- •1.Походження та сутність держави.
- •2.Поняття та ознаки держави.
- •3.Правова держава та її ознаки.
- •4.Форма державного правління.
- •5. Форма державного устрою.
- •6. Державний режим: поняття та види.
- •7. Функції держави.
- •8. Механізм та апарат держави.
- •9. Поняття та ознаки права.
- •10. Правова норма та її структура
- •11.Поняття та структура правовідносин
- •12. Система права
- •13. Джерела права.
- •14.Систематизація нормативно-правових актів.
- •Мета систематизації
- •15.Поняття, ознаки та види правопорушення.
- •16.Юридична відповідальність: підстави та види.
- •17.Поняття та джерела конституційного права.
- •18. Основні конституційні права та обов’язки людини і громадянина України
- •19. Поняття та загальні принципи громадянства в Україні.
- •27. Судова влада в Україні.
- •20.Підстави виникнення громадянства України та обмеження щодо його набуття.
- •21. Підстави припинення громадянства у країни.
- •22. Система органів влади в Україні.
- •23.Конституційно-правовий статус Верховної Ради України.
- •24.Конституційно-правовий статус Президента України.
- •25. Конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України.
- •26. Система органів виконавчої влади в Україні.
- •28. Конституційний суд України, його завдання та функції.
- •29.Поняття, предмет та метод адміністративного права.
- •30.Адміністративна відповідальність: поняття та підстави.
- •31.Адміністративні стягнення та їх види.
- •32.Предмет та метод фінансового права.
- •Метод фінансово-правового регулювання – органічна система прийомів і способів безперервного правового впливу на поведінку учасників фінансових відносин та на характер взаємозв’язків між ними.
- •34.Організація та органи фінансового контролю.
- •35.Податки і збори (обов’язкові платежі) та їх види.
- •36.Предмет та метод цивільного права України.
- •37.Фізична особа як суб’єкт цивільних правовідносин.
- •38. Правоздатність та дієздатність фізичної особи.
- •39. Юридична особа як суб’єкт цивільних правовідносин.
- •41.Підстави набуття та припинення права власності.
- •44.Поняття зобов’язання та підстави його виконання.
- •49.Визнання шлюбу недійсними та припинення шлюбу
- •50.Майнові та особисті немайнові права подружжя.
- •51.Предмет та джерела трудового права.
- •52.Поняття та порядок укладання трудового договору.
- •60)Кримінальне право: поняття та предмет правового регулювання.
- •53.Зміст трудового договору
- •54.Строки випробування при прийняті на роботу
- •55.Підстави припинення трудового договору з ініціативи працівника.
- •56.Підстави припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
- •57)Колективний договір: поняття та порядок укладання.
- •58)Трудова дисципліна та дисциплінарна відповідальність.
- •59)Матеріальна відповідальність працівників та їх види.
- •61.Поняття та ознаки злочинів.
- •62.Кримінальна відповідальність та її підстави.
- •48.Юридичне поняття шлюбу
- •63.Кримінальне покарання та його види.
- •64.Поняття злочинів проти власності.
- •65.Посадові злочини: поняття та види.
- •44. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення.
- •45. Засоби забезпечення виконання зобов'язань.
- •46. Спадкування за законом та за заповітом.
- •Походження та сутність держави.
41.Підстави набуття та припинення права власності.
