Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpori_YuP_spilni.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
474 Кб
Скачать
☆

48. Взаємодія внутрішнього переконання та правосвідомості

В теорії ведуться думки, що взагалі не має такого поняття як «внутрішнє переконання», оскільки тоді, повинне бути і «зовнішнє переконання», а є лише власне переконання – певна психологічна установка сформована на основі власного досвіду та професійного. Внутрішнє переконання пов'язане з правосвідомістю судді. Право­свідомість розглядається як форма суспільної свідомості, що поєднує систему поглядів, ідей, уявлень, теорій, а також почуттів, емоцій і пере­живань, які визначають ставлення людей до правової системи. У структу­рі правосвідомості виділяються сторони: світоглядна, або інтелектуальна (погляди, ідеї, теорії); психологічна (почуття, емоції, переживання); по­ведінкова (правомірна поведінка, правова активність, правопорушення тощо, які характеризують фактичну реакцію людини на функціонування елементів правової системи)1. Суддя є представником конкретного сус­пільства на певному етапі його розвитку. Правосвідомість судді багато у чому визначається устоями самого суспільства, умовами життя людей, традиціями. Саме з цим пов'язана заборона щодо можливої належності суддів до політичних партій і профспілок. Специфіка правосвідомості суддів полягає в такому: 1) правосвідомість суддів характеризується ціле­спрямованістю, прагненням установити об'єктивну істину; 2) пов'язана з усвідомленням права та обов'язку ухвалювати і обґрунтовувати рішення у справі; 3) ґрунтується на впевненості у своїй незалежності і самостій­ності; 4) виходить з необхідності брати на себе всю повноту відповідаль­ності за законність, обґрунтованість і справедливість кожного зі складових вироку рішень і усього вироку в цілому2.

49. Предмет і завдання пенітенціарної психології. Психологічні аспекти проблеми покарання та виправлення злочинця

Пенітенціарна психологія можна визначити як галузь юридичної психології, що досліджує закономірності психіч­ної діяльності особи, яка відбуває покарання, а також можливості її ресоціалізації (відновлення раніше порушених соціальних якостей). Найбільший інтерес для дослідників у сучасних умовах становлять ті проблеми пенітенціарної психології, що стосуються особи засудже­ного, його психологічних і кримінологічних характеристик, станів, пов' язаних з ізоляцією від суспільства, його ставлення до вчиненого, своєї вини, вироку (справедливий, несправедливий). Важливе значен­ня має також вивчення питань формування формальних і неформальних колективів засуджених, так званих мікрогруп, з різною соціальною і криміногенною спрямованістю, закономірностей їх утворення, по­зитивного або негативного впливу на осіб, які входять до їх складу. Особливе місце у пенітенціарній психології посідають питання роз­роблення методів психологічного впливу на засуджених і його різних форм стосовно окремих осіб чи мікрогруп, їх ефективності. З огляду на це не можна не зазначити зрослу актуальність проблеми навчання кадрів педагогів, юристів, психологів, які відповідно до специ­фіки своєї діяльності виконують трудові функції в установах виконання покарань. Нині ці установи відчувають гостру потребу в фахівцях, які мають професійні знання у галузі педагогіки, етики, психології, що вкрай негативно позначається на рівні і методах виховної роботи з засудженими. До основних напрямів досліджень у галузі пенітенціарної психо­логії належать: а) вивчення закономірностей зміни психіки засуджено­го, розвитку його особистісних якостей і мотивів поведінки з метою визначення впливу на його свідомість чинників, пов' язаних з ізоляцією від суспільства; б) дослідження морального впливу на засудженого кримінального покарання як чинника, що ганьбить людину, вивчення психічних станів засудженого, викликаних усвідомленням вини або невинуватості, з метою створення необхідних умов для його адаптації; в) дослідження психологічних особливостей засуджених, обумовлених їхнім віком, життєвим досвідом, національною належністю, видом злочинної діяльності і покаранням, з метою розроблення методів фор­мування колективів засуджених і видів виховного впливу; г) розроблен­ня групових та індивідуальних методів психолого-педагогічного впли­ву з метою найбільш ефективної корекції засуджених. Розв'язання названих завдань не є чимось раз і назавжди даним, за­стиглим, воно набуває нових напрямів і форм, обумовлених специфікою установ виконання покарань, а також результативністю теоретичних положень і методик, впроваджених у практику їхньої діяльності.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]