у тому числі й естетства. Музикою міста вважався шум міста.. Експресіоні́зм (вираження, виразність) — літературно-мистецька стильова тенденція авангардизм, що сформувалася в Німеччині на початку ХХ століття. Основний творчий принцип експресіонізму — відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку ХХ ст. Нові теми та проблеми примусили шукати й відповідні засоби висловлення. У живописі революцію здійснили кубісти, а довели її до логічного завершення абстракціоністи, які створили так зване нефігуративне мистецтво, цілком відмовились від традиційних способів відображення дійсності. Іншим шляхом пішли художники-сюрреалісти, які сполучали майже фотографічну натуралістичність мазка з фантастичністю, фантасмагоричністю і навіть кошмарністю сюжетів своїх картин
62. Утворення Української академії наук; науково-організаційна робота в.Вернадського, м. Грушевського, а. Кримського, с. Єфремова, м. Василенка, м. Яворського.
Ініціатива заснування Української академії наук вийшла від Українського Наукового Товариства в Києві в квітні 1917 р., але здійснили її тільки за Української Держави (1918) на пропозицію міністра освіти та мистецтва М.Василенка створили спеціальну комісію, яка від 9 липня до 17 вересня 1918 р. виробила законопроект про заснування УАН, затверджений гетьманом П.Скоропадським 14 листопада 1918 р. Згідно зі статутом Академія мала 3 відділи: історико-філологічний, фізико-математичний, соціально-економічний. Статут підкреслював загальноукр. характер УАН: її дійсні члени могли бути не тільки громадяни Укр. Держави, але й українські вчені Західної України (що тоді входила до складу Австро-Угорщини). Першими академіками були призначені історики Д.Багалій та О.Левицький, економісти М.Туган-Барановський та В.Косинський, сходознавці А.Кримський та М.Петров, лінгвіст С.Смаль-Стоцький, геологи В.Вернадський та П. Тутковський, біолог М. Кащенко, механік С. Тимошенко, правознавець Ф.Тарановський. Президентом УАН було обрано В.Вернадського, а неодмінним секретарем — А.Кримського. Офіційне відкриття УАН відбулося 14 листопада 1918 р. Більшого розмаху набрала праця УАН з початком українізації і поверненням М.Грушевського з еміграції (1924). Обраний дійсним членом УАН, він очолив її кафедру нової історії України. Протягом 1920-их років головну роль у діяльності УАН відігравав Історико-Філологічний Відділ.