52. Психологічна підготовка засудженого до умов життя на волі. Соціальна реадаптація звільненого

Ресоціалізація особи засудженого полягає у формуванні законо­слухняної поведінки для життя на волі, зміні особистісної спрямова­ності, відновленні раніше порушених соціальних якостей особи, здій­сненні необхідної психокорекції. Важливим завданням пенітенціарних установ є підготовка засуджених до повернення на волю, включення їх у нормальне життя суспільства.

Ресоціалізуюча функція установ виконання покарань передбачає перебудову насамперед принципів діяльності самих установ. Необхід­но усунути умови, що сприяють криміналізації особи, її асоціальній поведінці. Існує проблема негативного «впливу в'язниці» на особу за­судженого. У цьому плані може відбуватися негативна ресоціалізація особи (залучення її до тюремних звичаїв і традицій, бажання стати блатним, криміналізуватися). М. Єнікєєв слушно зазначає, що ієрархія тюремного співтовариства, його «закони», звичайно, добре відомі тюремній адміністрації. Нерідко механізми кримінального середовища використовуються нею для «ефективності» тюремного управління. Звідси негативне ставлення тюремної адміністрації до диференційо­ваного утримання ув' язнених. Про моральну ресоціалізацію, як і про інші тонкощі людської психіки, воєнізована адміністрація здебільшого просто не замислюється¹.

Важливим елементом ресоціалізації засуджених є комплексна про­грама їх підготовки до життя на волі. Складовими такої програми ви­ступають: 1) правовий аспект (полягає у правовій регламентації про­цесу підготовки до звільнення з місць позбавлення волі); 2) психоло­гічний аспект (урахування психологічних особливостей особи засу­джених); 3) соціальний аспект (побудова позитивних модулів розв' язання соціальних проблем після звільнення); 4) професійний аспект (можливість одержати спеціальність за допомогою навчання в умовах відбування покарання); 5) освітній аспект (можливість під­вищувати свій освітній рівень); 6) медичний аспект (передбачає збере­ження здоров' я шляхом певних профілактичних заходів); 7) фізкультурно-оздоровчий аспект (можливість займатися фізкультурою і Слід зазначити, що у виправних колоніях діють школи з підготовки засуджених до життя на волі, в яких передбачається проведення занять і соціально-психологічних тренінгів (підвищення впевненості у собі, вироблення навичок раціонального розв' язання конфліктних ситуацій, аутогенні тренування, прогресивна релаксація тощо)¹. Фактично йдеть­ся про формування психологічної готовності у засудженого до життя на волі.

Підготовка до життя на волі сприяє успішній соціалізації особи після її звільнення з місць позбавлення волі. Слід зазначити, що фак­тично кожна третя особа, яка звільнилася з колонії, потребує спеціаль­ної психологічної допомоги. Суспільство здебільшого не бажає «при­ймати» осіб, які відбули покарання. В осіб, які звільнилися, виникають проблеми соціально-побутового характеру: відсутність житла, роботи, медичного обслуговування та ін.²

Опитування засуджених свідчить про таке. На запитання: «З якими труднощами Ви побоюєтеся зіштовхнутися після звільнення?» 12,5 % опитаних відповіли: «З упередженим ставленням за місцем роботи»; 11,3 % зазначили те саме, але за місцем проживання; 19,6 % указали на труднощі входження в нормальне життя.

Опитування також показало, що населення обстежених регіонів з упередженням ставиться до колишніх злочинців. Близько 50 % рес­пондентів не бажає бачити осіб, які відбули покарання, як своїх сусідів, друзів, родичів, колег по роботі. Незначна кількість законослухняних громадян (5 %) припускає можливість спілкування з колишніми зло­чинцями як друзями. Дуже мало людей (лише 3 % опитаних) згодні підтримувати відносини з такими особами у колі сім'ї.