2. Місце юп в системі психологічних наук і права

Дослідження психологічних закономірностей у сфері правозасто-совної та правоохоронної діяльності ґрунтується на використанні законів і категорій діалектики, що дає змогу пізнати психічні явища в їхньому русі та розвитку, в різноманітних проявах залежно від певних умов, місця і часу. Наприклад, такі категорії діалектики, як аналіз і синтез, сутність і явище, причина і наслідок, тотожність і відмінність, щодо явищ психічного життя дають можливість пояснити психічні процеси, що лежать в основі формування протиправної поведінки та виховного впливу, неадекватності сприйняття та інтерпретації окремих фактів і обставин, причинно-наслідкових зв' язків між властивостями особи та їх проявами в конкретних умовах.

Як природничо-наукову основу юридична психологія використовує методологічні засади фізіології вищої нервової діяльності. Стосовно юридичної психології базовою наукою є загальна психологія, тому перша, будучи за своїм характером і спрямованістю суспільною нау­кою, тяжіє до природничих засад свого походження. Усі психічні про­яви, що виявляються в психічних процесах, властивостях і станах, як і в інших характеристиках психологічної структури особи, зумовлені фізіологічними закономірностями.

Юридична психологія пов'язана з різними юридичними науками. Існує зв' язок юридичної психології з теорією держави і права. Необ­хідно зазначити, що в теорії держави і права досліджуються проблеми правової свідомості, механізму дії правової системи, правомірної та протиправної поведінки, дії юридичної відповідальності. Усі зазна­чені проблеми (категорії теорії держави і права) не можуть бути ви­вчені без залучення психологічної науки. Певною мірою і юридична психологія вивчає дані проблеми, хоча відмінності в дослідженнях теорією держави і права та юридичною психологією цих явищ лежать у глибині підходу та аспектності.

Тісний зв'язок юридичної психології простежується з такими юри­дичними науками, як кримінальне і цивільне право, кримінальний і цивільний процеси, кримінологія і криміналістика. Так, кримінальне право, досліджуючи питання, пов'язані із суб'єктом злочину і його суб' єктивною стороною, осудністю, мотивом злочину, виною, вчинен­ням злочину в стані сильного душевного хвилювання, доведенням до самогубства тощо, не може обійтися без використання положень юри­дичної психології. Зокрема, дані психології сприяють визначенню віку кримінальної відповідальності, покарання тощо.

Юридична психологія взаємопов' язана і з процесуальними науками (кримінально-процесуальним і цивільним процесуальним правом). До­слідження проблем доказування, внутрішнього переконання судді, про­цесуального статусу учасників кримінального процесу тощо не може бути здійснене без залучення даних психології. У цьому плані одержали розвиток «психологія показань свідків», «психологія внутрішнього пере­конання», «психологія потерпілого чи обвинуваченого» та ін.

Існують тісні зв'язки між юридичною психологією і криміналісти­кою. Остання служить цілям розкриття, розслідування, судового роз­гляду і попередження злочинів, а також розробляє оптимальні прийоми і методи збирання, дослідження, оцінки і використання доказів.