2.1. Напрямки економічних концепцій

теорії податків

Податкові системи розробляються залежно від економічної систе-

ми та напрямку економічної стратегії певної держави. Одним із на-

прямків економічної теорії податків стала теорія негативних спожи-

вань, яка почала свій розвиток ще в ХIХ столітті. Її авторами були

Л. Штейн, А. Шаффле, Ф. Нітті, Е. Сакс, А. Вагнер, А. Буковицький,

А. Соколов та ін. Зміст цієї теорії полягає в підвищенні ролі держави

в управлінні економікою. При подальшому розвитку держави у її

громадян збільшуються колективні потреби, які повинні задовольня-

тися за рахунок державного та місцевих бюджетів. Тому передусім

керівництво держави повинно приділяти увагу збільшенню держав-

ного бюджету для задоволення суспільних потреб, а також відтво-

рення колективних потреб населення. У всіх країнах, незалежно від їх

економічної орієнтації, основним джерелом бюджетів усіх рівнів є

податкові надходження. У подальшому ця теорія знайшла розвиток

в працях Дж. Кейнса.

Зазначена теорія охоплює широке коло проблем регулювання

економічних та соціальних напрямків з боку держави. Здебільшого

таке регулювання має фіскальний характер. Необхідність втручання

держави в економічні процеси зумовлюється тим, що за своєю суттю

ринкова економіка має нестійкий характер, постійно змінюється і не

може підтримувати рівновагу протягом тривалого часу, тобто вона

нездатна на автоматичне регулювання економічної системи. Тому по-

стає проблема макро- та мікроекономічного аналізу, а на його підста-

ві — державного регулювання економічних та соціальних процесів.

Важливе місце при дослідженні та регулюванні зміни доходів та

попиту населення на різні споживчі вироби та послуги відводиться

аналізу та створенню податкової системи. Податки розглядаються не

тільки як основне джерело фінансових надходжень держави, а і як

чинник впливу на доходи громадян. Для будь-якої економічної сис-

теми, особливо ринкової, характерні кризи, тобто спади економіч-

ного розвитку та його підйоми. У кожній із цих ситуацій керівниц-

тво держави повинно приймати відповідні рішення. Так, у період

кризи зменшується виробництво, збільшуються витрати держави.

Щоб оживити економіку, необхідно зменшувати податковий тиск

на суб’єкти оподаткування, тобто потрібно надавати більше подат-

кових пільг підприємствам передусім малого та середнього бізнесу, а

також громадянам, які займаються підприємницькою діяльністю. У

період підйому економіки, навпаки, ставки податкових платежів мо-

жуть підвищуватися і збільшуються податкові вилучення.

За теорією Дж. Кейнса, для державного бюджету характерний і

дефіцит, який може бути стимулом розвитку економіки (стимулюва-

ти економіку може і невеликий розмір інфляції). У період кризи про-

водиться жорстка фіскальна політика держави, яка регулює стан де-

фіциту бюджету. При цьому так званими “вбудованими стабілізато-

рами” економіки виступають податкові платежі. Самі по собі вони не

попереджають кризові ситуації та спад в економіці, але разом з інши-

ми інструментами, такими як страхування на випадок безробіття,

збереження коштів населення, можуть зменшити негативні наслідки.

Цей висновок ґрунтується на визначенні залежності між розміром

одержаних податкових платежів та загальною сумою національного

доходу. Іншими словами, існує залежність між знов утвореною влас-

ністю та податковими надходженнями до державного бюджету. Її

сутність полягає в тому, що в період кризової ситуації, коли змен-

шується національний дохід, знижуються і податкові надходження

до державного бюджету, і, навпаки, у період підйому економіки, зро-

стання національного доходу збільшуються податкові надходження,

насамперед за рахунок непрямих податків. При зростанні споживчої

спроможності у населення залишається частина вільних коштів, яка

може використовуватись на інвестиційну діяльність, на збільшення

попиту населення та ін.

У цьому разі з’являється інша проблема — вилучення зайвих, віль-

них коштів та спрямування їх на потреби держави. Це відбувається

здебільшого через систему оподаткування. Для цього розробляється

така податкова політика, яка сприяє зменшенню заощаджених кош-

тів і збільшенню обсягу, який іде на зростання попиту, інвестування

в різні проекти. Це відбувається за рахунок застосування прогресив-

ної шкали оподаткування, передусім прибуткового податку з грома-

дян. Втім, при цьому знижуються ставки податку на інвестиційний

капітал, для того щоб зацікавити громадян інвестувати вільні кошти

в економіку держави, розвиток підприємництва, та зростають нетру-

дові доходи.

