- •Історія
- •Поняття, предмет та завдання юп
- •Методи юп та їх класифікація. Застосування методів психологічного впливу у сфері судочинства
- •Методи спе
- •Система юп
- •Місце юп в системі психологічних наук і права
- •Сучасний стан і проблеми сучасної вітчизняної юридичної психології
- •Роль юридичної психології у сучасній правозастосовчій діяльності.
- •Психологічна х-ка праці юриста
- •Психологічна структура діяльності юриста (потреби, мотиви, цілі, засоби, кінцевий результат)
- •Професіограми юридичних професій
- •Психологічні аспекти формування особистості юриста
- •Професійна деформація та способи її подолання
- •17. Психологічні аспекти підвищення ефективності праці юриста
- •Особливості комунікативних дій в діяльності юриста
- •16. Розвиток професійно важливих комунікативних якостей юриста.
- •18.Поняття особистості
- •20.Спрямованість людини, мотивація її поведінки і діяльності.
- •Поняття та структура темпераменту та характеру
- •22.Схема вивчення особистості. Складання психологічного портрету особистості та його роль у розслідуванні злочинів.
- •23. Генетичний аспект розвитку особистості: від задатків до здібностей
- •Мова жестів і одягу та її значення для оцінки особистості
- •Характеристика, засоби і види спілкування у сфері судочинства.
- •30.Поняття конфлікту і способи його подолання.
- •31. Предмет та завдання кп.
- •32. Психологія злочинної поведінки. Особливості вольових та емоційних процесів при підготовці й скоєнні злочинів.
- •33. Поняття мотиваційної сфери злочину. Співвідношення мотиву, цілі та результату при вчиненні злочину.
- •34. Психологічні особливості особистості злочинця.
- •35. Психологія потерпілого.
- •36. Психологічний аналіз особистості неповнолітнього злочинця.
- •37. Психолого-правова оцінка організованих злочинних угрупувань.
- •38. Психологія співучасті.
- •39. Роль жертви у ґенезі злочину.
- •40. Мотивація злочинної поведінки неповнолітніх.
- •41. Психологічні засади організації слідчої діяльності
- •42. Організаційно-психологічні аспекти взаємодії суб’єктів досудового слідства
- •43. Психологічні особливості проведення окремих слідчих дій
- •44. Психологічна структура судової діяльності
- •45. Психологічна характеристика судового процесу при розгляді кримінальних справ
- •46. Формування внутрішнього переконання і винесення вироку судом.
- •47. Психологічні особливості розслідування злочинів, скоєних неповнолітніми
- •48. Взаємодія внутрішнього переконання та правосвідомості
- •49. Предмет і завдання пенітенціарної психології. Психологічні аспекти проблеми покарання та виправлення злочинця
- •50. Психологія особистості засудженого
- •51. Методи психологічного впливу на засуджених з метою їх ре соціалізації.
- •52. Психологічна підготовка засудженого до умов життя на волі. Соціальна реадаптація звільненого
- •53. Психологічні особливості відбування покарань жінками-засудженими
- •55. Предмет і завдання судово-психологічної експертизи (спе
- •56. Види судово-психологічних експертиз
- •57. Підготовка та призначення спе при розслідуванні та судовому розгляді кримінальних справ та вирішення цивільно-правових спорів
- •58. Судово-психологічна експертиза індивідуально-психологічних якостей особистості
- •59. Посмертна судово-психологічна експертиза психічного стану особи
- •60. Судово-психологічна експертиза емоційних станів та патологічного афекту.
Особливості комунікативних дій в діяльності юриста
Важливим видом діяльності юриста є комунікативна діяльність. Одержання інформації слідчим (судом) передбачає необхідність комунікації — соціальної взаємодії, спілкування. У психології спілкування визначається як здійснювана знаковими засобами взаємодія суб' єктів. У кримінально-процесуальній діяльності спілкування здійснюється в межах процедури, визначення процесуального становища учасників, предмета спілкування. У розслідуванні злочинів розрізняють тактику спілкування слідчого з учасниками окремих слідчих дій.
Одна зі сторін спілкування — комунікативна, яка полягає в об¬міні інформацією між індивідами, що спілкуються. У слідчій діяль¬ності функція комунікації виявляється в процесі спілкування між слідчим та іншими учасниками в межах процесуальних дій (допиту, очної ставки, пред'явлення для впізнання та ін.). На відміну від ін¬шого соціального спілкування предмет розмови в перебігу вербальних слідчих дій, методи, прийоми та засоби спілкування регламентовані кримінально-процесуальним законом і передбачені положеннями криміналістики.
