2. Особливості комунікативних дій в діяльності юриста

Важливим видом діяльності юриста є комунікативна діяльність. Одержання інформації слідчим (судом) передбачає необхідність комунікації — соціальної взаємодії, спілкування. У психології спілкування визначається як здійснювана знаковими засобами взаємодія суб' єктів. У кримінально-процесуальній діяльності спілкування здійснюється в межах процедури, визначення процесуального становища учасників, предмета спілкування. У розслідуванні злочинів розрізняють тактику спілкування слідчого з учасниками окремих слідчих дій.

Одна зі сторін спілкування — комунікативна, яка полягає в об¬міні інформацією між індивідами, що спілкуються. У слідчій діяль¬ності функція комунікації виявляється в процесі спілкування між слідчим та іншими учасниками в межах процесуальних дій (допиту, очної ставки, пред'явлення для впізнання та ін.). На відміну від ін¬шого соціального спілкування предмет розмови в перебігу вербальних слідчих дій, методи, прийоми та засоби спілкування регламентовані кримінально-процесуальним законом і передбачені положеннями криміналістики.

Комунікативна функція охоплює такі напрями: 1) встановлення психологічного контакту; 2) управління спілкуванням з боку слід¬чого (судді); 3) здійснення психологічного впливу на підозрювано¬го, обвинуваченого, свідка чи іншу особу в процесі спілкування; 4) одержання слідчим (суддею) необхідної інформації в процесі спілкування.

Комунікативна діяльність слідчого (судді) відрізняється таки¬ми особливостями: багатосторонністю спілкування (комунікація здійснюється з різними людьми за фахом, віком, рівнем інтелекту, процесуальним становищем та ін.); втіленням у процесуальну форму (в межах слідчих чи судових дій); визначеністю предмета спілкування (наприклад, предмет допиту свідка чи обвинувачено¬го); допустимістю і правомірністю засобів впливу в перебігу спіл¬кування.

У ході комунікативної діяльності встановленню психологічно¬го контакту можуть заважати так звані бар'єри спілкування (зміс¬товні і психологічні). Інтерес і практичне значення мають виді¬лення видів бар'єрів спілкування (І. М. Юсупов): бар'єр темпера¬менту (непоінформованість про тип темпераменту може зруйну¬вати діалог, що розпочався); бар'єр характеру (з' являється між особами як наслідок акцентуації, з одного боку, і як наслідок низь¬кої емпатії тих, хто спілкується, — з другого); бар'єр негативних емоцій (емоції можуть впливати на сприйняття партнера по спілкуванню)1.

16. Розвиток професійно важливих комунікативних якостей юриста.

При  роботі  з  людьми  юристи  встановлюють  професійні  контакти  за  допомого комунікативних  якостей.  Тому  спеціалісти, як  професійно  важливі, виділяють  такі 

комунікативні  якості:  культура  мовлення,комунікативна компетентність,   багатий  словниковий  запас,  спрямованість  на  спілкування, інтерес до співбесідника, терплячість, тактовність.

Комунікативна компетентність передбачає такі якості особистості:

· здатність встановлювати емоційні контакти з різними учасниками спілкування, підтримувати з нею довірчі, у необхідних межах відносини;

· проникливість, здатність розуміти внутрішній світ співрозмовника, його психологічні особливості, потреби, мотиви поведінки, стан психіки;

· доброзичливе, ввічливе ставлення до людей, вміння слухати учасника діалогу,емпатийность (здатність емоційно відгукуватися на переживання співрозмовника);

· вільне, гнучке володіння вербальними і невербальними засобами спілкування;

· вміння в конфліктних ситуаціях проводити, адекватну ситуації, стратегію комунікативного поведінки, змінювати залежно від обставин стиль спілкування;

· спроможність до співробітництву, досягненню компромісів, угод, розвинений самоконтроль над емоціями, настроєм в екстремальних ситуаціях;

· адекватну самооцінку;

· відчуття гумору.

Якостями,які ускладнюють комунікативні процеси, знижують їх результативність, є: замкнутість , підвищена зосередженість у своїх проблемах, переживаннях, підвищена вразливість, конфліктність, агресивність, імпульсивність, слабке володіння вербальними і невербальними засобами спілкування.

Професійна діяльність юриста відрізняється широкою комунікативністю. Його комунікативна діяльність полягає в одержанні необхідної інформації за допомогою спілкування, тобто безпосереднього мовного контакту з навколишніми з метою рішення практичних оперативно-службових задач. Щоб впливати на людей у процесі спілкування, у юриста повинен бути високо розвинені інтелект, ерудиція і сильна воля. Велике значення має комплекс особистих властивостей, що визначають його людську привабливість. Навіть швидкий огляд основних психологічних особливостей і структурних елементів професійної діяльності фахівця юридичного профілю показує, наскільки складна і багатогранна його діяльність. Вона пред'являє до нього безліч різних вимог, серед яких одне з найважливіших - володіння розвиненими професійно значимими якостями особистості юриста .

До них можна віднести: професійно-психологічну орієнтованість особистості юриста; психологічна стійкість; розвинені вольові якості: уміння володіти собою в складних ситуаціях, сміливість, мужність, розумна схильність до ризику; добре розвиті комунікативні якості: уміння швидко встановлювати контакт із різними категоріями людей, встановлювати і підтримувати довірчі відносини; здатність впливати на людей при рішенні різного роду оперативно-службових задач; рольові уміння, здатність до перевтілення; розвиті професійно-значущі пізнавальні якості: професійну спостережливість і уважність, професійно розвиту пам'ять, творчу уяву; професійно розвите мислення, схильність до напруженої розумової роботи, розвиту інтуїцію; швидкість реакції, уміння орієнтуватися в складній обстановці .

Вираження думки у грамотній логічній словесній формі стано-вить низку комунікативних якостей мовлення, зокрема, пра-вильність, виразність, ясність, точність, стислість, доцільність. Ці компоненти створюють гармонію думки і слова.