Право власності - в об'єктивному сенсі - це сукупність правових норм, які регулюють відносини власності і є юридичною підставою існування і реалізації права власності, котре належить певному суб'єкту. в суб'єктивному сенсі - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності: Право володіння – це фактична належність особі майна. Право користування – це право на вилучення з речі її корисних властивостей. Право розпоряджання – це право власника визначати фактичну та юридичну долю речі. Способи набуття права власності: первісні та похідні. Первісні – право власності на річ виникає вперше або незалежно від волі попереднього власника:виробництво або переробка речей;відділення плодів;заволодіння;конфіскація;реквізиція;знахідка; скарб. Похідні – набуття права власності даної особи засновується на праві попереднього власника: односторонні правочини ;договори. Спосби припинення права власності: Віндикаційний позов – це позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння. Право власності припиняється на підставі певних юридичних фактів (відчуження власником свого майна, відмова власника від свого майна, звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника, знищення майна, реквізиція, конфіскація, ліквідація юридичної особи чи смерть власника, викуп пам'яток історії та культури або викуп майна з метою суспільної необхідності). Право власності може припинятися також фізичною чи юридичною загибеллю речі або майна. Фізична загибель речі настає при споживанні (продуктів харчування, сировини, матеріалу), викиданні. Юридична загибель має місце тоді, коли річ вилучається з цивільного обіг. Захист права власності — це застосування судовими органами в разі порушення прав власника сукупності відповідних правових засобів, передбачених у цивільному законодавстві і спрямованих на відновлення прав власника. Негаторний позов – це позадоговірна вимога власника, не позбавленого володіння майном, до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження майном
43.Поняття, та види правочинів у цивільному праві. Правочини – це дії осіб, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Ознаки правочинів: правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату; правочини завжди є діями суб'єкта цивільних відносин; правочини завжди є правомірними діями, що тягнуть виникнення або видозміни регулятивних цивільних правовідносин ; воля у правочинах завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків; правочини опосередковують динаміку цивільних правовідносин між різними суб'єктами цивільного права. Класифікація правочинів: 1) Залежно від кількості сторін - односторонні; двосторонні;багатосторонні. 2) Залежно від необхідності однієї сторони здійснити оплату іншій – оплатні,безоплатні. 3) Залежно від моменту, з яким пов'язується виникнення правочинів – консенсуальні, реальні. 4) Залежно від визначення моменту припинення правочинів – строкові; безстрокові.
42.Захист права власності у цивільному праві. Право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини власності і є юридичною підставою існування і реалізації права власності, котре належить певному суб'єкту. Також - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осібЗміст права власності:Право володіння – це фактична належність особі майна Право користування – це право на вилучення з речі її корисних властивостейПраво розпоряджання – це право власника визначати фактичну та юридичну долю речі.Способи набуття права власностіПервісні – право власності на річ виникає вперше або незалежно від волі попереднього власника (виробництво або переробка речей ; відділення плодів; заволодіння; конфіскація; реквізиція ; знахідка; скарб)Похідні – набуття права власності даної особи засновується на праві попереднього власника (односторонні правочини; договори).Право власності припиняється на підставі певних юридичних фактів (відчуження власником свого майна, відмова власника від свого майна, звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника, знищення майна, реквізиція, конфіскація, ліквідація юридичної особи чи смерть власника, викуп пам'яток історії та культури або викуп майна з метою суспільної необхідності). Право власності може припинятися також фізичною чи юридичною загибеллю речі або майна. Фізична загибель речі настає при споживанні (продуктів харчування, сировини, матеріалу), викиданні. Юридична загибель має місце тоді, коли річ вилучається з цивільного обіг.Захист права власності — це застосування судовими органами в разі порушення прав власника сукупності відповідних правових засобів, передбачених у цивільному законодавстві і спрямованих на відновлення прав власника. Засади цивільно-правового захисту права власності визначені ст.386 ЦК, яка на розвиток положень ст.13 Конституції встановлює, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Отже, характерними рисами цивільно-правового захисту права власності є: 1) його гарантованість державою; 2) його загальність (можливість отримати такий захист існує для усіх суб'єктів права власності; 3) його рівність для усіх суб'єктів; 4) повнота захисту (власник, права якого порушені, має не тільки право вимагати відновлення стану, який існував до порушення, та припинення порушення, а й право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди на підставах). Цивільно-правові засоби захисту права власності можуть бути поділені на легітимовані (публічні) і самоврядні (приватні). Легітимовані (публічні) — ті, що здійснюються на підставі припису закону за допомогою суду та інших державних органів, а самоврядні (приватні) - - ті, що здійснюються власниками самостійно, без звернення до суду та Інших державних органів (самозахист; захист на підставі норм, встановлених договором, тощо).