Комунікативна функція охоплює такі напрями: 1) встановлення психологічного контакту; 2) управління спілкуванням з боку слід¬чого (судді); 3) здійснення психологічного впливу на підозрювано¬го, обвинуваченого, свідка чи іншу особу в процесі спілкування; 4) одержання слідчим (суддею) необхідної інформації в процесі спілкування.
Комунікативна діяльність слідчого (судді) відрізняється таки¬ми особливостями: багатосторонністю спілкування (комунікація здійснюється з різними людьми за фахом, віком, рівнем інтелекту, процесуальним становищем та ін.); втіленням у процесуальну форму (в межах слідчих чи судових дій); визначеністю предмета спілкування (наприклад, предмет допиту свідка чи обвинувачено¬го); допустимістю і правомірністю засобів впливу в перебігу спіл¬кування.
У ході комунікативної діяльності встановленню психологічно¬го контакту можуть заважати так звані бар'єри спілкування (зміс¬товні і психологічні). Інтерес і практичне значення мають виді¬лення видів бар'єрів спілкування (І. М. Юсупов): бар'єр темпера¬менту (непоінформованість про тип темпераменту може зруйну¬вати діалог, що розпочався); бар'єр характеру (з' являється між особами як наслідок акцентуації, з одного боку, і як наслідок низь¬кої емпатії тих, хто спілкується, — з другого); бар'єр негативних емоцій (емоції можуть впливати на сприйняття партнера по спілкуванню)1.
16. Розвиток професійно важливих комунікативних якостей юриста.
При роботі з людьми юристи встановлюють професійні контакти за допомого комунікативних якостей. Тому спеціалісти, як професійно важливі, виділяють такі
комунікативні якості: культура мовлення,комунікативна компетентність, багатий словниковий запас, спрямованість на спілкування, інтерес до співбесідника, терплячість, тактовність.
Комунікативна компетентність передбачає такі якості особистості:
· здатність встановлювати емоційні контакти з різними учасниками спілкування, підтримувати з нею довірчі, у необхідних межах відносини;
· проникливість, здатність розуміти внутрішній світ співрозмовника, його психологічні особливості, потреби, мотиви поведінки, стан психіки;
· доброзичливе, ввічливе ставлення до людей, вміння слухати учасника діалогу,емпатийность (здатність емоційно відгукуватися на переживання співрозмовника);
· вільне, гнучке володіння вербальними і невербальними засобами спілкування;
· вміння в конфліктних ситуаціях проводити, адекватну ситуації, стратегію комунікативного поведінки, змінювати залежно від обставин стиль спілкування;
· спроможність до співробітництву, досягненню компромісів, угод, розвинений самоконтроль над емоціями, настроєм в екстремальних ситуаціях;
· адекватну самооцінку;
· відчуття гумору.
Якостями,які ускладнюють комунікативні процеси, знижують їх результативність, є: замкнутість , підвищена зосередженість у своїх проблемах, переживаннях, підвищена вразливість, конфліктність, агресивність, імпульсивність, слабке володіння вербальними і невербальними засобами спілкування.
Професійна діяльність юриста відрізняється широкою комунікативністю. Його комунікативна діяльність полягає в одержанні необхідної інформації за допомогою спілкування, тобто безпосереднього мовного контакту з навколишніми з метою рішення практичних оперативно-службових задач. Щоб впливати на людей у процесі спілкування, у юриста повинен бути високо розвинені інтелект, ерудиція і сильна воля. Велике значення має комплекс особистих властивостей, що визначають його людську привабливість. Навіть швидкий огляд основних психологічних особливостей і структурних елементів професійної діяльності фахівця юридичного профілю показує, наскільки складна і багатогранна його діяльність. Вона пред'являє до нього безліч різних вимог, серед яких одне з найважливіших - володіння розвиненими професійно значимими якостями особистості юриста .
До них можна віднести: професійно-психологічну орієнтованість особистості юриста; психологічна стійкість; розвинені вольові якості: уміння володіти собою в складних ситуаціях, сміливість, мужність, розумна схильність до ризику; добре розвиті комунікативні якості: уміння швидко встановлювати контакт із різними категоріями людей, встановлювати і підтримувати довірчі відносини; здатність впливати на людей при рішенні різного роду оперативно-службових задач; рольові уміння, здатність до перевтілення; розвиті професійно-значущі пізнавальні якості: професійну спостережливість і уважність, професійно розвиту пам'ять, творчу уяву; професійно розвите мислення, схильність до напруженої розумової роботи, розвиту інтуїцію; швидкість реакції, уміння орієнтуватися в складній обстановці .
Вираження думки у грамотній логічній словесній формі стано-вить низку комунікативних якостей мовлення, зокрема, пра-вильність, виразність, ясність, точність, стислість, доцільність. Ці компоненти створюють гармонію думки і слова.
