60 % Протягом п’яти років за умови, що стартовий капітал повинен

бути не менший за визначену суму, а частка закордонних інвестицій

не має перевищувати 30 %. Крім того, такі підприємства повинні бу-

ли одержати половину доходу від виробничої діяльності. Якщо ком-

панія займається особливими видами діяльності у сфері електроніки,

обчислювальної техніки, фармакології, переробки харчових продук-

тів, зв’язку, охорони навколишнього середовища і вони становлять

не менше половини річного обороту, то таке підприємство в наступні

п’ять років повністю звільнялось від сплати податку на прибуток, а

в майбутні п’ять років сплачувало податок за ставкою, зменшеною

на 60 % (але ця пільга існувала тільки до 31 грудня 1993 року). Про-

ведення такої податкової політики дало змогу суттєво активізувати

іноземні інвестиції в угорську економіку, особливо в середній та ма-

лий бізнес.

Починаючи з 1992 року з приватних підприємців почали стягува-

ти особистий податок. Оподаткування здійснюється за прогресив-

ною шкалою, і податок має три ставки: 25, 35 та 40 %. З 1997 року в

Угорщині збільшилась межа оподаткування мінімального доходу для

підприємств громадського харчування, роздрібної торгівлі та ін. Як-

що підприємство займається навчанням або підвищенням кваліфікації

працівників за умови використання найманої робочої сили не менш як

шість місяців, то воно має право відрахувати визначену суму на кож-

ного працівника зі свого річного доходу.

Крім того, одержаний валовий дохід корегувався на суму витрат,

які були підтверджені відповідними документами. Якщо витрати під-

приємця не були підтверджені документально, то вони враховува-

лись на рівні 10 % валового доходу. Недоліком цієї системи є велика

кількість змін, які вносились щорічно, що не давало змоги планува-

ти податкові платежі на тривалий час.

Податок на додану вартість уперше був запроваджений в УР в

1988 році. Але вже на початку 90-х років він акумулював близько

18 % бюджетних доходів ВВП. З 1994 року встановлено дві податкові

ставки: стандартну — 25 % та пільгову — 12 %. Крім того, з 1997 ро-

ку були скасовані всі пільги на основні засоби, які ввозяться з-за кор-

дону під час створення підприємства, а також можливість відшко-

дування податку при будівництві або придбанні нової квартири.

Об’єктом ПДВ також стали субсидії, пов’язані з державним регулю-

ванням цін. Запроваджено новий механізм щодо угод. ПДВ почав на-

раховуватись на ціну контракту, якщо вона була значно нижчою за

ринкову.

Іншим непрямим податком є акцизний збір. У 1992 році законодав-

ством УР встановлено перелік підакцизних товарів. Здебільшого це

товари, які користуються підвищеним попитом. До них належать ал-

когольні та тютюнові вироби, бензин. Окремим законом визначаєть-

ся процедура оподаткування цих товарів з метою забезпечення мак-

симальних надходжень та зменшення можливості ухилення від спла-

ти цього податку. З 1998 року акцизним збором було замінено по-

даток на споживання. Крім того, прийнятий закон дав змогу

систематизувати відповідне законодавство, а також об’єднати анало-

гічні законодавчі акти щодо цього податку.

Податок з транспорту. З надходжень від цього податку 50 % одер-

жують місцеві органи влади, а 50 % — дорожні фонди. Для транспорт-

них засобів, які є екологічно безпечними, застосовується податкова

знижка у розмірі 50 %. Для вантажних автомобілів та машин сільсько-

господарського призначення, які за своїми параметрами повністю від-

повідають вимогам економічної комісії ООН, передбачені податкові

знижки: для вантажних автомобілів — від 25 до 50 %, для автомобілів

сільськогосподарського призначення — від 80 до 90 %.

Податкова система УР потребує подальшого удосконалення. По-

ки що вона залишається нестабільною, що не дає можливості налаго-

дити на підприємствах постійну планову роботу. Найбільшу частину

податкових надходжень у загальних доходах державного бюджету

становлять непрямі податки. Особливо це стосується надходжень від

оподаткування алкоголю та бензину, ставки яких досить високі.