2. Поняття, предмет та завдання юп

Юридична психологія — це галузь психології, яка вивчає закономірності та механізми психіки людини у сфері регульованих правом відносин.

Предмет У сучасній юридичній психології виділяють закономірності, пов' язані з психологічними аспектами правотворчості, психологією правосвідомості та праворозуміння, психологічними проблемами пра-возастосування. Що стосується традиційних закономірностей, то до них належать: виникнення і формування психічних властивостей осо­би, що сприяють протиправним діям; розвиток і формування психічних властивостей особи в процесі злочинного діяння; формування психіч­них властивостей особи при здійсненні різних функцій у судочинстві; зміна психічних властивостей особи, яка вчинила злочин, у процесі перевиховання; зміна і формування психічних властивостей особи у профілактичній діяльності¹.

Завдання:

1. вивчення психології особи юриста (слідчого, прокурора, судді, адвоката та ін.) і його діяльності, психологічних особливостей юри­дичної процедури;

2. розгляд психологічної ефективності дії норм права, правотвор-чого процесу;

3. дослідження психологічної структури злочину та особи право­порушника, формування антисоціальної установки і методів попере­джувальної діяльності;

4. вивчення шляхів формування психічної діяльності учасників судочинства з метою найбільш оптимального виконання завдань право­суддя;

5. розгляд психологічних основ проведення окремих процесуаль­них дій з метою найефективнішого здійснення пізнавальної діяльності та її організації;

6. дослідження психологічних закономірностей пенітенціарної ді­яльності з метою розроблення системи заходів, що сприяють корекції поведінки засуджених;

7. створення рекомендацій щодо навчання і виховання працівників правозастосовних органів, спрямованих на формування професійно необхідних якостей;

8. розроблення практичних рекомендацій для юристів щодо здій­снення правотворчої, правозастосовної та правоохоронної функцій;

9. забезпечення правозастосовної практики психологічним знан­ням, розроблення методик психологічної діагностики та судово-психологічної експертизи;

10) аналіз психологічних характеристик правового виховання гро­мадян з метою розроблення методів профілактичної діяльності щодо окремих осіб і груп населення.

2. Методи юп та їх класифікація. Застосування методів психологічного впливу у сфері судочинства

Методи — це своєрідний інструментарій проведення дослідження, вони визначають розвиток юридичної психології. Ці методи виступають у певній системі, в якій окремонаукові методи посідають важливе місце і являють собою конкретизацію діалектичного і загальнонаукового мето­дів. Таким чином, оптимальною є система методів трьох рівнів: загально­го, особливого та окремого — відповідно загальний метод (метод діалек­тики), загальнонаукові методи і окремі методи (окремонаукові).

До окремонаукових методів юридичної психології належать: спо­стереження, бесіда, анкетування, тестування, інтерв'ювання, природ­ний і лабораторний експерименти, біографічний метод, метод неза­лежних характеристик тощо.

Сутність методу спостереження полягає в систематичному і пла­номірному вивченні психічних явищ шляхом сприйняття дослідником зовнішніх проявів психіки у процесі застосування права. Спостере­ження передбачає заздалегідь розроблену програму, підпорядковану певній меті, і має здійснюватися в різних ситуаціях, щодо однієї особи або групи осіб, без привнесення будь-яких елементів експерименту.

У деяких теоретичних дослідженнях зазначається доцільність про­ведення емоційного експерименту, мета якого — спостереження за реакцією особи, спеціально викликаною пред'явленням чи оголошен­ням певного подразника. Такий експеримент використовують для того, щоб з' ясувати ставлення особи до розслідуваної події або встановлю­ваного факту. Вважаємо, що проведення таких експериментів супе­речить етичним вимогам судово-слідчої діяльності, внаслідок чого вони не можуть бути рекомендовані для одержання інформації.

У загальній психології існує метод бесіди, який використовується для одержання різних відомостей про особистість шляхом безпосеред­нього спілкування з нею. Він передбачає складання переліку питань, що з'ясовуються у процесі його застосування. При цьому важливо створити обстановку, яка сприяє невимушеному висловленню щодо низки обставин, до яких належать моменти, що характеризують особу в усіх її проявах.

Певним доповненням до методу бесіди може бути біографічний метод, який полягає в збиранні та аналізі відомостей біографічного характеру, що дають уявлення про психічні особливості особистості. Такі відомості можуть міститися в різних документах — листах, що­денниках, архівних матеріалах, документах, одержаних від навчальних і лікувальних закладів, підприємств, де проходила трудова діяльність особи. Всебічне вивчення таких матеріалів дає можливість припусти­ти, як формувалася дана особистість, які життєві обставини (сім'я, школа, коло друзів) вплинули на формування її інтересів та установок.

За своєю сутністю до біографічного методу близький метод неза­лежних характеристик, мета якого — збирання даних про особу з різних, незалежних один від одного джерел. Незалежні характерис­тики дають багатосторонній матеріал, який в результаті його аналізу дозволяє скласти найповніше уявлення про особистість з огляду на оцінки, представлені особами, з якими досліджувана особа перебува­ла в тих чи інших стосунках.

метод інтерв'ювання. Його сутність полягає в одержанні суджень особи щодо певних явищ, об­ставин, дій, подій. Внаслідок його застосування можна одержати відо­мості, що мають суміжний соціально-психологічний і судово-психологічний характер. Можливість одержати інтерв' ю невизначеної кількості осіб надає дослідженню характеру соціологічних узагальнень, судово-психологічна спрямованість яких визначається тематикою пра­воохоронної діяльності.