1.4. Порядок та способи

сплати податкових платежів

Залежно від виду податку, спрямованості, місця, яке він займає в

податковій системі країни, у світовій практиці існує кілька основних

способів сплати податку. До них належать: за кінцевим результатом,

авансовий, у джерела, кадастровий спосіб, при використанні майна.

Методика розрахунку та порядок сплати податкового платежу виз-

начаються чинним законодавством та підзаконними актами, іншими

інструментами.

За кінцевим результатом. Податковий платіж сплачується після

закінчення фінансового періоду (року, півріччя, кварталу). Як прави-

ло, він передбачає заповнення податкової декларації при поданні її

до податкового органу. Податкова декларація заповнюється на під-

ставі бухгалтерської, фінансової або статистичної звітності. Але в

деяких країнах є певні особливості щодо методики розрахунку та по-

рядку сплати податку:

· платник податкового платежу спочатку заповнює податкову дек-

ларацію, подає її в податковий орган, а вже там визначають кін-

цеву суму податкового платежу і платнику надають відповідну

довідку. Потім визначається кінцевий термін сплати податку та

відповідальність платника за його порушення. За сплату податко-

вого платежу пізніше за встановлений законодавством термін з

порушника стягується штраф, пеня та застосовуються інші

штрафні санкції;

· платник податку заповнює податкову декларацію, самостійно

розраховує розмір податкового платежу і сплачує його. У подат-

ковий орган одночасно подається податкова декларація та доку-

мент, який свідчить про сплату податкового платежу;

· податковий орган на підставі інформації, яку одержує від платни-

ка або з інших джерел, розраховує кінцевий розмір податкового

платежу після закінчення фінансового періоду і повідомляє про це

платника податку, який повинен сплатити його та повідомити

про це відповідний податковий орган.

Такий спосіб сплати податкового платежу свідчить про високий

рівень розвитку товарно-грошових відносин, обліку та відповідаль-

ності платників податкових платежів, добре налагоджену бухгал-

терську, статистичну та фінансову звітність. Але при цьому послаб-

люється податковий контроль, тому що інформація про податкову

базу може приховуватись і з’являється можливість ухилення від спла-

ти податків.

Кожна країна встановлює кінцевий термін сплати податку після

закінчення звітного фінансового періоду (від 3 до 6 місяців) та сту-

пінь відповідальності за недотримання його.

Згадуваний спосіб застосовується для більшості податкових пла-

тежів — як прямих, так і непрямих.

Авансовий спосіб. Це стосується тих податкових платежів, за яки-

ми звітність здійснюється раз на рік, на півроку, квартал, а сплата

проводиться за більш короткий час (наприклад, у більшості країн

світу це податок на прибуток, доходи корпорацій, з власників транс-

портних засобів тощо). Щомісяця податок сплачують авансовим

способом, а кінцева сплата його визначається з урахуванням авансо-

вих виплат. Розмір авансового платежу обчислюється таким чином:

· за основу береться загальний розмір податкового платежу за по-

передній період, потім він ділиться на кількість місяців сплати й

рівними частинами авансово сплачується щомісяця;

· розмір авансового податкового платежу встановлюється безпосе-

редньо платником виходячи з результатів попереднього звітного

періоду та плану податкових платежів. Як правило, розмір подат-

кових платежів встановлюється у рівних частинах;

· розмір авансового податкового платежу визначає податковий

орган або податковий інспектор, про що повідомляє платника, і

встановлює термін сплати податку.

Основним є встановлення податковим органом, згідно з чинним

законодавством, терміну сплати податкового платежу та дотриман-

ня його платником. Авансовий спосіб найвигідніший для платника,

тому що кінцева сплата має відстрочку на певний час.

У джерела. Цей спосіб застосовується здебільшого при оподатку-

ванні індивідуальних доходів. Податкові платежі стягуються безпо-

середньо підприємством або тим, хто сплачує дохід (наприклад, при-

бутковий податок при виплаті заробітної плати, дивідендів тощо).

Це стосується також податкових відрахувань на пенсійне страхуван-

ня, сплати до фонду безробітних, соціального страхування та ін. Пе-

ревага цього способу у тому, що практично відсутня можливість ухи-

лення від сплати податкового платежу, тому що він нараховується

цілеспрямовано бухгалтерією фірми та стягується в безготівковій

формі.

Кадастровий спосіб — найрозповсюдженіший. Він передбачає ви-

користання кадастрів. Вони являють собою різні реєстри, що вклю-

чають перелік найтиповіших об’єктів (наприклад, земля, майно, до-

ходи), які класифікуються за різними ознаками, що дає змогу визна-

чити середню вартість або дохідність певної групи об’єктів. Такий

спосіб застосовується при створенні реєстрів при сплаті:

· земельного податку. Земля при цьому поділяється залежно від

розміру ділянок, які оподатковуються, кількості живності, відда-

леності від транспортних шляхів або ринків збуту, ринків сирови-

ни та ін.;

· промислового податку — потужність підприємства, кількість вер-

статів, чисельність працюючих;

· майнового податку — вартість майна, його структура тощо.

Середня дохідність об’єкта оподаткування значно відрізняється

від дійсної.

Але цей спосіб має і досить суттєві недоліки:

· створення різних кадастрів потребує тривалого часу, а це, як пра-

вило, призводить до зростання витрат загалом, а також до збіль-

шення ставок податкового платежу;

· переважно застосовуються регресивні ставки оподаткування за-

лежно від рівня доходів;

· шкала оцінок кадастрів швидко застаріває і потребує постійної

переробки. Основною причиною є диференціація доходів або

майна платників податків.

Згаданий спосіб застосовується у тих країнах, де слабкий подат-

ковий апарат.

При використанні майна. Зазначений спосіб застосовується при

сплаті податкових платежів щорічно або при одержанні майна через

дарування, у спадщину. Наприклад, з власників транспортних засо-

бів — фізичних осіб, при одержанні майна в спадщину тощо.

Розділ 2.

ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ

РОЗВИТКУ ПОДАТКОВИХ СИСТЕМ

ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН