69 Молодіжна музична культура 70-80-х рр

У 1970 р. на Пленумі Спілки композиторів України ним було представлено твір "Софія Київська" (до речі, один з перших прикладів взаємовпливу та взаємодії різних видів мистецтва – поштовхом до написання цього твору став пам’ятник архітектури). Яскраво втілена слов’янська сутність, експерименталізм, полістилістика були інкриміновані художнику як майже політична зрада, застосування "ворожих засобів" виразності. На знак протесту композитор вийшов із залу. Це назвали хуліганською вихідкою та виключили В. Годзяцького із Спілки композиторів України. Перша симфонія В. Сильвестрова була названа "формалістичною", закінчення композитором консерваторії було перенесено на рік, а прем’єра твору відбулася через 14 років.\70-і рр позначилися "замовчуванням" творчості молодих експериментаторів. Багато в чому це обумовлювалося й відсутністю прийомів та засобів плідного аналізу полістилістики, алеаторики та інших новітніх засобів виразності, технік, концепцій та тематично-образного кола у арсеналі офіційної критики. Вони не відповідали офіційно визнаній системі естетичних та художніх цінностей. Результатом стало також і дивовижне "переміщення" української музики за кордон. Твори В. Загорцева, В. Сильвестрова на фестивалі сучасної музики в Загребі (1968 р.) репрезентували радянський авангард. "Градації" В. Загорцева (що на Україні не виконувалися до 90-х рр) у 80-х рр. виконав Нью-Йоркський оркестр під керуванням Зубіна Мети. У 1967 р.         В. Сильвестров став лауреатом премії ім. С. Кусевицького у США та міжнародного конкурсу молодих композиторів у 1970 р. у Нідерландах.\З середини 80-х рр. все голосніше звучать думки про долю академічної музики, все більш відчутною стає атмосфера критичного "вакууму" – на сторінках музичної періодики з’являється все більше публікацій про минуле, ніж про сучасність, висуваються думки щодо існування Спілки композиторів. У 1989 р. на сторінках журналу "Музика" взагалі поставлено питання – чи потрібна опера, хоча творчість І. Карабиця, К. Цепколенко, С. Бедусенка, Г. Татарченка це питання "знімає".

70. Розвиток української кінематографії. О. Довженко. Особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли фільми О.Довженка «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930). Його творчість піднесла вітчизняний кінематограф до світового рівня. Стилістика, створена Довженком, поклала початок напряму, який визначають як «українське поетичне кіно». 1965-му Британська академія кіно назвала найкращою зарубіжною картиною “Тіні забутих предків” Сергія Параджанова. Фільм завоював світ. Сергій Параджанов, який вчився в Савченка, отримав диплом із рук Довженка і прославив кіностудію його імені. Іва́н Васи́льович Миколайчу́к— український актор, режисер, сценарист. 34 ролі в кіно, 9 сценаріїв, та 2 режисерські роботи. Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком. Іван Миколайчук був кінозіркою 60-70 х років. В ті роки майже жоден фільм не обходився без його участі. Він був особливий, народний, справжній, найкращий. Шевченківську премію Іван Миколайчук отримав вже посмертно.

71. Образотворче мистецтво в Україні в ХХ ст.Основні напрямки розвитку. Українське образотворче мистецтво на початку ХХ ст. розвивалось у руслі основних стилів, течій і жанрів світового мистецтва. Українські художники були добре ознайомлені з кращими зразками світового мистецтва. Видатними живописцями жанру побуту був М. Пимоненко (1862—1912), пейзажисти С. Васильківський, В. Орловський, П. Шевченко, І. Труш, К. Костанді. Майстрами портретного живопису були Іван Труш, брати Федір та Василь Кричевські, Олекса Новаківський. До історичної тематики звертались Ф. Красицький, М. Самокиш, М. Івасюк. Це період особливого сплеску авангардного мистецтва. Український авангард запропонував свій погляд на мистецтво, своє світорозуміння. Особливий внесок зробили О. Богомазов (1880—1930), М. Бойчук (1882—1939), К. Малевич (1878—1935).О. Богомазов у трактаті «Живопис та елементи» виклав свої погляди на авангардне мистецтво, розробив його засади. Картини «Потяг», «Базар», «В’язниця», «Львівська вулиця в Києві» стали зразками кубофутуризму та експресіонізму. Вони вирізняються чіткою ритмікою кольорів, їх синьо-фіолетовим вираженням.

К. Малевич став основоположником супрематизму. Його творчість черпала свою силу у фольклорних джерелах. Чорний, білий та червоний квадрати, як і вся творчість Малевича, добре відомі у світі. Квадрат у супрематичному виконанні є найбільш чистим, незалежним від матерії духовним буттям, позбавленим асоціацій. Звичні просторові орієнтації людини зникають у його творах. До речі, «Червоний квадрат» він трактує як «живописний реалізм селянки у двох вимірах». Основними персонажами в пізніші роки творчості стають селяни і селянки, як втілення енергії природи і Всесвіту.Михайло Бойчук очолив школу монументального українського мистецтва, яке поєднувало конструктивні особливості живопису візантійського та епохи італійського Відродження. До цієї школи належали Т. Бойчук, М. Юнак, О. Павленко, І. Падалка, В. Сідляр, М. Рокицький та ін. Вони оформляли Київський оперний театр, художній інститут, український павільйон сільгоспвиставки в Москві, один з харківських театрів. Це були перші зразки українського та й усього радянського монументального мистецтва.