40 %). Фінанси сша складаються як з місцевих бюджетів, так і з осо-

бистих фондів, фінансів підприємств, які належать місцевим органам

влади. Крім того, за допомогою податкової політики в США прово-

диться досить ефективне економічне регулювання господарської

діяльності, і це приводить її у відповідність до суспільних потреб. Тоб-

то податкова політика виконує не тільки фіскальну функцію, а й роз-

подільчу та соціальну.

Федеральний бюджет США формується здебільшого за рахунок

прямих податків. У той же час основними джерелами поповнення

місцевих бюджетів є непрямі податки.

Найбільшу питому вагу в загальному федеральному бюджеті

США має прибутковий податок з фізичних осіб. Він може розрахову-

ватись двома способами: дохід окремого громадянина або дохід сім’ї

(дохід сім’ї складається з доходів усіх її членів).

Для розрахунку цього податку визначаються всі доходи:

· заробітна плата;

· дохід від підприємницької діяльності;

· пенсії (з усіх джерел, у тому числі з недержавних фондів);

· державна допомога;

· доходи з інших джерел (наприклад, від цінних паперів).

Деякі доходи (приміром, від продажу майна або цінних паперів)

оподатковуються спеціальним податком або податком у складі осо-

бистого доходу.

Із загальної суми валових доходів відраховуються витрати, пов’я-

зані з одержанням валового доходу. До них належать:

· придбання земельних ділянок;

· придбання обладнання;

· придбання приміщень, будівель, споруд;

· різні поточні витрати.

Ці витрати враховуються у громадян, які займаються як підприє-

мницькою діяльністю, так і вільними професіями. Після відрахуван-

ня з валового доходу перерахованих витрат одержують чистий дохід.

З нього вираховують:

· неоподатковуваний мінімум доходів;

· внески у благодійні фонди;

· місцеві податки;

· відсотки, одержані за цінні папери урядами штатів;

· аліменти;

· витрати на медичне страхування (не більш ніж 15 % оподаткова-

ної суми);

· відсотки за іпотечним боргом та від застави нерухомості тощо.

Дохід оподатковується за прогресивною шкалою. Платники по-

датку поділяються на чотири категорії, які мають різні ставки та ме-

жі доходу. До цих категорій належать:

·

подружжя, які мають сукупний дохід;

·

подружжя, які мають роздільні доходи;

·

самотній глава сім’ї;

·

самотній громадянин.

Ставка оподаткування коливається у межах від 15 до 39,6 %. В ос-

танні роки з’явилась тенденція до збільшення мінімуму доходів, які

не оподатковуються, та до зменшення максимальної ставки оподат-

кування (раніше вона становила майже 50 % доходу).

Друге місце в дохідній частині федерального бюджету займають

відрахування на соціальне страхування. Воно здійснюється як робото-

давцями, так і найманими працівниками в рівних частках (50 % на

50 %). Відрахування має цільове призначення й тенденцію до підви-

щення.

Третє місце в дохідній частині бюджету займає податок на доходи

корпорацій. Особливістю цього податку є те, що він сплачується як у

федеральний бюджет, так й в бюджети штатів, тобто в місцеві бюд-

жети. Ставка оподаткування у федеральний бюджет становить 34 %.

Вона встановлюється за прогресивною шкалою: на перші $50 тис. —

15 %, на наступні $25 тис. — 25 % і понад $25 тис. — 34 %. На доходи

від $100 тис. до $335 тис. встановлюється додатковий збір 5 %. Як

видно, цей податок має тенденцію до зменшення для підприємств ма-

лого та середнього бізнесу і стимулює їх розвиток.

Ставки згаданого податку в різних штатах визначаються місцеви-

ми органами влади і становлять від 3 % — у штаті Міссісіпі до 12 % —

у штаті Айова.

Щодо податку на доходи корпорацій надається багато пільг. Так,

з чистого доходу сплачуються місцеві податки на доходи, на 100 %

дивідендів від дочірніх підприємств, які знаходяться у повній влас-

ності компаній на території штату, до 80 % дивідендів, одержаних від

стягнення податків з місцевих корпорацій, доходи з цінних паперів

місцевих штатів, внески в благодійні фонди тощо. Важливе значення

мають пільги для корпорацій, які проводять прискорену амортиза-

цію своїх основних фондів або використовують альтернативні види

пального (наприклад, надається 50%-ний податковий кредит від вар-

тості обладнання компаніям, які використовують сонячну енергію

або енергію вітру). Для деяких видобувних галузей та їх підприємств

на 50 % зменшується розмір податку на виснаження надр.

