44. Психологічна структура судової діяльності

Відбуваэться в умовах постійного спілкування, у певній процесуальній формі – судочинство. Психологічні прийоми, які можуть використовувати: зборона застосування катувань, присяга перед допитом, попередження про кримінальну відповідальність, суд роз’яснює положення закону.

Проблеми – завантаженість справами, врахування індивідуальної характеристики людини.

В суді необхідно ввести нову посаду – судовий психолог.

45. Психологічна характеристика судового процесу при розгляді кримінальних справ

Лише кримінальний процес, основна мета – винесення вироку. Ст. 65 КК України обов’язково враховувати індивідуальні психологічні особливості людей пр. призначенні покарання.

Психологічні особливості процесуальної діяльності суду пов'язані з такими обставинами: 1) чітким порядком розгляду справ у суді (точ­на правова регламентація процедури); 2) стадійністю здійснення ді­яльності (процес проходить декілька точно визначених етапів); 3) ак­тивністю різних учасників процесу (прокурора, захисника, цивільного позивача, цивільного відповідача та ін.); 4) зовнішніми умовами, в яких відправляється правосуддя (зал судового засідання, технічне оснащен­ня процесу, наявність атрибутики тощо).

Судова діяльність характеризується певною послідовністю, стадійні­стю. Судовий процес складається зі стадій, що змінюють одна одну. На кожній стадії виносяться процесуальні рішення. Стадійність процесу перебуває у повній відповідності з науковою організацією праці. Стадії процесу обмежені часовими інтервалами, розташовуються у логічній по­слідовності, дають змогу успішно здійснювати судову діяльність.

Так, центральною стадією кримінального процесу є стадія судово­го розгляду. У плані психології важливе значення має така частина судового розгляду, як судове слідство, в якій суд за участю підсудного, захисника, потерпілого та обвинувача безпосередньо досліджує до­кази, зібрані на стадії досудового слідства і пред'явлені суду учасни­ками судового розгляду або повідомлені самим судом. Під час судово­го слідства головуючий, обвинувач, захисник, суддя допитують під­судних, свідків, заслуховують висновок експерта, оглядають речові докази, оголошують протоколи та інші документи¹.

Кримінально-процесуальна процедура впливає на тактику судово­го слідства, тактико-психологічні прийоми судових дій. Тактична до­цільність не повинна суперечити закону.

У психологічному аспекті важливе значення мають зовнішні умови, в яких відправляється правосуддя. До таких умов можуть належати приміщення, в якому відправляється правосуддя, зал судового засідан­ня, меблі, що знаходяться в залі, тощо. Ухвалення рішень суддею від імені держави передбачає наявність у залі засідання державної симво­ліки (герба, прапора), а сам суддя повинен бути одягнений у мантію. Ці зовнішні умови сприяють виробленню поваги до суду, позитивно впливають на психіку осіб, які потрапили до сфери судочинства.

46. Формування внутрішнього переконання і винесення вироку судом.

В теорії ведуться думки, що взагалі не має такого поняття як «внутрішнє переконання», оскільки тоді, повинне бути і «зовнішнє переконання», а є лише власне переконання – певна психологічна установка сформована на основі власного досвіду та професійного. У своєму формуванні внутрішнє переконання проходить безліч етапів, починаючи від почуттєвого і завершуючи логічним. Серед них можна виділити декілька основних: 1) аналіз певних обставин, мате­ріалів (цьому етапу передує почуттєве пізнання); 2) зіставлення резуль­татів аналізу з іншими матеріалами (тут велике значення мають мину­лий досвід, рівень знань особи в досліджуваній галузі); 3) синтез, що передбачає створення основи для почуття переконання.

Обґрунтованість внутрішнього переконання є його невід'ємною властивістю, оскільки становить необхідну змістовну основу структу­ри розумових процесів при формуванні внутрішнього переконання. Внутрішнє переконання має відповідати певним вимогам: а) ґрунтува­тися на доказах, зібраних у встановленому законом порядку; б) докази повинні бути перевіреними; в) кожен доказ має бути розглянутий окре­мо і в сукупності з іншими доказами; г) виходити з усебічного, повно­го та об' єктивного розгляду матеріалів справи.

У психології прийняття рішення розглядається як вольовий акт формування дії, спрямованої на досягнення мети. Процес прийняття рішень засновано на переконаності діяти відповідним чином. Склад­ність прийняття рішень може бути пов'язана зі ступенем невизначе­ності ситуації, що припускає настання неоднозначних наслідків — позитивних чи негативних¹.

Прийняття рішень судом має ґрунтуватися на внутрішньому переко­нанні. Зокрема, у кримінально-процесуальному законодавстві встановле­но, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунту­ється на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин спра­ви в їх сукупності, керуючись законом (ст. 323 КПК України). Таке пере­конання становить усвідомлену потребу особи, використання нею власних думок, поглядів і знань. При прийнятті рішень на основі внутрішнього переконання не допускається жодних сумнівів. Існує правило, згідно з яким сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого (підсудного).

Внутрішнє переконання пов'язане з правосвідомістю судді. Право­свідомість розглядається як форма суспільної свідомості, що поєднує систему поглядів, ідей, уявлень, теорій, а також почуттів, емоцій і пере­живань, які визначають ставлення людей до правової системи. У структу­рі правосвідомості виділяються сторони: світоглядна, або інтелектуальна (погляди, ідеї, теорії); психологічна (почуття, емоції, переживання)

Специфіка правосвідомості суддів полягає в такому: 1) правосвідомість суддів характеризується ціле­спрямованістю, прагненням установити об'єктивну істину; 2) пов'язана з усвідомленням права та обов'язку ухвалювати і обґрунтовувати рішення у справі; 3) ґрунтується на впевненості у своїй незалежності і самостій­ності; 4) виходить з необхідності брати на себе всю повноту відповідаль­ності за законність, обґрунтованість і справедливість кожного зі складових вироку рішень і усього вироку в цілому².

При прийнятті рішення суддею повинні бути виключені сторонні, сугестивні впливи. Тому суддям законодавчо забороняється вступати в будь-які стосунки на цій стадії. Існують певні психологічні особливості при прийнятті рішень скла­дом суду під час колегіального обговорення. Тут слід пам'ятати про такі психологічні явища, як конформізм і сугестія. У будь-якому разі судді піддаються груповій поведінці, впливу лідера. Тому необхідні про­цесуальні гарантії при прийнятті рішень. Кримінально-процесуальний закон містить перелік питань, що вирішуються судом при постановлен-ні вироку (ст. 324 КПК України). При цьому головуючий повинен ста­вити кожне питання в такій формі, аби на нього можна було дати тільки позитивну або негативну відповідь. При вирішенні кожного окремого питання ніхто з суддів не має права утримуватися від голосування. Головуючий голосує останнім. Усі питання вирішуються простою більшістю голосів (ст. 325 КПК України). Йдеться про формування власної думки суддів та усунення будь-яких сторонніх впливів.