Подальшого розвитку кейнсіанська теорія набула в середині

ХХ століття у дослідженнях вчених різних країн світу. Наприклад, у

США — А. Хенсен, А. Оуман, У. Хеллер, У. Шульц, Р. Лінкольн,

О. Енстайн; у Великобританії — Р. Харред, А. Ідерсік, Дж. Вайсман;

у Японії — К. Емі, Х. Іто; у Німеччині — Ф. Ноймарн, В. Вітман; у

Франції — Ф. Перру та ін. Ці вчені вважають, що в умовах нестабіль-

ної ринкової економіки держава повинна постійно втручатися в еко-

номічні та соціальні процеси як у період кризових ситуацій, так і в

період підйому економіки.

Правильність окремих положень цієї теорії підтвердила економі-

чна криза 70–80-х років. Прихильники цієї теорії стверджували, що

ринкова економіка не в змозі саморегулювати відтворювальний про-

цес, не створює нові робочі місця, не сприяє розширенню інвестуван-

ня коштів у нові проекти, не підвищує попит населення на споживчі

товари. Економічні кризи стають важкокерованими або взагалі неке-

рованими. Тому цілком виправдане втручання держави в економічні

процеси.

Учений із Великобританії В. Кан уперше розробив концепцію

“мультиплікаторів”, згідно з якою у будь-який період розвитку еко-

номіки держава повинна певну частину коштів спрямовувати на пер-

винну зайнятість населення. Це сприяє підвищенню споживчої спро-

можності населення, зростанню виробництва, вкладанню коштів у

найефективніші інвестиційні проекти, розширює збут та реалізацію

товарів. Відтворення державних витрат відбувається здебільшого за

рахунок податків, які сплачують юридичні та фізичні особи.

Тому надалі почала розвиватися посткейнсіанська теорія. Її сут-

ність полягає в активному використанні різних фінансових важелів,

передусім податкових платежів. Деякі економісти (зі США — І. Фі-

шер, з Великобританії — Н. Кандор) запропонували внести зміни у

податкові системи країн, у тому числі замінити одні податкові пла-

тежі іншими. Так, замість прибуткового податку пропонується ввес-

ти податок на споживання. Це може вплинути на розвиток приватно-

го підприємництва, збільшення інвестування в різні галузі національ-

ної економіки і сприяти зростанню ефективності економіки держави

загалом. Крім того, це дасть змогу зменшити темпи інфляції, стриму-

ватиме придбання населенням виробів, адже стягнення податків при-

зведе до зростання цін, а отже, сприятиме економії коштів, які потім

можуть піти на інвестування.

Податок можна розглядати і як інструмент досягнення соціальної

справедливості, тому що він сприяє вирівнюванню доходів населен-

ня. Це стосується переважно непрямих податків.

При досить широкому втручанні держави в податковий процес

підприємства в останні роки набуває пропозиція введення єдиного

податку. Вперше такий податок було введено в 50-х роках ХХ сто-

ліття. Перевага цього є тому, що ним обкладається дохід суб’єкта

оподаткування, який виступає і основним джерелом його сплати.

Єдиний податок вводиться замість інших податків, що спрощує по-

даткову систему загалом, робить її справедливішою, доступнішою

для платника, а механізм розрахунку стає прозорішим. Крім того,

коли в державі існує велика кількість податків, а їхні ставки невеликі,

то податковий тягар на платника стає не таким помітним. Втім, цей

податок має і певні недоліки: призупиняється дія таких принципів

оподаткування, як всебічність, однократність, справедливість обкла-

дання, нерівномірність. Але, слід зазначити, що введення цього по-

датку має позитивні наслідки для підприємств малого та середнього

бізнесу.

Інший напрямок податкової теорії ґрунтується на теорії “еконо-

мічних пропозицій”. Її авторами були Г. Стейн, М. Фрідмен, Е. Пеп-

се, А. Філіпс, Р. Хол, М. Вайденбаум, Г. Талок, І. Броузон, М. Рот-

бог, Дж. Хау, А. Уолтер та ін. Ці вчені вважають, що податки, врахо-

вуючи їх примусовий характер, негативно впливають не тільки на

платників податків, а й на економіку держави загалом. Збільшення

витрат держави підвищує і розмір податкових платежів, а це знижує

розвиток підприємництва, зменшує зацікавленість працівників у під-

вищенні продуктивності праці й ефективності виробництва. Тому

основна вимога цієї теорії — зменшення втручання держави в еконо-

міку, зниження рівня державних витрат, зменшення грошової маси в

обігу, кількості податків, зниження їх ставок, скасування прогресив-

ного характеру шкали оподаткування. На думку авторів, це повинно

стимулювати приватну ініціативу, підприємництво, сприяти підви-

щенню виробництва та реалізації товарів.

Автори цієї теорії вважають, що не завжди зменшення податково-

го тягаря впливає на збільшення податкових надходжень до держав-

ного бюджету, а його підвищення — на зростання надходжень. Зде-

більшого зниження податкових ставок стимулює розширення обсягів

виробництва, зростання національного доходу, а це, у свою чергу,

приводить до зростання податкових надходжень до державного бю-

джету.

На цьому ґрунтується і теорія американського економіста А. Лаф-

фера. Її зміст полягає в тому, що постійно потрібно зменшувати по-

датковий тягар на платників податків, передусім на громадян держа-

ви. Це підвищить попит на товари та послуги, що, у свою чергу,

збільшить пропозицію їх на ринку (насамперед товарів вітчизняного

виробництва). Для цього потрібно:

· зменшити податковий тягар за рахунок зниження податкових ста-

вок та скасування окремих податкових платежів. Це, на думку ав-

торів теорії, сприятиме зростанню попиту на вироби, збільшенню

розмірів заощаджень населення, що, в свою чергу, приведе до зни-

ження відсоткової ставки банків і заохочення інвестування

вільних коштів у розвиток економіки держави, окремих її галузей,

підприємств середнього та малого бізнесу і, відповідно, до зрос-

тання пропозицій на ринку;

· оновлювати виробництво, застосовувати нові технології, досяг-

нення науково-технічного прогресу. Це дасть змогу підвищити

продуктивність праці працівників підприємства, суспільну про-

дуктивність праці, а крім того, зменшити питомі витрати на ви-

робництво одиниці товару та його ціну загалом;

· зменшити ставки оподаткування. Це сприятиме при стабільних

номінальних доходах населення збільшенню його реальних до-

ходів та загального матеріального добробуту.

Важливе значення має податок на дохід та на прибуток підприє-

мства. Зниження його ставки приводить до поділу частини прибутку

на ту, яка відраховується до державного бюджету, та ту, що зали-

шається у розпорядженні підприємства. Збільшення другої частини

зумовлює збільшення коштів, які використовуються на стимулюван-

ня праці працівників, а також на розширення та удосконалення ви-

робництва.

А. Лаффером була визначена залежність між загальною сумою

податкових платежів, яка надходить до державного бюджету, та мак-

симальною ставкою оподаткування фізичних та юридичних осіб. На

підставі цього дослідження була визначена оптимальна ставка всіх

податкових платежів платників — 33 %. Якщо розмір ставки оподат-

кування перевищує її, то платник намагається будь-якими способами

зменшити податкову базу та ухилитися від сплати податків. Якщо

ставка оподаткування не перевищує 33 %, то надходження податко-

вих платежів до державного бюджету зростає. Але розмір оптималь-

ної ставки, розроблений з урахуванням економічної ситуації США,

для інших держав не має особливого значення. Він значно вищий у

Швеції, Німеччині, але нижчий у Швейцарії, Австрії.

Для подальшого розвитку економіки держави, малого та серед-

нього бізнесу, підвищення продуктивності праці необхідно знизити

ставки оподаткування та загальний податковий тягар для юридич-

них та фізичних осіб. Але при цьому потрібно розширити бази опо-

даткування, що сприятиме збільшенню податкових надходжень до

бюджету держави.

Розвиток податкових теорій був реакцією суспільства на вимоги

макро- та мікроекономічних процесів. У більшості держав відбува-

лось удосконалення податкових систем, які діють за умови додер-

жання загальних принципів податків та вимог до них. Важливе зна-

чення для удосконалення податкових систем мав історичний розви-

ток держави та менталітет, який сформувався у відповідному періоді.