Додатком до цього податку є податок на надприбуток. Введення

його — один із найважливіших податкових важелів впливу здебіль-

шого на монопольні підприємства. В умовах конкурентного ринку,

коли діє велика кількість підприємств, ринок сам регулює та встанов-

лює ціни на вироби, які, з одного боку, задовольняють вимоги спо-

живачів, а з другого — встановлюють середні ціни, які наближають-

ся до виробничої ціни. Але все ж на ринку з’являються підприємства-

монополісти. Причинами їх появи можуть бути:

· виробництво абсолютно нової продукції, яка не має аналогів у

світі;

· застосування нових технологій та найвищої продуктивності

праці;

· поява звичайних монополістів (наприклад, видобуток корисних

копалин тільки в окремому регіоні й постачання їх на ринок тіль-

ки одним підприємством);

· монополії, які з’являються внаслідок конкурентної боротьби;

· монополії, які були створені на державному рівні (приміром, у

електроенергетиці, водопостачанні міст, в каналізаційній мережі,

на залізничному транспорті тощо).

Але в будь-якому разі монополія знижує або сприяє зниженню

конкуренції й розвитку звичайних ринкових відносин. Тому в США

для зменшення негативних наслідків і був введений цей податок. Він

вирівнює прибуток корпорацій, зменшує внутрішні ціни на той чи

інший виріб. Крім того, бюджет одержує додаткові кошти. У моно-

польних підприємствах США більша частина коштів, як правило,

належить державі, яка встановлює та контролює не тільки ціни, а й

обсяги виробленої продукції, доступ на ринок виходячи із суспільних

потреб громадян держави.

Податок з продажу капітальних активів. Найбільша ставка опо-

даткування цих доходів становить 34 %. Об’єктом оподаткування є

дохід, одержаний від продажу обладнання, інших основних фондів та

майна підприємства.

Акцизні збори займають незначне місце в загальній сумі дохідної

частини бюджету. Вони встановлюються на алкогольні та тютюнові

вироби, а також на такі послуги, як повітряні перевезення тощо. В

останні роки з’явилась тенденція до збільшення кількості підакциз-

них товарів (на дорогі автомобілі, коштовності, хутро, приватні літа-

ки та ін.) та підвищення ставки оподаткування.

Податок на спадщину нараховується на майно, яке переходить у

спадщину або дарується. Ставка залежить від ступеня спорідненості

та вартості спадщини. Наприклад, майно вартістю до $10 тис. від

сплати податку звільняється. На цінніші подарунки або майно став-

ка встановлюється за прогресивною шкалою — від 18 до 50 % (най-

вища ставка застосовується на майно вартістю понад $2,5 млн).

Особливістю податкової системи США є її децентралізація. Крім

федеральної податкової політики, на рівні штатів проводиться своя

податкова політика, яка формує свою податкову систему.

До податків, які сплачуються в бюджет штатів, належать наступні.

Прибутковий податок з корпорацій та громадян. Ставки прибут-

кового податку з громадян встановлюються від 2 до 12 %, причому

податок із заробітної плати сплачується до бюджету штату, а з інших

доходів — у штат за місцем проживання.

Основним джерелом дохідної частини бюджету штату є податок з

продажу, або податок зі споживання. У деяких штатах він відсутній

(застосовується в 44 штатах із 50). Ставка встановлюється в кожно-

му штаті й коливається від 3 % — у штатах Колорадо та Вісконсіна

до 8,25 % — у штаті Нью-Йорк. Особливістю цього податку є те, що

він може розподілятись за кількома напрямками. Наприклад, одна

частина податку сплачується у бюджет штату, а інша — у бюджет ве-

ликих міст.

У деяких штатах введений податок на ділову активність. Наприк-

лад, у штаті Каліфорнія він складається з двох частин:

· оподаткування загального обороту підприємств та корпорацій у

розмірі до 2,5 %;

· податок з фонду заробітної плати — 1,6 %.

Крім федерального бюджету та бюджетів окремих штатів, у США

існують бюджети окремих міст. До основних джерел наповнення цих

бюджетів належить податок на майно. Наприклад, у Нью-Йорку він

становить 40 % бюджету міста. Цей податок стягується із власників

приблизно 900 будівель та споруд. При встановленні та сплаті подат-

ку на майно виділяють форми власності (приватна, комерційна та

ін.). Залежно від цього й проводиться оподаткування. Так, власник

квартири сплачує його у меншому розмірі, ніж той, хто здає у найом

житловий будинок або в оренду виробничі площі. Орендарі житла

взагалі не сплачують цього податку. Податок на майно встановлю-

ється не тільки на будівлі, а й на землю тощо. База оподаткування

визначається як 1/3 ринкової вартості, ставка може доходити до