- •Історія
- •Поняття, предмет та завдання юп
- •Методи юп та їх класифікація. Застосування методів психологічного впливу у сфері судочинства
- •Методи спе
- •Система юп
- •Місце юп в системі психологічних наук і права
- •Сучасний стан і проблеми сучасної вітчизняної юридичної психології
- •Роль юридичної психології у сучасній правозастосовчій діяльності.
- •Психологічна х-ка праці юриста
- •Психологічна структура діяльності юриста (потреби, мотиви, цілі, засоби, кінцевий результат)
- •Професіограми юридичних професій
- •Психологічні аспекти формування особистості юриста
- •Професійна деформація та способи її подолання
- •17. Психологічні аспекти підвищення ефективності праці юриста
- •Особливості комунікативних дій в діяльності юриста
- •16. Розвиток професійно важливих комунікативних якостей юриста.
- •18.Поняття особистості
- •20.Спрямованість людини, мотивація її поведінки і діяльності.
- •Поняття та структура темпераменту та характеру
- •22.Схема вивчення особистості. Складання психологічного портрету особистості та його роль у розслідуванні злочинів.
- •23. Генетичний аспект розвитку особистості: від задатків до здібностей
- •Мова жестів і одягу та її значення для оцінки особистості
- •Характеристика, засоби і види спілкування у сфері судочинства.
- •30.Поняття конфлікту і способи його подолання.
- •31. Предмет та завдання кп.
- •32. Психологія злочинної поведінки. Особливості вольових та емоційних процесів при підготовці й скоєнні злочинів.
- •33. Поняття мотиваційної сфери злочину. Співвідношення мотиву, цілі та результату при вчиненні злочину.
- •34. Психологічні особливості особистості злочинця.
- •35. Психологія потерпілого.
- •36. Психологічний аналіз особистості неповнолітнього злочинця.
- •37. Психолого-правова оцінка організованих злочинних угрупувань.
- •38. Психологія співучасті.
- •39. Роль жертви у ґенезі злочину.
- •40. Мотивація злочинної поведінки неповнолітніх.
- •41. Психологічні засади організації слідчої діяльності
- •42. Організаційно-психологічні аспекти взаємодії суб’єктів досудового слідства
- •43. Психологічні особливості проведення окремих слідчих дій
- •44. Психологічна структура судової діяльності
- •45. Психологічна характеристика судового процесу при розгляді кримінальних справ
- •46. Формування внутрішнього переконання і винесення вироку судом.
- •47. Психологічні особливості розслідування злочинів, скоєних неповнолітніми
- •48. Взаємодія внутрішнього переконання та правосвідомості
- •49. Предмет і завдання пенітенціарної психології. Психологічні аспекти проблеми покарання та виправлення злочинця
- •50. Психологія особистості засудженого
- •51. Методи психологічного впливу на засуджених з метою їх ре соціалізації.
- •52. Психологічна підготовка засудженого до умов життя на волі. Соціальна реадаптація звільненого
- •53. Психологічні особливості відбування покарань жінками-засудженими
- •55. Предмет і завдання судово-психологічної експертизи (спе
- •56. Види судово-психологічних експертиз
- •57. Підготовка та призначення спе при розслідуванні та судовому розгляді кримінальних справ та вирішення цивільно-правових спорів
- •58. Судово-психологічна експертиза індивідуально-психологічних якостей особистості
- •59. Посмертна судово-психологічна експертиза психічного стану особи
- •60. Судово-психологічна експертиза емоційних станів та патологічного афекту.
50. Психологія особистості засудженого
Злочинець - свідомий суб'єкт, наділений сукупністю біологічно зумовлених і соціально детермінованих властивостей та якостей, поведінка якого визначається антисуспільною спрямованістю, що виникає під впливом дії певних суспільно-політичних, економічних та соціокультурних умов. Засуджений - злочинець, що відбуває покарання за вироком суду, отже, на нього розповсюджуються усі вищезазначені ознаки. Але слід враховувати, що засуджені не є гомогенною (однорідною) групою, тобто ця спільнота може бути певним чином типологізована.
Перш за все, слід зазначити, що більшості ув'язнених притаманні специфічні емоційні стани - недовірливість, підозріливість, тривожність, дратівливість, збудливість, агресивність, а також пригніченість, почуття власної неповноцінності І х ін. Вони викликаються наступними чинниками: 1) ізоляція від суспільства і розміщення у замкненому середовищі. 2) тотальна регламентація життєдіяльності та наявність жорстких санкцій за порушення як офіційних приписів, так і неформальних норм і правил поведінки. Таким чином, кожна особа перебуває під подвійним контролем - адміністрації та мікросередовища засуджених, причому уявлення про "правильну поведінку" у них можуть бути діаметрально протилежними; 3) обмеження у задоволенні потреб, у першу чергу біологічних, та примусове включення до одностатевих соціальних груп.
Жорстка регламентація поведінки правилами, що визначаються ворожим щодо засудженого середовищем, та наявність широкого спектру санкцій за їх порушення формує пасивність І прагнення уникнути будь-яких змін. Оскільки ув'язнений не має особистого простору, постійно перебуває в тісному соціальному оточенні, порушення правил може відбутися в будь-який момент і не з його вини (наприклад, хтось обмовив або неправильно витлумачив його слова). Тому необхідно не лише постійно контролювати власні вчинки, але й прораховувати можливі варіанти поведінки представників адміністрації та неформального оточення. Невдоволення і ворожість посилюються через те. що конфлікти, котрі виникають між засудженими, практично неможливо врегулювати, а можливість змінити оточення відсутня. Таким чином, конфронтуючі сторони протягом тривалого часу знаходяться в одній соціальній групі, а конфліктні ситуації нерідко переростають у насильницькі злочини.
Від усього цього занепокоєність і підозріливість набувають хронічного характеру, нагнітаючи постійну внутрішню напруженість. Зненацька може настати момент "емоційного вибуху" - афективної розрядки ("короткого замикання"), що супроводжується бурхливою агресією, на перший погляд, невмотивованою. Злочинні наслідки набагато перевищують при цьому значимість приводу, що його викликав. Такій поведінці досить часто передує зовнішній спокій, але він лише маскує глибокі психічні переживання, робить їх непомітними для стороннього ока. Однак причина агресивності завжди існує: вона полягає у гранично сконцентрованій внутрішній напрузі, для миттєвої розрядки якої буває достатньо зовсім незначного зовнішнього поштовху. ,
Психіка засуджених (психічні стани, психічні процеси, психічні властивості) характеризується певною загальною динамікою. Динаміка особистості в умовах позбавлення свободи - це сукупність "критичних" змін у психічному стані особи від арешту до завершення відбування покарання. Можна виділити наступні її етапи: 1) після арешту - у психічному стані домінує страх перед майбутнім покаранням; 2) після набуття вироком законної сили - психічний стан засудженого характеризується певною заспокоєністю, що може сягати рівня апатії та депресії; 3) після прибуття до УВП - розпочинається адаптація до нових умов життя, коли дуже гостро відчувається обмеження потреб, зміна звичних стереотипів; 4) від 3-4 до 6-8 місяців перебування в УВП - поява та розвиток інтересів у нових умовах життя (утворення неформальних груп, праця, побачення з родичами та ін.), що сприяє виникненню у засудженого позитивних емоцій та підвищує ступінь його психічної активності; 5) адаптаційний період, тривалість якого залежить від терміну покарання; 6) період перед звільненням (3-8 місяців) - характеризується певною дезадаптацією, психологічно є дуже складним у зв'язку з очікуванням свободи та труднощів, що можуть при цьому виникнути.
